Ухвала суду № 70753470, 05.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участі секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що з 1981 року, вона постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. 26 лютого 1996 року у даній квартирі було зареєстровано її постійне місце проживання. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14 листопада 1995 року, квартира належала на праві спільної сумісної власності її бабусі, ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_4, які її виховали. 28 грудня 1997 року померла її бабуся ОСОБА_3 Після її смерті відкрилася спадщина на усе належне їй майно. Єдиним спадкоємцем першої черги, та таким, що прийняв спадщину, був її чоловік ОСОБА_4, однак свої спадкові права після її смерті не оформив. Невдовзі ОСОБА_4 вирішив оформитися до геріатричного закладу. 03 вересня 1999 року він знявся з реєстраційного обліку за місцем проживання та оформився по путівці від 20 серпня 1999 року на державне забезпечення до геріатричного пансіонату, де й проживав постійно. Після того, як ОСОБА_4 оформився до закладу, вона бачила його приблизно раз на місяць, коли він заходив в гості. 30 жовтня 2010 року ОСОБА_4 помер. У цьому році вона вирішила оформити субсидію, при збиранні необхідних документів зрозуміла, що квартира в якій вона проживає належить людям, що давно померли. При зверненні до нотаріуса за оформленням спадкових прав, вона з’ясувала, що не є спадкоємицею ні після смерті ОСОБА_3, ні після смерті ОСОБА_4 У зв’язку з чим, вона просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 47,9 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., яка складається з двох кімнат, 12 кв.м. та 18,4 кв.м., кухні площею 30,4 кв.м., вбиральні поєднаної 2,5 кв.м., коридору 6,7 кв.м. та вбудованої шафи 1,5 кв.м.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 31 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Зазначена норма права визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, оскільки володіння має бути добросовісним, тобто особа не знала і не могла знати про те, що вона володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред'являти законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником. Тобто виключено набуття права власності на майно, яке знаходиться у володінні власника і ніколи не вибувало з його володіння.

У п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5 роз’яснено, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.5, 6).

У вищезазначеній квартирі з 26 лютого 1996 року та по теперішній час зареєстрована позивач ОСОБА_2 та з 1997 року і по теперішній час зареєстрована її донька ОСОБА_5 (а.с.10, 12, 13).

28 грудня 1997 року ОСОБА_3 померла (а.с.11).

ОСОБА_4 з 03 вересня 1999 року був знятий з реєстрації у вказаній квартирі на державне забезпечення по путівці №533 від 20 серпня 1999 року на вул.Гаванська, буд.15 м.Дніпро (а.с.18).

30 жовтня 2010 року ОСОБА_4 помер (а.с.16).

14 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_4, померлого 30 жовтня 2010 року (а.с.50).

Судом витребувалася копія спадкової справи після смерті ОСОБА_4 (а.с.49-57).

17 лютого 2017 року Восьмою Дніпровською державною нотаріальної конторою було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2, оскільки позивач протягом 6-ти місяців з часу відкриття спадщини не вчинила дій, що свідчать про її прийняття, а саме: постійно не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с.57).

ОСОБА_2, звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на вищезазначену квартиру, та як вказала в позовній заяві і вбачається з матеріалів справи вона володіла майном за волею власника і завжди знала, хто є власником квартири.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач набула право власності на квартиру за набувальною давністю є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді