Постанова № 70759038, 05.09.2017, Київський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 року Справа № 810/2210/17

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2015 № НОМЕР_1, 21.10.2015 № НОМЕР_2 та 21.10.2015 № НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 773285,40 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 194001,35 грн., на думку позивача, прийняті контролюючим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні, призначеному на 05.09.2017, позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадова особа Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті органом доходів і зборів правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 16 год. 30 хв. 05.09.2017, про що належним чином повідомлено осіб, які беруть участь у справі.

У судове засідання, призначене на 05.09.2017 о 16 год. 30 хв., особи, які беруть участь у справі, не з'явились. Матеріали справи містять заяву позивача про розгляд справи за його відсутності (а.с. 111).

Від представника відповідача будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або повідомлення про причини неприбуття до суду не надходило.

В силу приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у листопаді 2014 року посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1., 78.1.2, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статей 79 та 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності декларування та сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 07.11.2014 № 530/17-3/НОМЕР_4 (далі – акт перевірки), в якому зафіксовано порушення ОСОБА_1 вимог підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, статей 176, 179 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні позивачем податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік на суму 773285,40 грн., неподанні ним податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та неведенні у встановленому порядку обліку доходів і витрат (відсутності у нього книги обліку доходів і витрат за наведений період).

На підставі акта перевірки Бориспільською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 21.10.2015 № НОМЕР_1, 21.10.2015 № НОМЕР_2 та 21.10.2015 № НОМЕР_3, якими відповідно до приписів підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120, пункту 121.1 статті 121 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 773285,40 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 194001,35 грн.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

23.11.2012 ОСОБА_1 здійснив банківську операцію з продажу Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" 100 злитків золота (всього 10 кг золота) вагою 100 грам кожний (загалом 322,00 тройських унцій), за що отримав кошти у сумі 4550000,00 грн.

На думку посадової особи контролюючого органу, дані кошти утворюють дохід платника податків, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Оскільки позивач не задекларував суму одержаного доходу в декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, не сплатив суму податку на доходи фізичних осіб до бюджету та не вів книгу обліку доходів і витрат, орган доходів і зборів визначив йому суму податкового зобов’язання з цього податку та застосував до нього штрафні (фінансові) санкції.

У свою чергу, представник позивача зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення позивачем податкового правопорушення є помилковими, оскільки виходячи з правової природи здійсненої позивачем банківської операції, чинне податкове законодавство, зокрема, стаття 165 Податкового кодексу України, не передбачає включення таких коштів до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, а отже кошти, одержані ним за продаж банківських металів, не є доходом платника податків, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Платником податку на доходи фізичних осіб в силу приписів підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальним оподатковуваним доходом вважається будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходи, перелічені в статті 165 Податкового кодексу України.

Так, в силу положень підпункту 165.1.51 цієї статті, до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами цього розділу.

У свою чергу, торгівля валютними цінностями – це операції, пов'язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали (підпункт 14.1.247 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.2 розділу II Положення про здійснення операцій з банківськими металами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 06.08.2003 № 325, банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що дохід платника податку від операції з продажу банківських металів (зливки золота) у грошовій формі, не включається до оподатковуваного доходу в силу вимог статті 165 Податкового кодексу України та не утворює базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 21.10.2015 № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується висновку контролюючого органу про наявність у позивача обов’язку подавати декларацію про майновий стан і доходи та, як наслідок, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (у спосіб ведення книги обліку доходів і витрат), суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку, зокрема, зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Тобто, платник податку зобов’язаний вести книгу обліку доходів і витрат у тому випадку, коли у нього виникає обов'язок подавати декларацію про майновий стан і доходи.

У свою чергу, статтею 179 Податкового кодексу України передбачено обов’язок платника податків подавати річну декларацію про майновий стан і доходи, а також перелічені виключні випадки, коли подання такої декларації не вимагається.

Так, в силу приписів підпункту 179.2 статті 179 Податкового кодексу України, обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від одного податкового агента незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу; зазначені у пунктах 167.2 - 167.4 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу; зазначені у підпункті "є" пункту 176.1 статті 176 цього Кодексу від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) такими податковими агентами не перевищує ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Як вже зазначалось судом вище, кошти, одержані позивачем за продаж банківських металів, не включаються до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб і не утворюють дохід платника податків, а відтак не підлягають декларуванню.

В той же час, з акта перевірки вбачається, що сукупний дохід, отриманий ОСОБА_1 протягом 2012 року від двох податкових агентів, становить загалом 1810,73 грн., що, у свою чергу, не є перевищенням ста двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2012 року, а отже підпадає під виключення, наведене у підпункті 179.2 статті 179 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов’язку щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та ведення книги обліку доходів і витрат за цей же період.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 21.10.2015 № НОМЕР_2 та 21.10.2015 № НОМЕР_3 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 8000,00 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 21.10.2015 № НОМЕР_1, 21.10.2015 № НОМЕР_2 та 21.10.2015 № НОМЕР_3, – визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.