Рішення № 70747504, 01.12.2017, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2690/16-ц

Провадження № 2/309/224/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2017 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Волощук О. Я.

при секретарі Бринзей Н.М.

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника позивачів ОСОБА_4

відповідачки ОСОБА_5

представника відповідачки ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Горінчівської сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Хустського нотаріального округу - Рошинець Наталія Павлівна про визнання права власності на частину житлового будинку та господарських будівель, визнання недійсним та скасування рішення виконкому Горінчівської сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок, про визнання недійсним договору дарування будинку з надвірними спорудами, визнання недійсним договору купівлі - продажу будинку, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 звернулись до суду із позовом до Горінчівської сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -приватний нотаріус Хустського нотаріального округу Рошинець Наталія Павлівна про визнання права власності на частину житлового будинку,та господарських будівель, визнання недійсним та скасування рішення виконкому Горінчівської сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок, про визнання недійсним договору дарування будинку з надвірними спорудами, визнання недійсним договору купівлі - продажу будинку.

В обґрунтування позову зазначили, що вони являються рідними сестрами, народжені від шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Бабусею позивачів по батьковій лінії ОСОБА_12 було подаровано батькові будинок АДРЕСА_1. Батько позивачів ще до укладення шлюбу у 1929 році збудував до будинку будівлі літньої кухні та хліва. Дані обставини підтверджуються архівними довідками та даними по господарських книг. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачів ОСОБА_10 помер. За життя заповіту не склав.

Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу УРСР (1922 р.) спадкоємцями за законом є діти (тому числі усиновлені), дружина та непрацездатні батьки померлого, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

При одержанні спадщини за законом спадкове майно ділиться на рівні частки між усіма особами/ст.420 ЦК УРСР/.

Відповідно до вимог ст.429 ЦК УРСР (1922 р.), якщо спадкоємець присутній в місці відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня вжиття заходів охорони не заявить належному суду про відмовлення від спадщини, він вважається таким, що прийняв її. Спадкоємці, які є в наявності, можуть вступити до управління спадковим майном, не чекаючи явки інших спадкоємців, які своєчасно з'явившись, можуть витребувати свою частку спадкового майна.

Спадкоємцями за законом померлого ОСОБА_10 були його дружина ОСОБА_11 та діти -позивачі. Спадкові права позивачі не оформили .

Позивачі просили постановити рішення згідно якого визнати право власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 на 1/5 частину житлового будинку 1918 року забудови, літньої кухні та хліва 1929 року забудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за померлим ОСОБА_10.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 позов не визнали. Суду пояснили про те, що згідно рішення загальних зборів колгоспу «Більшовик» від 15.04.1962 року через 8 років після смерті батька позивачів, матері позивачок ОСОБА_11 було надано дозвіл на будівництво будинку. Згідно технічного паспорту будинок в АДРЕСА_1 збудований у 1970 році. Неодноразово звертаючись до суду позивачі зазначали, що будинок 1918 року побудови і господарські будівлі, 1929 року побудови, які знаходилось за адресою АДРЕСА_1 на сьогоднішній день не існують. У зв'язку з цим є незрозумілим пред'явлення позовних вимог на майно, якого не існує. 03.06.1999 року ОСОБА_11, будучи власником побудованого нею житлового будинку АДРЕСА_1 розпорядилася своєю власністю та подарувала будинок своїй дочці ОСОБА_5. 22.01.2015 року ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 з ОСОБА_8.

Рішенням Хустського районного суду від 08.06.2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 про скасування рішення Горінчівської сільської ради №8 від 26.03.1999 року про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_11, визнання недійсним договору дарування цього будинку від 03.06.1999 року, свідоцтва про право власності виданого на ім'я ОСОБА_5 та визнання недійсним заповіту від 19.12.2008 року відмовлено. Рішення набуло законної сили 14.09.2011 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в даній справі були залучені в якості третіх осіб без самостійних вимог. З врахуванням ч.3 ст.61 ЦПК України відповідачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 вважають, що встановлені в рішенні Хустського районного суду від 08.06.2011 року обставини не потребують доказуванню в даній справі.

Відповідачка ОСОБА_5 просила у задоволенні позову відмовити у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, або пропуском строку на звернення з даним позовом.

Представник Горінчівської сільської ради в особі Горінчівського сільського голови в судове засідання не з'явився, подав суду заперечення щодо позову, просив розглянути справу у відсутності представника Горінчівської сільської ради. У поданих запереченнях представник просить відмовити в повному обсязі у позові у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, пропуском строків позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_8 подала суду заперечення щодо позову, просила справу розглянути за її відсутності, відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі -продажу від 22.01.2015 року нею придбано будинок АДРЕСА_1 від ОСОБА_5. На момент укладення правочину нотаріусом перевірено всі правовстановлюючі документи та відсутність заборон чи обмежень відносно даного домоволодіння, у договорі купівлі-продажу зазначено відсутність прав третіх осіб на відчужуване майно. Вона як добросовісний набувач набула право власності на законній правовій основі за нотаріально посвідченою правовою угодою-договором купівлі-продажу.

Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Хустського нотаріального округу Рошинець Наталія Павлівна подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України, ст. 4 ЦПК України.

