Ухвала суду № 70753376, 05.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участі секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулися з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» посилалися на те, що 26 квітня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Кредитний договір складається із заяви та Умов і правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Банк належним чином виконав свої зобов’язання та відкрив відповідачеві картковий рахунок, натомість ОСОБА_2 умови договору не виконує, у зв’язку з чим має заборгованість перед банком у сумі 23 259 грн. 47 коп., яка складається із:1 899 грн. 71 коп. – заборгованість за кредитом; 16 695 грн. 98 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 080 грн. – комісія; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1 083 грн. 78 коп. – штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь та судовий збір у розмірі 1 378 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду від 06 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1054 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 1 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Кредитний договір складається із заяви та Умов і правил надання банківських послуг (7, 8, 9-32).

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с.7).

Відповідно до положень п.2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно з п.1.1.7.3 умов та правил надання банківських послуг, картрахунок відкритий на невизначений термін та може бути закритий за заявою держателя.

Пунктом 1.1.7.12 передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «тарифами банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік відповідно до п.2.1.1.12.6 правил користування платіжною карткою.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту та оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.

В п.2.1.1.12.11 правил користування платіжною карткою зазначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленій банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових зобов’язань та інших обов’язків за цим договором.

ОСОБА_2 було допущено невиконання умов кредитного договору, у зв’язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка згідно розрахунку заборгованості, наданого ПАТ КБ «Приватбанк», станом на 03 січня 2016 року становить сумі 23 259 грн. 47 коп., яка складається із: 1 899 грн. 71 коп. – заборгованість за кредитом; 16 695 грн. 98 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 080 грн. – комісія; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1 083 грн. 78 коп. – штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь та судовий збір у розмірі 1 378 грн. (а.с.4-6).

ПАТ КБ «Приватбанк», звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами 10 лютого 2016 року, просили стягнути з відповідача на їх користь зазначену суму заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с.2-8).

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж у погашення кредитних зобов’язань був здійснений відповідачем 13 лютого 2012 року у розмірі 6 грн. 73 коп. призначенням платежу – сума погашення за наданим кредитом (а.с.4).

17 січня 2017 року відповідач звернулася до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності до вимог, заявлених ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.100, 101).

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В п.31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз’яснено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі . Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Таким чином, враховуючи, що останній платіж у погашення заборгованості за кредитним зобов’язанням відповідачем був здійснений 13 лютого 2012 року у розмірі 6 грн. 73 коп. призначенням платежу – сума погашення за наданим кредитом, та картрахунок відкритий на невизначений термін і не був закритий за заявою держателя, а строк дії договору - 12 місяців, що передбачено умовами та правилами надання банківських послуг, з якими погодилася відповідач на час підписання вищезазначеного кредитного договору, та з позовними вимогами до ОСОБА_2 банк звернувся 10 лютого 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, який повинен відраховуватися в даному випадку з дати здійснення відповідачем останнього платежу – 13 лютого 2012 року.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», однак правильно відмовив у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 у зв’язку із пропуском банком строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що термін дії кредитної картки, наданої відповідачу – 04/14, про що банк надав довідку, будь-якими іншими належними доказами по справі, крім довідки, не підтверджуються.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді