Ухвала суду № 70753425, 30.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участі секретаря: Куць О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2017 року про повернення позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2017 року повернуто позовну заяву ОСОБА_2 до Центрального об’єднаного управління пенсійного фонду України у м. Дніпрі про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді – скасувати, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Центрального об’єднаного управління пенсійного фонду України у м.Дніпрі про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2017 року позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків – 5 днів з дня отримання позивачем ухвали, а саме, для сплати судового збору, надання доказів на обгрунтування своїх позовних вимог, надання позовної заяви, викладеної державною мовою.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 було визнано неподаною та повернуто позивачу, у зв’язку з не виконанням ухвали суду від 13.07.2017року.

Проте з такими висновками суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з п.13 ч.2 ст.3 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогами про відшкодування шкоди, завданої йому відповідачем, як органом державної влади, фактом не призначення та невиплати пенсії саме в порядку п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір», а отже висновки суду щодо необхідності сплати судового збору є необґрунтованими.

Стосовно висновків судді першої інстанції про повернення позову у зв’язку з ненаданням доказів на підтвердження доводів позовної заяви, слід зазначити, що главою 2 ЦПК України врегульовані питання, пов’язані з вимогами до позовної заяви та з етапами розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити, між іншим, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та перелік доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Як роз’яснено у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року №2, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд, в свою чергу, покладено обов’язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті, висновок судді першої інстанції про повернення позовної заяви також є хибним, так як відсутність тих чи інших доказів, вказуючих на вину відповідача не є підставою для повернення позовної заяви.

Питання про характер правовідносин, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України.

Крім зазначеного, питання про наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права суд повинен вирішувати під час розгляду справи, а уточнення позовних вимог можливо вирішити під час попереднього судового засідання відповідно до ст.130 ЦПК України.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції також безпідставно, у якості недоліків скарги, зазначено складання останньої не державною мовою, оскільки ст.119 ЦПК України не зобов’язує позивача складати заяву державною мовою, а посилання суду на ст.7 ЦПК України є неправильними, виходячи із наступного.

Законодавче регулювання мови судочинства та офіційне застосування державної мови в цивільному судочинстві врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів»(ст.12), а також ст.7 ЦПК України. Згідно ст.12 зазначеного закону судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. У судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов меншин» в порядку, встановленому процесуальним законом. Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин гарантується державою.

У частинах 1,3 ст.10 Конституції України зазначено, що державною мовою в Україні є українська мова. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року положення частини першої ст.10 Конституції України треба розуміти так, що українська мова, як державна, є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.7 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється державною мовою. У зв’язку з тим, що судочинство є процесуальною формою здійснення правосуддя, що в свою чергу є діяльністю саме суду, надання судом першої інстанції позивачу строку для усунення недоліків скарги для викладення її на державній мові обмежує право особи на судовий захист.

Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув та помилково повернув позовну заяву заявнику.

У зв’язку із вище вказаним ухвала судді від 31 липня 2017 року не ґрунтується на вимогах закону та на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання щодо відкриття провадження по справі на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2017 року про повернення позовної заяви – скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_4