Постанова № 70749509, 27.11.2017, Франківський районний суд м. Львова

465/4389/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27.11.2017 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

Головуючого – судді Мартинишин М.О.

при секретарі Стасишин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03 липня 2017 року на нього накладено адміністративне стягнення за те, що він 03 липня 2017 року о 10.10 год., на площі Двірцевій у м. Львові, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив зупинку на пішохідному переході, який позначений дорожнім знаком 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід», чим суттєво перешкоджав руху пішоходів, чим порушив п. 15.9 «г» та 15.10 «д» ПДР України. Вчинення даного правопорушення заперечує, так як не порушував ПДР України. Вказує, що 03 липня 2017 року близько 10 год. рухався по вул. Чернівецька в напрямку пл. Двірцева. При повороті праворуч помітив дорожній знак нерегульованого пішохідного переходу 5.35.1, який був розміщений на опорі. Згідно з правилами дорожнього руху даний знак встановлюється праворуч від дороги на ближній мережі переходу, а тому зробив висновок, що пішохідний перехід знаходиться по ліву сторону від дорожнього огородження, а по праву сторону знаходяться місця для паркування, де і вирішив зупинити свій автомобіль. Дорожній знак 5.35.2, який знаходиться по інший бік дороги і мав би вказувати на дальні межі пішохідного переходу встановлений із порушенням вимог п. 8.2-1 ПДР та ДСТУ 4100:2014, оскільки розміщення даного дорожнього знаку виключає можливість його видимості для учасників дорожнього руху, які рухаються зі сторони вул. Чернівецька із відстані щонайменше 100 м. Дорожній знак 5.32.1 вводить в оману учасників дорожнього руху, щодо реального розміщення та меж пішохідного переходу. Дорожній знак 5.32.2 неможливо побачити та ідентифікувати із ракурсу наближення із вул. Чернівецької, а залишки дорожньої розмітки не дозволяють ідентифікувати її, як дорожню розмітку 1.14.1, яка могла б спростити сприйняття організації дорожнього руху на даному перехресті.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, вказав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки виходячи із розміщення дорожніх знаків був переконаний у тому, що пішохідний перехід знаходиться лівіше від його автомобіля поза дорожнім огородженням, а автомобіль зупинено у дозволеному для цього місці. Просив позов задоволити.

Представник Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду заперечення в якому вказав, що 03.07.2017 року у м. Львові на пл. Двірцева, 1 о 10.10 год. інспектором Ільницьким Р.А. було виявлено порушення ПДР водієм ОСОБА_1, який керуючи транспортним засобом «Audi A6» д.н.з. НОМЕР_2, здійснив зупинку/стоянку на пішохідному переході, чим створив суттєву перешкоду для руху пішоходам та порушив п.п.15.9.г; 15.10.д ПДР, а також ч.3 ст. 122 КУпАП. Вказує, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.07.2017 року серія АР №394329 є законною. Просив в задоволенні позову відмовити, справу розглядати без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до постанови інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №2 УПП у м. Львові ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 від 03 липня 2017 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді 510 грн. штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.3 КУпАП, а саме за те, що ОСОБА_1 03 липня 2017 року о 10.10 год., на площі Двірцевій у м. Львові, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив зупинку на пішохідному переході, який позначений дорожнім знаком 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід», чим суттєво перешкоджав руху пішоходів, чим порушив п. 15.9 «г» та 15.10 «д» ПДР України.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 1.10 ПДР передбачено, що пішохідний перехід — ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1 , 5.35.2 , 5.36.1 , 5.36.2 , 5.37.1 , 5.37.2 , дорожньою розміткою 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки — шириною тротуарів чи узбіч.

Таким чином, пішохідні переходи повинні відповідати вимогам ПДР та позначатися дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2 та дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3.

Відповідно до п. 8.2-1 ОСОБА_3 дорожнього руху дорожні знаки застосовуються відповідно до цих ОСОБА_3 і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги). Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Правилами дорожнього руху передбачено, що знак 5.35.1 встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.35.2 — ліворуч від дороги на дальній межі переходу.

Відповідно до п. 8.5-1 ПДР дорожня розмітка застосовується відповідно до цих ОСОБА_3 і повинна відповідати вимогам національного стандарту. Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, установлюються відповідні за змістом дорожні знаки.

Таким чином, дорожній знак 5.35.2 встановлений із порушенням вимог пункту 8.2-1 ПДР та ДСТУ 4100:2014, оскільки розміщення даного дорожнього знаку виключає можливість його видимості для учасників дорожнього руху, які рухаються зі сторони вул. Чернівецька із відстані щонайменше 100м. А залишки дорожньої розмітки не дозволяють ідентифікувати її як дорожню розмітку 1.14.1, яка могла б спростити сприйняття організації дорожнього руху на перехресті.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що працівниками поліції не було зібрано належних та допустимих доказів, які б могли підтвердити факт і встановити вину позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

При цьому, суд наголошує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватись виключно на висновках працівників поліції, за відсутності доказів винуватості особи, отриманих не інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

У даній справі, крім висновків відповідача, який склав постанову у справі про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_3 дорожнього руху, у зв'язку із чим, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Разом з тим, суд не бере до уваги надану представником відповідача копію схеми розташування доржніх знаків на пл. Двірцевій, оскільки така копія не оформлена належним чином.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з’ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 247,280 КпАП України.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак правопорушення, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення.

Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.6,9,11,19,51,99,102,105-106,128,161,162,163 КАС України, ст.ст.7, 9, 258,280,287-289,293 КУпАП суд, -

п о с т а н о в и в:

позов задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.07.2017 року серія АР №394329 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ча за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Повернути ОСОБА_1 (м. Львів, вул. Трильовського, 8/85, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн., сплачений за подання позовної заяви згідно квитанції № 54 від 31.07.2017р. по наступним реквізитам: отримувач коштів – УКуСихів.р м. Львів /Сихівський/22030001; код отримувача 38007636; банк отримувача ГУ ДКСУ у Львівській обл.; код банку отримувача: 825014; рахунок отримувача № 31218206700008.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Мартинишин М.О.