Рішення № 70750245, 27.11.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/16041/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач, ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

05.07.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2202/0707/71-002, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надано кредит на суму 40 500 доларів США, з платою за користування 13,89% річних, з кінцевим терміном повернення до 05.07.2027 р.

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Також 05.07.2007 року із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено в забезпечення виконання кредитних зобов'язань договір поруки № 2202/0707/71-002 -Р-1.

Відповідачі належним чином зобов'язання по поверненню коштів не виконують, тому позивач просить стягнути солідарно 866 766,45 грн., з яких 729 138,69 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 107 331,34 грн. - по нарахованих відсотках, 28 566,13 грн. - пені та судові витрати, а також 3% від простроченої заборгованості по тілу в сумі 314,91 грн. та 3% від просточеної заборгованості по відсотках в розмірі 1 435,38 грн.

В судовому засіданні представник позивача не з'явилась, подала заяву про слухання справи у її відсутності позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задоволити заяву з викладених у позові підстав.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в судовому засіданні щодо вимог до боржника покладається на думку суду, щодо вимог до поручителя, просить в позові відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачі взяли на себе зобов'язання по поверненню коштів, отриманих згідно кредитного договору і договору поруки та не виконали належним чином, що призвело до утворення заборгованості, що підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обв'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 ст. 1050 ЦК України вказує, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати належних йому процентів.

Суд частково погоджується з розрахунками позивача і вважає, що стягненню з ОСОБА_2 підлягає сума 729 138,69 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 107 331,34 грн. - заборгованість по відстотках.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року передбачено що істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Представник відповідача в наданих поясненнях зазначав, що виплати по кредиту припинились у зв'язку із значним погіршенням матеріального становища боржника.

За таких обставин, враховуючи часткове погашення боржником суми заборгованості, її важке матеріальне становище, стан здоров'я, суд приходить до висновку, що слід зменшити розмір пені нарахованої за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором до 2 000 грн.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних від простроченої суми заборгованості, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, так як є недоведеною позивачем.

Також, між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір поруки, вони є солідарними боржниками, відповідно до вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України, де визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники… Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, можна зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Суд установив, що прострочена заборгованість за кредитним договором виникла з 09.07.2012 року.

Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов'язань за кредитом.

Тобто банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором з 09.07.2012 року) пред'явити вимоги до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Матеріали справи містять копії досудової вимоги до поручителів від 04.08.2015 року, однак відсутні докази отримання ними такої вимоги, що судом не може оцінюватись як належний доказ.

Суд бере до уваги, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором. Банк не пред'явив вимогу до поручителя в межах 6 місяців за кожним щомісячним платежем, а тому припинилась порука за окремими платежами.

Отже, на підставі викладеного, з врахуванням того, що припинений солідарний обов'язок поручителя щодо погашення кредитної заборгованості на підставі ст. 559 ЦК України, суд вважає, що в позові до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючить ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 259, 261, 264, 525, 526, 551, 559, 629, 610, 1054, 1050, 654, 547 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» ( МФО 380236, ЄДРПОУ 24047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитом в сумі 729 138,69 грн., заборгованість за відсотками в сумі 107 331,34 грн. та 2 000 грн.- пені.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя