Ухвала суду № 70749114, 30.11.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №336/5035/16 Головуючий у 1 інстанції Галущенко Ю.А.

Провадження № 22-ц/778/3748/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

при секретарі Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2017 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення вартості обсягу електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією для населення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення вартості обсягу електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією для населення.

В позові зазначало, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мешкають за адресою м.Запоріжжя, вул.Теплова 31, користуються електроенергією на підставі особового рахунку № 532023390.

30.11.2015 р. контролерами рейдової бригади ВАТ «Запоріжжяобленерго» проведена перевірка дотримання відповідачами правил користування електроенергією для населення за адресою їх мешкання. Перевіркою встановлено самовільне підключення електроустановки до електромережі енергопостачальника з порушенням схеми обліку, безоблікове споживання електроенергії,що є порушенням п.42,48 ПКЕЕН.

За даним фактом відповідно до п.53 ПКЕЕН було складено акт про порушення правил користування електроенергією № 00138600 від 30.11.2015 р.

Згідно методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією для населення, визначено обсяг та вартість не облікованої електроенергії у сумі 11819 гр.79 коп.

Посилаючись на те,що добровільно відповідачі виконати зобов’язання з оплати вартості не облікованої електроенергії відмовились, просило суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь вартість не облікованої електроенергії у сумі 11819 гр.79 коп. та судові витрати по оплаті судового збору 1378 гр.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» вартість не облікованої електроенергії в сумі 1500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» витрати по оплаті судового збору в сумі 689 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» витрати по оплаті судового збору в сумі 689 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Запоріжжяобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати частково. Позовні вимоги в частині стягнення вартості не облікованої електричної енергії у розмірі 11 819,79 грн. задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з ант супних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Встановлено, що житловий будинок за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплова 31 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 17.07.1970 р. належить відповідачу ОСОБА_3,про що надана копія договору.

Згідно довідки адресного бюро,відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровані за вказаною адресою з 1970 р., де мешкають фактично до теперішнього часу, користуються електроенергією на підставі договору про користування електроенергією від 17.01.2014 р. та особового рахунку з метою задоволення власних побутових або господарських потреб,відтак,є споживачами електричної енергії з відповідними правами та обов’язками.

Суд вірно вважав необґрунтованими доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що з нею не укладався окремий договір про постачання електричної енергії як обґрунтування позиції про те, що ОСОБА_4 є неналежним відповідачем у справі, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке не передбачає укладання такого договору з кожним членом сім’ї особи, з якою відповідний договір укладений.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17 жовтня 2005 року № 910) і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за № 417/1442, споживачами електричної енергії - населенням - є фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.

Згідно вимог ст. 27 Закону України «Про електроенергетику», правопорушеннями в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії,самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил користування енергією.

За п.42 ПКЕЕН,затверджених постановою КМУ № 1357 від 16.07.1999 р,споживач електричної енергії зобов’язаний: дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору,забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію електроустановок та побутових приладів,невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку, оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно п.48 ПКЕЕН,споживач несе відповідальність згідно законодавства,зокрема,за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромережі і споживання енергії без приладів обліку.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що споживання електричної енергії поза приладом обліку вважається її розкраданням.

Відповідно до п.53 ПКЕЕН у разі виявлення представником енергопостачальника порушень споживачем ПКЕЕН,в тому числі фактів розкрадання електричної енергії,складається акт,який підписується представником енергопостачальника та споживачем,котрий має право внести свої зауваження до акту.

Відповідно до акту ВАТ «Запоріжжяобленерго» № 00138600 від 30.11.2015 року,була проведена перевірка дотримання відповідачами правил користування електроенергією для населення за адресою їх мешкання. Перевіркою встановлено самовільне підключення електроустановки до електромережі енергопостачальника поза приладом обліку,без облікове споживання електроенергії,що є порушенням п.48 ПКЕЕН.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 від підписання акту та внесення зауважень до нього відмовилась, копія акту була направлена їй поштою.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що підключення електроустановки відбувалося в помешканні відповідачів, що неможливо без доступу в будинок та без відома і згоди відповідачів, порушення було виявлено та продемонстровано в присутності ОСОБА_4,суд дійшов висновку про те, що відповідальність за виявлене порушення Правил користування електроенергією мають нести саме відповідачі.

Встановлено, що 06.01.2016 р. акт про порушення від 30.11.2015 р. був розглянутий на засіданні комісії в присутності ОСОБА_4, де комісія прийшла до висновку про причетність споживача до порушення та здійснення споживачем безоблікового підключення до електромережі та затверджено розрахунок обсягу та вартості не облікованої електроенергії за період з 01.12.2014 р. по 30.11.2015 р. на суму 11819 гр.79 коп.

Суд першої інстанції правильно встановив, що належним та допустимим доказом визначення розміру вартості не облікованої електричної енергії у сукупності з іншими доказами є розрахунок позивача, згідно з яким вартість не облікованої електроенергії за 12 місяців складає 11 819 гр.79 коп.

Виходячи з того, що встановлене позивачем порушення свідчить про безоблікове споживання, що є розкраданням електроенергії, тобто деліктним правовідношенням, суд обґрунтовано зменшив розмір відшкодування шкоди.

Згідно ст.1193 ч.4 ЦК України,суд може зменшити розмір відшкодування шкоди,завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків,коли шкоду завдано злочином.

Встановлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером та інвалідом 1 групи безстроково, потребує постійного стороннього догляду, який здійснює його дружина відповідач ОСОБА_4, інших доходів, крім пенсії, відповідачі не мають.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлена до стягнення сума для зазначених осіб з урахуванням їх майнового стану є надвеликою, її стягнення з незаможних осіб протирічить принципам розумності та справедливості, а з урахуванням віку відповідачів, може унеможливити виконання судового рішення.

При зменшенні розміру відшкодування шкоди, суд вірно врахував такий елемент, як притаманний конкретній країні рівень життя, де інваліди та пенсіонери є найменше соціально захищеною категорією населення, адже некритичне слідування заявленим вимогам може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін.

За таких обставин судом обґрунтовано зменшено розмір відшкодування шкоди до суми 1500 гр.,що є достатнім для компенсації можливих втрат позивача.

Докази та обставини, ні які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: