Ухвала суду № 70747111, 06.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/7598/17 Номер провадження 22-ц/775/1999/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 грудня 2017 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Біляєвої О.М.

за участю секретаря Глушка С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позо-вом публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоб-лгаз» в особі Артемівського управління по газопостачанню та газифікації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 1 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, поси-лаючись на те, що відповідачі зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстрований як побутовий спо-живач, особовий рахунок НОМЕР_1. Не зважаючи на використання природного газу в період з 1 жовтня 2015 року по 1 квітня 2017 року, відповідачі не здійснювали відповідну оплату, в результаті чого виникла заборгованість. Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 67 298,58 грн. заборгованості за постачання природного газу та судові ви-трати.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 1 вересня 2017 року позов ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» в особі Артемівсь-кого управління по газопостачанню та газифікації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 67 298, 58 грн. заборгованості за постачання природного газу та 1 600 грн. сплаченого судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відмовлено.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що позивач довів наявність заборговано-сті у ОСОБА_1 Проте відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за іншої адресою, а отже не є споживачем природного газу за адресою АДРЕСА_1, а тому у задоволенні позовних вимог до неї слід відмовити.

На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 1 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог до нього відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд не застосу-вав строки позовної давності. Підтвердженням цьому є ухвала Артемівського міськрайон-ного суду Донецької області від 12.06.2017 року по справі № 219/5729/17, відповідно до якої у видачі судового наказу відмовлено, бо є спір по строкам давності.

Крім того відповідач не встиг долучити до матеріалів справи документи, які свідчать про те, що йому в цей період було надано субсидію на суму заборгованості.

Належним чином повідомлені сторони в судове засідання не з'явились (а.с. 60,61).

Суд вважає можливим у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши ма¬теріали справи та перевірив-ши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а оска¬ржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у будинку АДРЕСА_1 за яким у публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донець-коблгаз» в особі Артемівського управління по газопостачанню та газифікації, що надає послуги з постачання природного газу (а.с.16), відкритий особовий рахунок на ім'я відпо-відача ОСОБА_1 НОМЕР_1.

У відповідності до розрахунку заборгованості за спожитий природний газ за період з 1 жовтня 2015 року по 1 квітня 2017 року по особовому рахунку НОМЕР_1 існує забо-ргованість в розмірі 67 298,58 грн. (а.с.6-7).

Згідно з довідкою виданою Бахмутською міською радою Донецької області за №2889 від 14 липня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 14 травня 2013 року зареєст-рована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14). З ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 також зареє-стрована його сім'я: дружина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.25), ОСОБА_2, яка є його матір'ю за вказаною адресою не зареєстрована та не проживає з 14 травня 2013 року.

Згідно з п.5 ч.2 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за-лежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14.

Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивіль-ного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся до суду 12 липня 2017 року та просив стягнути заборгованість, що почала виникати з 1 жовтня 2015 року, тобто менше ніж за 2 роки. Отже в даному ви-падку строки позовної давності позивачем не порушені.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність у відповідача субсидії необхідно за-значити наступне.

Згідно з положеннями ст. ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довес-ти ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розг-лядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що бе-руть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розг¬ляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рі¬шення суду першої інста-нції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заяв¬лених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з по-рушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про судове засідання та надав суду заяву про визнання позовних вимог та про розгляд справи за його відсутності (а.с. 22,24). Таким чином він мав можливість надати до суду ті докази, які на його думку могли б підтвердити його заперечення щодо нарахованої позивачем заборгованості. Нато-мість документів про наявність у відповідача субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг до суду першої інстанції надано не було.

Таким чином доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і за-лишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додер-жанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 листопада 2017 року апелянту було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Отже з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судо-вий збір у сумі 760 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 1 вересня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у ро-змірі 760 (сімсот шістдесят) грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею закон-ної сили.

Судді: