Ухвала суду № 70749518, 28.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/426/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Мулявка О.В.

Провадження № 22-ц/783/6087/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шеремети Н.О.,

секретар: Бадівська О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 – представника скаржника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 – представника скаржника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця - відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржило ПАТ «Родовід Банк».

В апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити скаргу ПАТ «Родовід Банк» на дії державного виконавця Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 в повному обсязі. Вважають ухвалу такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зазначають, що у скарзі №15-11-б.б/4559 від 04.07.2017 року зазначені обставини, за яких скаржник вважає, що АТ «Родовід Банк» є державним органом, а саме 99,99 відсотків АТ «Родовід Банк» належить Державі Україна в особі Міністерства фінансів України, який є центральним органом виконавчої влади і здійснюючи право власника формує його органи управління в повному складі із представників Держави, тобто державні органи. Вказують на те, що Держава Україна взяла участь у капіталізації АТ «Родовід Банк» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009 №580 «Про капіталізацію публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», внаслідок чого, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011року №880-р «Про утворення санаційного банку» був створений та на сьогодні Банк здійснює свою діяльність. Також, вказують, що інформація про те, що 99,99 відсотків АТ «Родовід Банк» належать Державі Україна в особі Міністерства фінансів України міститься на офіційному сайті Національного банку України. Таким чином, при примусовому виконанні рішення на підставі виконавчого документу за заявою АТ «Родовід Банк», згідно з частиною 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач звільнений від сплати авансового внеску.

У судове засідання особи, що беруть участь у справі не з’явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305, ст. 303-1 ЦПК України, а також і те, що від представника апелянта подано клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Враховуючи неявку всіх осіб, що беруть участь у справі (їх представників) та вимоги ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Так, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на ст. 383 ЦПК України, п.8 ч.4 ст.4, ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, ст.7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» №2121-ІІІ від 07.12.2000 року, – виходив з того, що, як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 18.04.2017 року представником АТ «РОДОВІД БАНК» було отримано виконавчі листи та рішення суду від 19.05.2014 року по справі №451/426/14-ц. Із копій повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання від 15.06.2017 року вбачається, що державним виконавцем районного відділу ДВС Радехівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 було повернуто виконавчі листи №451/426/14-ц видані 10.03.2015 року ПАТ «РОДОВІД БАНК», оскільки стягувач не надав підтвердження [сплати] авансового внеску. Обґрунтування представника скаржника АТ «РОДОВІД БАНК» стосовно того, що Банк звільняється від сплати авансового внеску, так як його статутний капітал в розмірі 99,9% належить державі України в особі Міністерства фінансів України, суд оцінив критично, оскільки відповідно до правил процесуального закону про допустимість засобів доказування, слід зауважити, що наявність і вагомість цих обставин мають підтверджуватися письмовими доказами. Узагальнюючи вищенаведене і те, що представником скаржника всупереч принципу диспозитивності не надано суду жодних доказів, що АТ «РОДОВІД БАНК» 100% належить державі, суд прийшов до переконання, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції немає.

Як вбачається із матеріалів справи 11.07.2017 року до суду звернувся ОСОБА_2 – представник АТ «РОДОВІД БАНК» із скаргою, відповідно до вимог якої, просив: визнати незаконними дії державного виконавця Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 при винесення повідомлень про повернення стягувачу виконавчих документів без прийняття до виконання від 15.06.2017 року; скасувати повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання від 15.06.2017 року, винесене державним виконавцем Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 щодо виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитним договором; скасувати повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання від 15.06.2017 року, винесене державним виконавцем Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 щодо виконавчого листа про стягнення судового збору.

Свої вимоги обґрунтовували так. 19.05.2014 року Радехівським районним судом Львівської області було ухвалено рішення по цивільній справі №451/426/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 10.03.2015 року на підставі вищезазначеного рішення АТ «РОДОВІД БАНК» отримав виконавчий лист про стягнення заборгованості за кредитним договором і виконавчий лист про стягнення судового збору. АТ «РОДОВІД БАНК» звернувся до Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявами про відкриття виконавчих проваджень щодо виконавчих листів. 26.06.2017 року АТ «РОДОВІД БАНК» отримав повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання від 15.06.2017 року, винесені державним виконавцем Радехівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3. Зазначає, що підставою для винесення повідомлень про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання зазначено п.8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а конкретно той факт, що стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим. Вважають такі повідомлення незаконними, оскільки вони як стягувач звільнені від сплати авансового внеску відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», так як АТ «РОДОВІД БАНК» в розмірі 99,9 % належить державі Україна в особі Міністерства фінансів України і, який є центральним органом виконавчої влади і, здійснюючи право власника, формує його органи управління в повному складі із представників держави, тобто є державним органом. Крім того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набув повноважень органів управління АТ «Родовід Банк» з дня введення тимчасової адміністрації і його уповноваженій особі делеговані повноваження вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління Банку. Таким чином, зазначає, що своїми діями державний виконавець порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», чим суттєво перешкодив процесу виконавчого провадження, а саме – не відкрив виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника – фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи. Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби. У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Згідно ч.4 ст. 4 цього ж Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок

Як вбачається із ст. 37 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналізуючи доводи заявника в контексті вказаних норм закону, слід вказати, що підстав для задоволення скарги у суду не було.

Так, державним виконавцем правомірно винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстав несплати стягувачем (заявником по справі) авансового внеску, сплата якого у даному випадку є обов’язковою.

По-перше, заявник не відноситься до жодної із категорій осіб, які звільнені від сплати авансового внеску, зокрема не є і державним органом.

Як правильно зазначає заявник у скарзі та апеляційній скарзі державними органами слід вважати органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тобто органи, які беруть участь у виконанні функцій держави та наділені при цьому владними повноваженнями.

Заявник же не є жодним державним органом, оскільки такими повноваженнями не наділений.

Факт належності державі певного відсотку капіталу заявника чи навіть можливий факт віднесення заявника до державних установ, підприємств чи організацій не змінює його статусу на статус державного органу, виключно який може бути звільнений від сплати авансового платежу.

Аналогічно статусу заявника як установи не змінює і факт здійснення тимчасової адміністрації у банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасово адміністрації.

Згідно п. 1 ч. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, а відповідно до п.7 ч.3 цього Закону органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд підзвітний ОСОБА_5 України, Кабінету Міністрів України та Національному банку України.

Підзвітність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб таким державним органам влади як Верховна ОСОБА_5 України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України не надає банку, тимчасова адміністрація у якому здійснюється Фондом, статусу державного органу.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу відхилити, залишивши оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» – відхилити.

Ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_6