Постанова № 70759109, 01.12.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2017 р. Справа №805/3544/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння»

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 липня 2017 року № НОМЕР_1

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» заявлено позов до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 липня 2017 року № НОМЕР_1.

Позивач не погоджується з висновками, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вважає, що ним були дотримані спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат, з огляду на наявність усіх первинних документів, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів ТОВ «ВЕЛЕН ГРУП», ТОВ «ГРЕЙДЕР ПЛЮС», ТОВ «БІЗНЕС-ВЕКТОР-УКРАЇНА», ТОВ «ІНКОМ-БІЗНЕС-ГРУП», ТЗОВ «ЛЮБАРТ АВТО», ТОВ «ВЕКТОР-ТРАНС-ПЛЮС», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення підприємством законної мети їх здійснення.

Відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає про відповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «ВЕЛЕН ГРУП», ТОВ «ГРЕЙДЕР ПЛЮС», ТОВ «БІЗНЕС-ВЕКТОР-УКРАЇНА», ТОВ «ІНКОМ-БІЗНЕС-ГРУП», ТЗОВ «ЛЮБАРТ АВТО», ТОВ «ВЕКТОР-ТРАНС-ПЛЮС».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 31619520, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на податковому обліку у Бахмутській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Судом встановлено, що у період з 22 по 26 травня 2017 року податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «ВЕЛЕН ГРУП» за серпень 2016 року, ТОВ «ГРЕЙДЕР ПЛЮС», ТОВ «БІЗНЕС-ВЕКТОР-УКРАЇНА», ТОВ «ІНКОМ-БІЗНЕС-ГРУП» за вересень 2016 року, ТЗОВ «ЛЮБАРТ АВТО» за листопад 2016 року, ТОВ «ВЕКТОР-ТРАНС-ПЛЮС» за листопад 2016 року (з урахуванням віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у грудні 2016 року) на підставі якої складено акт від 2 червня 2017 року № 169/65-92-14-10/31619520 (надалі акт перевірки).

За результатами перевірки (стор. акту 69) відповідачем встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, зокрема, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 , пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2032848 грн., у тому числі за серпень 2016 року на суму 334167 грн., за вересень 2016 року на суму 1313963 грн., за листопад 2016 року на суму 94584 грн., за грудень 2016 року на суму 290134 грн.

За висновками акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, частини 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рiшення від 10 липня 2017 року № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем ПДВ на суму 2541060 грн., з яких за податковим зобовязанням на суму 2032848 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 508212 грн.

Так, судом встановлено, що 27 вересня 2016 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-БІЗНЕС-ГРУП» як постачальником був укладений договір поставки № 24-И, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору продукцію. Відповідно до специфікації № 1 від 27 вересня 2016 року до зазначеного договору позивачем було придбано борт тротуарний та плитка на загальну суму 1154200 грн., у тому числі ПДВ на суму 192366 грн. 67 коп.

На виконання умов договору від 27 вересня 2016 року позивачем була отримана податкова та видаткова накладна від 27 вересня 2016 року на суму 1154200 грн., у тому числі ПДВ на суму 192366 грн. 67 коп. Крім того, 30 вересня 2016 року між ТОВ «ІНКОМ-БІЗНЕС-ГРУП» як первісним кредитором та ТОВ «ВЕЛЕН ГРУП» як новим кредитором було укладено договір відступлення права вимоги № 2. Відповідно до умов договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором поставки від 27 вересня 2016 року № 24-И, згідно якого боржником виступає позивач. Також 30 вересня 2016 року між позивачем та ТОВ «ВЕЛЕН ГРУП» була укладена угода про припинення однорідних грошових зобовязань та проведенні заліку зустрічних грошових вимог до договору від 23 вересня 2016 року № 09/23, від 27 вересня 2016 року № 24-И.

17 вересня 2016 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-БІЗНЕС-ГРУП» як постачальником був укладений договір поставки № 18-И, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору продукцію. Відповідно до специфікації № 1 від 26 вересня 2016 року до зазначеного договору позивачем було придбано клапан, комплект автоматики, повітронагрівач електричний, шумоглушник, кондиціонер, вентилятор, хомут на загальну суму 3405575 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 567595 грн. 90 коп.

На виконання умов договору від 17 вересня 2016 року позивачем була отримана податкова та видаткова накладна від 27 вересня 2016 року на суму 3405575 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 567595 грн. 90 коп. Крім того, 30 вересня 2016 року між ТОВ «ІНКОМ-БІЗНЕС-ГРУП» як первісним кредитором та ТОВ «БІЗНЕС-ВЕКТОР-УКРАЇНА» як новим кредитором було укладено договір відступлення права вимоги № 1. Відповідно до умов договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договором поставки від 17 вересня 2016 року № 18-И, згідно якого боржником виступає позивач.

Судом також встановлено, що 7 вересня 2016 року між ТОВ «БІЗНЕС-ВЕКТОР-УКРАЇНА» як продавцем та позивачем як покупцем укладено договорі купівлі-продажу № 12/07. Відповідно до умов зазначеного договору продавець продає обладнання покупцеві, згідно позицій номенклатури, зазначених у специфікаціях на умовах даного договору. Покупець замовляє, оплачує і зобовязується прийняти товар, згідно позицій номенклатури, що зазначені у специфікаціях. Відповідно до специфікації № 1 від 7 вересня 2016 року позивачем було придбано теплову завісу електричну, кондиціонер, комплект автоматики на загальну суму 2300000 грн., у тому числі ПДВ на суму 383333 грн. 33 коп. та відповідно до специфікації № 2 від 22 вересня 2016 року було придбано кондиціонер, клапан, комплект автоматики, повітронагрівач електричний, шумоглушник, кондиціонер, вентилятор, хомут, перетворювач частоти на загальну суму 3404049 грн., у тому числі ПДВ на суму 567341 грн. 50 коп.

На виконання умов договору від 7 вересня 2016 року позивачем була отримана податкова та видаткова накладна від 14 вересня 2016 року на суму 2300000 грн., у тому числі ПДВ на суму 383333 грн. 33 коп. Крім того, 30 вересня 2016 року між позивачем та ТОВ «БІЗНЕС-ВЕКТОР-УКРАЇНА» була укладена угода про припинення однорідних грошових зобовязань та проведенні заліку зустрічних грошових вимог до договору від 7 вересня 2016 року № 12/07, від 17 вересня 2016 року № 18-И.

25 листопада 2016 року між ТОВ «ВЕКТОР-ТРАНС-ПЛЮС» як постачальником та позивачем як покупцем укладено договір поставки товарів № 20. Відповідно до умов договору постачальник зобовязується поставити покупцю та від грузити по його заказам товари у кількості, асортименті та у строки, передбачені у специфікації. Відповідно до специфікації від 25 листопада 2016 року № 1 до зазначеного договору позивачем було придбано компресорно-конденсаторний блок та блоки кондиціонера на загальну суму 2308308 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 90244 грн.

На виконання умов договору від 25 листопада 2016 року позивачем було отримано податкові видаткові накладні від 25 листопада 2016 року на суму 1740804 грн., у тому числі ПДВ на суму 290134 грн., від 30 листопада 2016 року на суму 567504 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 94584 грн. 07 коп. Розрахунок за отриманий товар був здійснений у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.

9 серпня 2016 року між ТОВ «ВІЛЕН ГРУП» як постачальником та позивачем як покупцем було укладено договір поставки 09/18, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар. Відповідно до специфікації від 9 серпня 2016 року № 1 позивачем було придбано агрегат та турбобур на загальну суму 1090000 грн., у тому числі ПДВ на суму 181666 грн. 67 коп., та відповідно до специфікації від 19 серпня 2016 року № 2 позивачем було придбано ротор та турбобур на загальну суму 915000 грн., у тому числі ПДВ на суму 152500 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем були отримані податкові, видаткові накладні від 15 серпня 2016 року на суму 1090000 грн., у тому числі ПДВ на суму 181666 грн. 67 коп., від 22 серпня 2016 року на суму 915000 грн., у тому числі ПДВ на суму 152500 грн. Розрахунок за отриманий товар був здійснений у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.

26 вересня 2016 року між ТОВ «ГРЕЙД ПЛЮС» як постачальником та позивачем як покупцем було укладено договір поставки № 18, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Відповідно до специфікації від 26 вересня 2016 року № 1 позивачем було придбано агрегат на загальну суму 1024000 грн., у тому числі ПДВ на суму 170666 грн. 67 коп.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем були отримані податкові, видаткові накладні від 30 вересня 2016 року на суму 1024000 грн., у тому числі ПДВ на суму 170666 грн. 67 коп. Крім того, 30 вересня 2016 року між позивачем як боржником, ТОВ «ГРЕЙДЕР ПЛЮС» як цементом та ТОВ «ДАРВІН РІАЛАЙЗ» як цесіонарієм було укладено договір про відступлення права вимоги за договором від 26 вересня 2016 року № 18. Відповідно до умов якого до цесіонарія переходить право вимагати замість цедента від боржника належного виконання зобовязань боржника, викладених в угоді, а боржник зобовязується перед цесіонарієм належно виконати зобовязання. Суд зазначає, що придбання товарів за спірними договорами для використання зазначеної продукції у власній господарській діяльності узгоджується з основним видом економічної діяльності відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме інші спеціалізовані будівельні роботи. Крім того, факт реального використання придбаних позивачем товарів у контрагентів у власній господарській діяльності підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, фінансовим звітом за 2016 рік від 1 грудня 2017 року № 238, довідкою щодо доцільності придбання бурового обладнання від 1 грудня 2017 року № 236, довідкою щодо оприбуткування, обліку та списання ТМ при виконанні робіт з капітального ремонту будівлі від 1 грудня 2017 року № 237, податковими розрахунками сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2016-2017 роки, актами приймання виконаних будівельних робіт грудень 2016 року, червень-липень 2017 року.

22 вересня 2017 року судовим експертом був складений висновок № 1031/10301експертного економічного дослідження з питань оподаткування податком на додану вартість операцій з придбання товарів ТОВ «Шахтобуріння». За результатами висновку встановлене за висновками акту перевірки від 2 червня 2016 року № 169/05-99-14-10/31619520 завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 2032848 грн. нормативно та документально не підтверджено.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та контрагентами стали, зокрема, результати опрацювання податкової інформації Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 21 жовтня 2016 року № 2702/7/10-06-12-01-17/3666 щодо ТОВ «БІЗНЕС-ВЕКТР-УКРАЇНИ» за звітні періоди декларування ПДВ з 1 липня 2016 року по 30 вересня 2016 року, Києво-Сятошинської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 19 жовтня 2016 року № 425/10-13-14-04/40611925 щодо ТОВ «ГРЕЙДЕР ПЛЮС» за звітний період декларування ПДВ за вересень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за вересень 2016 року, Луганської ОДПІ Головного управління ДФС у Луганській області від 15 грудня 2016 року № 300/10/12-33-00 щодо ТОВ «ВЕКТОР-ТРАНС-ПЛЮС» за звітний період декларування ПДВ з 1 травня 2016 року по 30 листопада 2016 року.

Отже, суд зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагента по взаємовідносинам з позивачем, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Факт декларування податкових зобовязань контрагентами позивача по взаємовідносинам з позивачем підтверджуються додатком 5 до декларацій з податку на додану вартість за спірні податковий період, наданих суду відповідачем.

Суд зазначає, що покупець не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень. Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що його контрагент порушує вимоги податкового законодавства, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до зловживань контрагента у системі оподаткування. Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди. Дана правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобовязує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у сумі 38116 грн. відповідно до платіжного доручення від 23 жовтня 2017 року № 1727.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 липня 2017 року № НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 липня 2017 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 2541060 грн., у тому числі за податковими зобовязаннями у сумі 2032848 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 508212 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» витрати по сплаті судового збору у розмірі 38115 грн. 90 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 1 грудня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 5 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.