Як вбачається із матеріалів справи позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 є рідними сестрами, народжені від шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Бабусею позивачів по батьковій лінії ОСОБА_12 було подаровано батькові будинок АДРЕСА_1. Батько позивачів ще до укладення шлюбу з матір'ю позивачок у 1929 році збудував до будинку будівлі літньої кухні та хлів. Дані обставини підтверджуються архівними довідками та даними по господарських книг. ІНФОРМАЦІЯ_1 Батько позивачів ОСОБА_10 помер. За життя заповіту не склав.

Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу УРСР (1922 р.) спадкоємцями за законом є діти (в тому числі усиновлені), дружина та непрацездатні батьки померлого, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

При одержанні спадщини за законом спадкове майно ділиться на рівні частки між усіма особами/ст. 420 ЦК УРСР/.

Відповідно до вимог ст. 429 ЦК УРСР (1922 р.), якщо спадкоємець присутній в місці відкриття спадщини, на протязі трьох місяців з дня вжиття заходів охорони не заявить належному суду про відмовлення від спадщини, він вважається таким, що прийняв її. Спадкоємці, які є в наявності, можуть вступити до управління спадковим майном, не чекаючи явки інших спадкоємців, які своєчасно з'явившись, можуть витребувати свою частку спадкового майна.

Спадкоємцями за законом померлого ОСОБА_10 були його дружина ОСОБА_11 та діти -позивачі.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, рішення судом про задоволення позову може бути прийняте лише за умови його правомірності, обґрунтованості та доведеності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, досліджених при розгляді справи, а не на припущеннях, які на думку осіб, що беруть участь у справі доводять пред'явлені вимоги.

Позивачі не представили суду правоустановчих документів на будинковолодіння в АДРЕСА_1, в яких би власником значився батько позивачок ОСОБА_10

Сторони визнали як у даному судовому засіданні, так і в судовому засіданні апеляційної інстанції 19 квітня 2012 року існування старого будинку. При цьому відповідачка ОСОБА_5 вказувала, що старий будинок розібрано у 2008 році.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 19.04.2012 року встановлено те, що позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не доведено своїх прав на будинок АДРЕСА_1: оспорені ними рішення Горінчівської сільської ради №8 від 26 березня 1999 року. Свідоцтво про право власності на домоволодіння, а також договір дарування від 03 червня 1999 року прав позивачок не порушують.

Водночас, колегією звернуто увагу на те, що вимоги про визнання та захист права власності на будинок, побудований у цьому дворогосподарстві раніше - «старий будинок», позивачки в даній справі не заявляли, хоча матеріалами справи факт існування такого будинку доведено. В подальшому позивачки не позбавлені права заявляти відповідні вимоги в іншому процесі.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 звернулись з позовом про визнання та захист права власності на будівлі збудовані їхнім батьком до одруження з їх мамою-будинок 1918 року побудови та хліва та літньої кухні1929 року побудови.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності /ст.. 386 ч.1 ЦК України/.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Законом України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» у статті 17 чітко визначено: «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом,який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд встановив при розгляді даної цивільної справи що будинок 1918 року побудови та прилеглі будівлі літньої кухні та хліва, збудовані батьком позивачок ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 знесені, а відтак суд не може постановити рішення про визнання права власності на дане майно з причини його відсутності.

Водночас, суд виходячи із засад законності та справедливості визнає право на спадкування позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 по 1/5 частині кожній житлового будинку 1918 року побудови, літньої кухні та хліва 1929 року побудови, що були розташовані в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 із похідними від цього правом відшкодуванням шкоди втраченого майна.

Суд констатує, що відповідачка ОСОБА_8 відповідно до договору купівлі -продажу від 22.01.2015 року придбала будинок АДРЕСА_1 від ОСОБА_5. На момент укладення правочину нотаріусом перевірено всі правовстановлюючі документи та відсутність заборон чи обмежень відносно даного домоволодіння, у договорі купівлі-продажу зазначено відсутність прав третіх осіб на відчужуване майно. Вона як добросовісний набувач набула право власності на законній правовій основі за нотаріально посвідченою правовою угодою-договором купівлі-продажу.

Не доведеними позивачами вимоги в частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_7 щодо визнання недійсним та скасування рішення виконкому Горінчівської сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок, про визнання недійсним договору дарування будинку з надвірними спорудами, визнання недійсним договору купівлі - продажу будинку.

Суд не вбачає, що позивачами пропущено строк позовної давності, оскільки позивачі на момент смерті їх батька ОСОБА_10 були неповнолітніми, проживали в даному дворогосподарстві разом із матір'ю. Ставши повнолітніми не відмовились від прийняття спадщини за померлим батьком.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 2018 ЦПК України, ст.19 Конституції України, ст. 6,8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 416,418,420 ЦК України (1920 р.), суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 задоволити частково.

Визнати право на спадкування за померлим 1954 року батьком ОСОБА_10 по 1/5 частині кожній житлового будинку 1918 року побудови, літньої кухні та хліва 1929 року побудови, що були розташовані в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Хустського

районного суду: підпис Волощук О.Я.

З оригіналом вірно

Суддя Хустського

районного суду: Волощук О.Я.