Ухвала суду № 70750066, 05.12.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю — представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, представника Тернопільської міської ради — ОСОБА_3, представника прокуратури Тернопільської області — прокурора Осядач Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа — Прокуратура Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

в жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тернопільської міської ради, третя особа — Прокуратура Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення №6/30/88 Тернопільської міської ради народних депутатів від 22 березня 2013 року про затвердження прокуратурі Тернопільської області проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,35га під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами для легкових автомобілів за адресою: просп. ОСОБА_4; надання прокуратурі Тернопільської області земельної ділянки площею 0,35га (кадастровий номер 6110100000060020073) в постійне користування, під будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та гаражами для легкових автомобілів за адресою: просп. ОСОБА_4; віднесення земельної ділянки, вказаної в п.2, до земель житлової та громадської забудови; зобов'язання прокуратури Тернопільської області в двомісячний термін здійснити державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа — Прокуратура Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз'яснено позивачу, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою направити справу для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що такий висновок суду суперечить Правовому висновку ВСУ у справі №6-2510цс15 в якому зазначено, що спори про визнання незаконним рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Справа про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки за результатами реалізації рішення у порядку фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник Тернопільської міської ради - ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнала, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Представник прокуратури Тернопільської області — прокурор Осядач Н.А. апеляційної скарги не визнала, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя першої інстанції виходив з того, що у даному випадку, право позивача на справедливий суд повинно забезпечуватись реалізацією не лише права на доступ до суду, але і права на розгляд його справи судом, встановленим законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений у відповідності до вимог чинного законодавства.

Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви N 29458/04 та N 29465/04) від 20 липня 2006 року передбачено, що внаслідок перевищення судом повноважень, які були чітко викладені у процесуальному кодексі національний суд не може вважатися “судом, встановленим законом” у значенні пункту 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У статтях 2, 17 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 3 постанови від 1 березня 2013 року №3 “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ”, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі — КАС України), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі — ГПК України), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі — КПК України) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, як заступник голови Громадської спілки “Рада Бізнесу Тернопілля”, як мешканець міста і як депутат Тернопільської міської ради звернувся з позовом до Тернопільської міської ради, третя особа - прокуратура Тернопільської області про визнання незаконними рішень Тернопільської міської ради щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою, надання земельної ділянки в користування, віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови та скасування рішення державного реєстратора.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що відповідач - Тернопільська міська рада як суб'єкт владних повноважень порушив його охоронюваний законом інтерес у публічно-правових відносинах, який є прагненням позивача отримувати від відповідача - органу місцевого самоврядування м.Тернополя та його посадових осіб рішення та дії, які відповідають визначеним Конституцією та Законами України засадам, тобто такі, які вчинені у межах, на підставі та у спосіб визначений законом. У зв'язку із зазначеним позивач просив перевірити оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, прийняті при здійсненні владних управлінських функцій на предмет їх законності, оскільки вважає таке рішення незаконним (а.с. 2-6).

Отже, у зазначених правовідносинах позивач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності як заступник голови Громадської спілки “Рада Бізнесу Тернопілля”, як мешканець міста і як депутат Тернопільської міської ради і жодним чином не зазначає, яке при цьому виникло у нього речове (приватне) право щодо спірної земельної ділянки.

Тому, не заслуговують на увагу доводи апелянта, що в даному випадку слід застосувати правову позицію ВСУ у справі № 6-2510цс15, в якій зазначено, що спори про визнання незаконним рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та витребування цієї земельної ділянки з чужого незаконного володіння підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вона стосується тих правовідносин, де порушено приватне (речове) право особи.

Крім цього, ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 березня 2017 року по справі №607/13749/16-ц провадження за аналогічною частиною позову було закрито у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, і те, що спір між сторонами виник у зв'язку із захистом публічно-правового інтересу позивача, про що стороною позивача заявлено як у суді першої інстанції та і в апеляційному суді, колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції постановив законну та обґрунтовану ухвалу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — відхилити.

Ухвалу судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2017 року — залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: