Вирок № 70754659, 06.12.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 423/7279/17

провадження № 1-кп/415/856/17

ВИРОК

Іменем України

06.12.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Свирипи В.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017130240000841 від 25 квітня 2017 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда ІІІ групи, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 301 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року, більш точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3, маючи умисел направлений на виготовлення та зберігання з метою розповсюдження зображень порнографічного характеру, та їх розповсюдження, вчинених щодо відеопродукції, порушуючи заборону виробництва та обігу у будь якій формі продукції порнографічного характеру в України, передбачену ст. 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року, використовуючи в режимі фото та відео зйомки свій мобільний телефон марки «with Google» модель S-5, під'єднаний до всесвітньої мережі Інтернет, створив власні зображення і відеоролики, які згідно висновку судово-мистецтвознавчої експертизи № 2160/17 від 25 травня 2017 року містять відеоматеріали порнографічного характеру, та які під вигаданим іменем (нікнеймом) «ОСОБА_2» розмістив на сайті за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, чим забезпечив можливість їх перегляду користувачами мережі Інтернет.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.301 КК України визнав повністю, від надання пояснень про обставини вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину у вільній формі, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним злочину описаного в обвинувальному акті, а саме виготовлення, зберігання та розповсюдження ним зображень порнографічного характеру та відеопродукції, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст. 349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у незаконному виготовленні та зберіганні з метою розповсюдження зображень порнографічного характеру, та їх розповсюдженні, вчинених щодо відеопродукції, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 301 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який має постійне місце проживання, не одружений, за місцем проживання характеризується з позитивного боку (а.с. 53), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с.51, 52), раніше не судимий (а.с. 49), є інвалідом ІІІ групи загального захворювання (а.с.17-18);

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, - ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття винного, активне сприяння розкриттю злочину, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки, який зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачився за вчинене, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, а також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, у побуті характеризується виключно з позитивної сторони, є інвалідом ІІІ групи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу, в межах, передбачених, санкцією ч. 2 ст. 301 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Водночас, в судовому засіданні прокурором Свирипою В.А було заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII, оскільки останній вчинив умисний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України не є тяжким або особливо тяжким та на день набрання чинності цим Законом є суб'єктом амністії - особою, яку на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідом третьої групи, а підстави, які б перешкоджали застосуванню до останнього акту амністії відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти клопотання прокурора та надав усну згоду на звільнення його від покарання на підставі п «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Наслідки застосування до нього амністії йому роз'яснені та зрозумілі.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Згідно ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Згідно ст. 10 ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набув чинності 07 вересня 2017 року питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення…, а також за ініціативою обвинуваченого чи засудженого, їхніх захисників чи представників.

Відповідно до п. «г» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України особи, які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнані інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 301 КК України, який є умисним та який відповідно до статті 12 КК України не є тяжким або особливо тяжким, проти застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII не заперечував, на день набрання ним чинності - 07.09.2017 року в установленому законом порядку визнаний інвалідом ІІІ групи, що підтверджується довідкою № 770681 серії 12 ААА до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, раніше до обвинуваченого амністія не застосовувалась.

Обставин, передбачених ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» та ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», які б виключали можливість застосування амністії до обвинуваченого, судом не встановлено.

Тому, на підставі вищевикладеного, суд вважає, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а обвинувачений звільненню від відбування покарання на підставі пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судової комп'ютерно-технічної експертизи № 19/113/6-5/33е від 15.09.2017 року (а.с. 40-43) у сумі 1979 гривень 20 коп. (а.с.39) - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази:

- DVD-R диск ( а.с. 35), - в опечатаному вигляді, згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 10.10.2017 року (а.с. 56), зберігається в матеріалах даного кримінального провадження № 12017130240000841 від 25 квітня 2017 року - підлягає залишенню в матеріалах даного кримінального провадження № 12017130240000841 від 25 квітня 2017 року;

- мобільний телефон марки «with Google», що згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 10.10.2017 року (а.с. 56) та квитанції № 554 (а.с. 57), знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, підлягає поверненню власнику - обвинуваченому ОСОБА_1.

На підставі пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 301 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, від відбування призначеного за цим вироком покарання на підставі пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи у сумі 1979 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 20 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

- DVD-R диск, - в опечатаному вигляді, що згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 10.10.2017 року зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12017130240000841 - залишити в матеріалах кримінального провадження №12017130240000841 від 25 квітня 2017 року;

- мобільний телефон марки «with Google», що згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 10.10.2017 року та квитанції № 554, знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_1.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова