Рішення № 70758418, 06.12.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5748/16-ц 06.12.2017 06.12.2017 06.12.2017

Провадження №22-ц/784/2291/17

Справа 487/5748/16-ц Головуючий першої інстанції: Агєєва Л.І.

Провадження № 22-ц/784/2291/17 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1Ю

Категорія:27

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 грудня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючий: Колосовського С.Ю.,

судді: Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання – Шагай О.А.,

за участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі – ПАТ «Державний ощадний банк України») про стягнення грошових коштів, розірвання договору,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2016 року ОСОБА_2 пред’явив позов до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів та розірвання договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 15 грудня 2014 року уклав з ПАТ «Державний ощадний банк України» договір №378265 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, за умовами якого Банк відкриває поточний рахунок № 26252500026393 в гривні України на умовах тарифного пакету «Зарплатний» з наданням платіжної картки типу Mastercard Debit Standart 0 грн.

Відповідач впродовж вересня та жовтня 2016 року з власної ініціативи безпідставно списав кошти із його зарплатної картки на загальну суму 13211,50 грн.

На неодноразові звернення до відповідача з проханням надати інформацію про причини неможливості отримання ним нарахованої заробітної плати останній повідомив, що має право списувати з рахунку кошти за невиконаними перед ним зобов’язаннями.

Посилаючись на те, що письмового дозволу на списання з його поточного рахунку заробітної плати не надавав, а Банк в свою чергу про це його в установленому законом порядку не повідомляв, позивач вважає, що такі дії Банку порушують його права на отримання ним заробітної плати, у зв’язку з цим просив розірвати договір № 378265 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки з його додатками і стягнути з відповідача 13211,50 грн. незаконно списаних коштів з його рахунку.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення списаної заробітної плати із поточного рахунку позивача, суд виходив з того, що такі дії банку по списанню коштів у повному обсязі є правомірними.

Проте з таким висновком суду у повній мірі погодитись не можна.

Відповідно до ст.ст.25,26 Закону «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно

розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у

випадках, передбачених законодавством.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх

відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у

випадках, передбачених законодавством, - п'ятдесяти відсотків

заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не

поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні

покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на

неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із

заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунку клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно з п.6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22), якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий

платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування

або в іншому договорі про надання банківських послуг (п. 26.1., 26.4. ст.26 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2011 року заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 34086,47 грн. заборгованості за кредитним договором №167, укладеного 26 березня 2008 року, 113,62 грн. державного мита та 40 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи. На виконання цього рішення судом було видано виконавчий лист, який неодноразово пред’являвся до виконання.

15 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Державний ощадний банк України» укладено договір №378265 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, за умовами якого Банк відкрив позивачу поточний рахунок № 26252500026393 в гривні України на умовах тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів за користування платіжною картою, розміщених на сайті Банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку, з наданням платіжної картки типу Mastercard Debit Standart 0 грн.

Цей договір має Додаток 1 «Тарифи за обслуговування поточного рахунку з використанням платіжної картки, відкритого за пакетом «Зарплатний» та Додаток 2 «Правила користування платіжними картками, емітованими АТ «Ощадбанк», які є його невід’ємними частинами.

Згідно з п.1.2. договору № 378265 від 15 грудня 2014 року банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок кошти, які надходять клієнту, та забезпечує проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту.

Пунктом 1.7. даного договору випуск та надання платіжної картки передбачено, що клієнт доручає банку в порядку договірного списання списувати з рахунку (в тому числі за рахунок Незнижувального залишку): вартість послуг, що наведені в тарифах, у випадках користування держателями цими послугами; нараховані проценти за кредитом/несанкціонованим овердрафтом; кредит//несанкціонований овердрафт; курсові різниці за операціями у валюті, що є відмінною від валюти рахунку; платежі, які пред’явлені Міжнародними платіжними системами на підставі платіжних повідомлень еквайрів; помилково зараховані на рахунок платежі; сум пені за цим договором, а також іншими договорами, що укладені між клієнтом та банком. Банк є отримувачем коштів по вказаному договірному списанню. Клієнт доручає, а банк зобов’язується проводити інші договірні списання коштів у сумі, строки та у порядку, визначеними Правилами та Тарифами. Договірне списання може здійснюватися з будь-якого рахунку клієнта, відкритого в банку, реквізити якого відомі сторонам.

Відповідно до п.4.1. цього договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами обов’язків, встановлених договором, правилами, тарифами та закриття рахунку. Клієнт має право в будь-який момент дії договору ініціювати розірвання цього договору шляхом звернення до банку з заявою про закриття рахунку та припинення дії картки, за умови здійснення розрахунків з банком в повному обсязі.

28 вересня 2016р. на поточний рахунок ОСОБА_2 в банку роботодавець перерахував 7781 грн. 50 коп. заробітної плати, загалом баланс складав 7778 грн. 50 коп., однак ці кошти позивач не зміг отримати.

29 вересня 2016р. ОСОБА_2 звернувся до банку з двома заявами в який просив провести перевірку обставин пов’язаних з неможливістю отримання коштів, а також, що у зв’язку з безпідставним списанням цих коштів він не має бажання в подальшій співпраці та дії договору і вважає його таким, що втратив чинність.

На вказані звернення банк листом від 13 жовтня 2016р., який надійшов до поштового відділення позивача 19 жовтня 2016р., повідомив, що списання коштів з його поточного рахунку було здійснено на користь банку на підставі договору і у відповідності із законодавством для погашення заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року. Також було роз’яснено, що для вирішення питання про закриття рахунку та припинення дії карти позивачу необхідно у відповідності до п.4.1. договору звернутись до відповідного відділення банку.

Позивач до банку не звертався із заявою про закриття рахунку та припинення дії картки, а також не врегулював з роботодавцем питання про отримання заробітної плати в інший спосіб.

31 жовтня 2016р. на поточний рахунок позивача в банку було зараховано 5436 грн. 53 коп. заробітної плати.

Цього ж дня з поточного рахунку позивача списано 5433 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року.

Такі дії банку, а саме по списанню 28 вересня і 31 жовтня 2016р. з рахунку позивача 100% заробітної плати суперечать положенням ст.26 Закону «Про оплату праці» та п.1.2. договору, а тому є неправомірними в частині списання коштів в розмірі 50%.

За таких обставин рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення коштів підлягає в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК (не застосовано закон, який підлягав застосуванню) скасуванню з ухваленням нового рішення про їх часткове задоволення зі стягненням з відповідача на користь позивача 6605 грн. 75 коп. (7778 грн. 50 коп. : 2; 5433 грн. : 2; 3889,25 + 2716,50).

Решта ж сум списана правомірно, тобто в межах договірного списання банком з поточного рахунку позивача коштів для погашення існуючої заборгованості за кредитом, що також узгоджується з вищенаведеними нормами матеріального права, а тому рішення суду в цій частині є законним.

А так як позивач не вчинив дій у відповідності до п.4.1. договору, підстави вважати його розірваним в односторонньому порядку були відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі щодо розірвання договору не можна визнати обґрунтованими, так як волевиявлення позивача щодо цього в заяві від 29 вересня 2016р. не відповідало вимогам п.4.1. договору, а після роз’яснень банку з цього приводу позивач жодних дій не вчинив. Не повідомив позивач і роботодавця про розірвання договору з відповідачем у зв’язку з чим і повторне списання коштів з його рахунку відбулось правомірно в межах 50%.

Часткове задоволення позову є підставою (ст.88 ЦПК) для пропорційного покладення на відповідача обов’язку по компенсації позивачу витрат по сплаті судового збору у зв’язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанцій.

Крім того, суд помилково стягнув з позивача судові витрати, оскільки спір виник з приводу надання фінансової послуги споживачі за якою звільняються від сплати судових витрат (ч.3 ст.22 Закону «Про захист прав споживачів»).

Керуючись ст.ст.303,307-309,316 ЦПК, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 вересня 2017 року в частині вимог про стягнення коштів, а також розподілу судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення про їх часткове задоволення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 6605 грн. 75 коп. неправомірно списаної заробітної плати та 578 грн. 76 коп. судового збору у зв’язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: