Вирок № 70746588, 04.12.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

221/3499/16-к

1-кп/264/133/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2017 р. Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова Д.В., суддів Литвиненко Н.В. та Іванченко А.М., при секретарі Мащенко Д.О., за участю прокурора Яксманецького В.В., захисника ОСОБА_1 обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22016050000000052 від 22 березня 2016 року,

за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у селі Мар'янівка Старобешевського району Донецької області, громадянина України, одружений, на утриманні має неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2, не працює, не судимий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

З вересня 2014 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, по 23 лютого 2016 року ОСОБА_2, перебуваючи в м. Донецьку, населених пунктах Макіївка, Торез Донецької області, діючи умисно, за власним бажанням та з особистої ініціативи брав участь у терористичній, згідно зі ст. 1 абз. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», організації «Донецька народна республіка» (далі за текстом «ДНР»), утвореної 07 квітня 2014 року у м. Донецьку, одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України (а саме шляхом відокремлення від України території Донецької області в порушення порядку, встановленого Конституцією України, відповідно до ст.ст. 2, 73 якої територія України є цілісною і недоторканою, а питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом), тобто стійкого об'єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації.

13.04.2014 року ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014 року, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.

07.10.2014 року наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України за №33/6/9 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

Терористична організація «ДНР» є стійкою, має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, які централізовано підпорядковуються лідерам організації, а також має план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов'язки згідно з планом спільних злочинних дій.

На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до вказаних блоків.

При цьому, на керівників та учасників силового блоку (спеціально створених «ДНР» для вчинення терористичних актів не передбачених законом збройних формувань та терористичних груп) покладається забезпечення її стійкості шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних сил України. У свою чергу, на представників політичного блоку покладаються організація збору та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до терористичної діяльності, чим також забезпечується існування вказаної організації.

Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:

створення так званих органів державної влади «ДНР» та організація їх діяльності;

видання так званих нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР»;

організація та проведення незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ДНР»;

проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній

терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

налагодження взаємодії з терористичною організацією «Луганська народна республіка» та її керівниками з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності терористичної організації «ДНР», що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам України та Збройним Силам України;

налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» (не передбачених законом збройних формувань) для забезпечення їх протиправної діяльності;

забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.

На учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань), відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:

організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;

з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ДНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;

створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;

вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» (не передбачених законом збройних формувань) та керівництво їхніми діями;

захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області;

вчинення терористичних актів та диверсій на території України; захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;

викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу легітимну владу в Україні;

силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Донецької області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «ДНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

організація поставок зброї, бойових припасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації;

організація виробництва, налагоджування ремонту деяких видів зброї та бойових припасів, створення військово-промислового комплексу «ДНР».

«ДНР» діє на території України незаконно та її учасники вчиняють терористичні акти - захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування із застосуванням зброї, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, в тому числі щодо визнання легітимності діяльності «ДНР» та влади її керівників, а також перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяними у проведенні антитерористичної операції на території Донецької області.

Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ДНР» або за їх участі знайшли своє відображення у зверненнях Верховної ОСОБА_3 України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ДНР» терористичною організацією. Зокрема, у Зверненні ВРУ до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_3 Європи, Парламентської ОСОБА_3 НАТО, Парламентської ОСОБА_3 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_3 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної ОСОБА_3 України від 27 січня 2015 року за № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_3 Європи, національних парламентів держав-членів ЄЄ, СІЛА, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14.01.2015 за №106-УІІІ, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Щодо протидії поширенню підтриманого Російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 за №1597-УІІ, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 за №33 7-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за №1596-УІІ, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за №145-УІІІ.

Достовірно усвідомлюючи всі наведені вище обставини, ОСОБА_2 в період часу з вересня 2014 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена), за власною ініціативою, діючи з метою участі в злочинній діяльності терористичної організації «Донецька народна республіка» щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України на усну пропозицію її учасників, в особі громадянина України ОСОБА_4, використовує позивний «Бєлий» (повні анкетні дані у ході досудового слідства не встановлено) та інших осіб, не встановлених органами досудового розслідування, вступив до підрозділу «ОПЛОТ» терористичної організації «ДНР» з дислокацією у Петровському районі м. Донецька, де перебував до червня 2015 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена). В подальшому з 01 вересня 2015 року ОСОБА_2 вступив до незаконного збройного військового формування «військова частина «08810» Міністерства оборони» терористичної організації «ДНР» з дислокацією у мікрорайоні Мирний м. Донецька, у якості військовослужбовця, перебуваючи на посаді старшого механіка-водія та маючи військове звання єфрейтор, після чого звільнився та був зарахований у запас «Міністерства оборони» терористичної організації «ДНР» 08 жовтня 2015 року. Крім того, у період часу з 06 лютого 2016 року по 23 лютого 2016 року ОСОБА_2 вступив до незаконного збройного військового формування «військова частина «08805» Міністерства оборони» терористичної організації «ДНР» з дислокацією у селищі Холодна Балка м. Макіївка Донецької області, у якості військовослужбовця, перебуваючи на посаді старшого водія.

При цьому, ОСОБА_2, діючи з єдиним умислом на участь у діяльності терористичної організації «ДНР» протягом невизначеного періоду часу, усвідомлював, що терористична організація «ДНР», участь у діяльності якої він бере, функціонує на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії (зокрема, артилерійські обстріли), які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяними у проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області.

Так, у період проходження служби у підрозділі «ОПЛОТ» терористичної організації «ДНР» з дислокацією у Петровському районі м. Донецька, тобто з вересня 2014 року по червень 2015 року, ОСОБА_2 за вказівкою керівництва вищевказаного незаконного збройного формування здійснював виїзди на чергування в якості механіка-водія БМП (бойова машина піхоти), що перебувала на озброєнні у складі механізованого підрозділу незаконного збройного формування «ОПЛОТ» терористичної організації «ДНР». Місцем дислокації БМП, у складі екіпажу якого перебував ОСОБА_2, була ділянка місцевості у Петровському районі м. Донецьк, а саме на перехресті вулиць Максимельянівська та Паралельна.

Крім того, у складі незаконного збройного військового формування «військова частина «08810» Міністерства оборони» терористичної організації «ДНР» ОСОБА_2 брав участь у змаганнях з танкового біатлону між незаконними військовими збройними формуваннями терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», що проходив 24-26 вересня 2015 року на військовому полігоні неподалік від м. Тореза Донецької області, а саме між населеними пунктами ОСОБА_5 та Благодатне Донецької області.

ОСОБА_2, вступаючи до підрозділу «ОПЛОТ» терористичної організації «ДНР», незаконного збройного військового формування «військова частина «08810» Міністерства оборони» терористичної організації «ДНР» та незаконного збройного військового формування «військова частина «08805» Міністерства оборони» терористичної організації «ДНР», був достовірно обізнаним, що вони відносяться до збройних формувань та військових збройних формувань, а саме: мають організаційну структуру військового типу (поділяються на структурні підрозділи (батальйони) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризуються наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів), мають воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставлять перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об'єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок-постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та мають для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю автомати, карабіни, кулемети, бойові припаси (патрони та ручні гранати), також відповідну військову техніку.

Так, у період проходження служби у підрозділі «ОПЛОТ» терористичної організації «ДНР» з дислокацією у Петровському районі м. Донецька, тобто з вересня 2014 року по червень 2015 року, ОСОБА_2 було видане службове посвідчення на його ім'я, де зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходить службу у підрозділі «ОПЛОТ ДНР». Крім того, 01.09.2015 року одним з керівників непередбачених законом збройних формувань «Міністерство оборони» терористичної організації «ДНР» військовим комісаром, підполковником ОСОБА_6, було видано ОСОБА_2 військовий квиток учасника терористичної організації «ДНР» серії ДН №0032944, відповідно до якого ОСОБА_2 зараховано до складу непередбачених законом збройних формувань «Міністерство оборони» терористичної організації «ДНР» в якості «військовослужбовця».

Крім того, ОСОБА_2 усвідомлював, що зазначений підрозділ та військові частини терористичної організації «Донецька народна республіка» не відносяться до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбачено створення та функціонування збройних формувань України.

Вступивши до складу зазначених не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка», ОСОБА_2, невстановленими органами досудового розслідування особами, був зарахований до їх складу та був забезпечений військовою камуфльованою формою одягу, вогнепальною зброєю, та в подальшому призначений на посади старшого механіка-водія та старшого водія.

Так, у період проходження служби у незаконному збройному військовому формуванні «військова частина «08810» Міністерства оборони» терористичної організації «ДНР» з дислокацією у мікрорайоні Мирний м. Донецьк, ОСОБА_2 був озброєний автоматичною зброєю - автоматом АК-74, серійний номер 4702254, виданий йому 10.09.2015 року учасником непередбачених законом збройних формувань «військова частина «08810» Міністерства оборони» терористичної організації «ДНР» - ОСОБА_7

Місцями дислокації не передбачених законом збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка», до складу яких входив ОСОБА_2, протягом зазначеного вище періоду часу були відповідно: Петровський район у м. Донецьку (з вересня 2014 року по червень 2015 року, точна дата органами досудового розслідування не встановлена), а саме будівля школи № 111, що знаходиться на перехресті вулиць Літня та Вуглегорська, де перебувала казарма підрозділу «ОПЛОТ» терористичної організації «ДНР», будинок № 2 по вул. Крамарчука, де розміщувався штаб терористичної організації «ДНР», мікрорайон Мирний м. Донецьк (з 01 вересня по 08 жовтня 2015 року), а саме будинки № 111, 113, 115 по вул. Купріна, місце дислокації «військової частини «08810» Міністерства оборони» терористичної організації «ДНР», селище ОСОБА_8 м. Макіївка Донецької області (з 06 по 23 лютого 2016 року), а саме ділянка місцевості, що знаходиться по вул. Рєпіна, неподалік від будинків 217, 219, 221.

Зазначені злочинні дії ОСОБА_2 були припинені 21.03.2016 року військовослужбовцями Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Держприкордонслужби України на блок-посту, розташованому на території Волноваського району Донецької області, поряд з с. Березове Маріїнського району Донецької області.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що в 2014 році працював в місті ОСОБА_1 водієм-далекобійником, та йому зателефонувала дружина із міста Донецька та повідомила, що у них війна та всюди стріляють. Після прибуття в місто Донецьк він залишився працювати на Донецькому машинобудівному заводі слюсарем-ремонтником, де ремонтував різну техніку. В тому числі техніку привозив військовий на прізвище Орчіков за позивним «Варган». Там же за місцем роботи йому видали військовий квиток та окремий пропуск на територію заводу. В касі заводу він отримував заробітну плату. Але в бойових діях не брав участь. Розумів, що це незаконно.

Через деякий час йому наказали виходити та брати участь у військових діях, після чого через місяць він звільнився зі служби. Згодом він працевлаштувався на Макіївський завод та через деякий час знову звільнився. Приїхав на КПП Березове з метою працевлаштуватися на підконтрольній території в місті Волноваха або ОСОБА_1, предявив свій паспорт та військовий квиток ДНР, після чого одразу був затриманий українськими військовими. Також підтвердив, що має двох синів, які проживають у місті Донецьку.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину його вина повністю підтверджується наступними доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він проходив службу на посаді оперуповноваженого оперативно-розшукового відділу Прикордонної служби, з вересня 2015 року проходив службу в зоні АТО на лінії розмежування, де поблизу населеного пункту села Березове при перетині лінії розмежування був зупинений ОСОБА_2 із паспортом громадянина України та військовим квитком ДНР. При цьому ОСОБА_2 не розумів, що знаходиться на блок-посту українських військових та говорив, що проходив військову службу в ДНР.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що такі події за участю свідка в дійсності мали місце.

Також свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в березні 2016 року за наказом керівництва організовував та проходив службу на контрольно-пропускному пункті Березове. В той момент на автобусі прибув ОСОБА_2 та в пішому порядку рухався через лінію зіткнення. При перевірці документів сказав, що він направляється до Мар'янівки, предявив свій паспорт України та військовий квиток ДНР. Повідомив, що він брав участь у військових діях на стороні ДНР і його звільнили, він був механіком-водієм. Висловлював готовність воювати проти України, не розумів, що знаходиться на контрольному пункті українських військових. Після чого прибули оперативні працівники та затримали ОСОБА_2

Окрім пояснень обвинуваченого та свідків вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наступними письмовими доказами.

Згідно з витягом з кримінального провадження № 22016050000000052, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 березня 2016 року, були внесені відомості про те, що 21 березня 2016 року військовослужбовцями Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Держприкордонслужби України на блок посту, розташованого поряд з с.Березове Марьїнського району Донецької області виявлено громадянина ОСОБА_2, який з літа 2014 року за власною ініціативою вступив до лав терористичної організації ДНР та в подальшому з вересня 2015 року по 23 лютого 2016 року виконував обовязки старшого водія військових частин 08810 та 08805, які входять до складу так званого «міністерства оборони ДНР» терористичної організації ДНР (т.2 а.с.1).

Відповідно до письмового повідомлення про виявлення кримінального правопорушення Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 22 березня 2016 року було повідомлено органи служби безпеки України про те, що в ході пішого перетину лінії зіткнення в районі населеного пункту Березове був виявлений громадянин ОСОБА_2, який предявив військовий квиток ДНР із зазначенням в ньому відомостей про проходження військової служби та прийняття ним участі у військових діях на боці терористичної організації ДНР (т.2 а.с.19-21).

Згідно з наявною в матеріалах справи заявою ОСОБА_2 звертався до Старобешевського військового комісаріату із проханням прийняти його на військову службу у збройні сили ДНР та раніше він проходив службу у військовій частині 08805 на посаді водія (т.2 а.с.25).

Згідно з протоколом огляду від 23 березня 2016 року слідчим були оглянуті речі та документи, які були вилучені у ОСОБА_2 під час затримання, а саме: військовий квиток ДНР, виданий на імя ОСОБА_2, паспорт громадянина України, виданий на імя ОСОБА_2, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера та грошові кошти Російської Федерації (т.3 а.с.1-9).

Відповідно до оглянутого в судовому засіданні військового квитка серії ДН №0032944, виданого на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, останній був поставлення на військовий облік та проходив військову службу з 01 вересня 2015 року у військовій частині №08810 на посаді старшого механіка-водія. 08 листопада 2015 року був звільнений, та з 06 лютого 2016 року по 27 лютого 2016 року проходив службу у військовій частині №08805 на посаді старший водій. Присвоєно військове звання єфрейтор. Також відповідно до записів у військовому квитку ОСОБА_2 було видано зброю АК-74 заводський номер 4702254 (т.3 а.с. 12).

Згідно з даними, роздрукованими і соціальної мережі, його діти ОСОБА_11 та ОСОБА_12 позують у військовій формі із зброєю різного типу (т.2 а.с.26-45).

За висновком фото-портретної експертизи від 27 квітня 2016 року №277 за результатами дослідження фото знімків ОСОБА_2 було встановлено, що на фото, які наявні на внутрішній стороні титульної сторінки військового квитка ДНР серія та номер ДН №0032944, виданого 01.09.2015 року на імя ОСОБА_2, на сторінці в паспорті громадянин України серія та номер ВА №910984, виданого на імя ОСОБА_2 та на фотознімках ОСОБА_2, які містяться в додатках до протоколу отримання зразків для експертизи від 06.04.2016 року, зображено обличчя однієї і тієї ж особи (т.2 а.с.141-144).

Згідно із протоколом проведення слідчого експерименту від 29 березня 2016 року у присутності понятих та захисника ОСОБА_2 розповів та показав на карті міста Донецка, Макіївки та Тореза, де він проходив службу у військових частинах №08810, 08805 та підрозділі «Оплот» з вересня 2014 року, місця розташування вказаного підрозділу із казармами та штабом, ділянку місцевості, де він здійснював чергування на «БМП» під час проходження служби у підрозділі, місце проведення танкового біатлону, в якому він брав участь на військовій техніці, місця розташування українських військових (т.2 а.с.146-162).

Згідно з протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 23 червня 2016 року у присутності понятих та захисника ОСОБА_2 серед предявлених осіб впізнав командира підрозділу «Оплот» за позивним «Варган», з яким він познайомився під час проходження служби у вказаному підрозділі з вересня 2014 року (т.2 а.с.163-166).

Згідно з рапортом старшого слідчого СВ Управління СБУ в Донецькій області було надано дозвіл на огляд кримінального провадження, яке перебуває в провадженні СВ Управління №22015050000000354 від 19.08.2015 року за підозрою ОСОБА_13, який з 23 вересня 2014 року по теперішній час бере участь у діяльності терористичної організації «ДНР» в якості командира 4 батальйону НЗФ «ОПЛОТ», та віддавав накази підлеглим на здійснення бойових дій проти підрозділів ЗС України (т.3 а.с. 37).

Згідно з протоколом огляду від 08 червня 2016 року було оглянуто матеріали кримінального провадження №22015050000000354 від 19.08.2015 року за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 ст.258-3 КК України (т.3 а.с. 38-39). З матеріалів даного провадження вбачається, що ОСОБА_13 підозрюється в участі в терористичної організації «ДНР» з вересня 2014 року по теперішній час (т.3 а.с.65-68). Так з протоколу проведення негласного розшукового заходу від 30 листопада 2014 року слідує, що ОСОБА_13 брав участь у військових діях поблизу аеропорту в місті Донецьку (т.3 а.с.45-47). Згідно з посвідченням С №10620, виданого заступником начальника Головного штабу МО ДНР по стройовій частині, ОСОБА_13 є командиром 4 го батальйона «Оплот» (т.3 а.с.55). Відповідно до фотознімків та відеоматеріалів, отриманих з мережі інтернет та соціальних сторінок, ОСОБА_13 брав активну участь у діяльності терористичної організації «ДНР», виступав в якості командира незаконного воєнізованого формування «Оплот» та керував ним (т.3 а.с.54, 56-63, 76,77).

Також відповідно до протоколу огляду від 08 червня 2016 року було оглянуто в Інтернет мережі особисті сторінки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є синами обвинуваченого ОСОБА_2, на яких останні позують у військовій формі та зі зброєю різного типу (т.3 а.с.82-100).

Згідно з протоколом огляду від 15червня 2016 року було оглянуто диск, отриманий від ПрАТ «МТС» з інформацією про зєднання номерів мобільного телефону, якими користувався ОСОБА_2 в період з 01 вересня 2014 року по 22 березня 2016 року. Так згідно представленої інформації вбачається, що у вказаний період часу ОСОБА_2 переважно знаходився в місті Донецку (т.3 а.с.104-117).

Згідно з протоколом огляду від 15червня 2016 року було оглянуто наявний у мережі Інтернет фото та відеоматеріал про існування незаконного воєнізованого збройного підрозділу «Оплот», військової частини 08805 терористичної організації «ДНР», бойових прапорів, знамені, нагород, шевронів, гербової печатки, військової техніки (т.3 а.с.120-166).

Суд вважає, що вищевказані докази, які безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні є належними, достовірними та допустимими. Будь-яких порушень при їх отриманні органом досудового розслідування судом не встановлено.

Усі вищевказані докази узгоджуються між собою, тому суд приймає їх за основу при ухваленні вироку.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_2, яку він займав під час судового розгляду, заперечуючи свою участь у терористичній організації та будь-яких військових діях, а також доводи захисту щодо відсутності в діях обвинуваченого ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.258-3 КК України, суд розцінює як спосіб захисту і як бажання обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності, та вважає їх повністю спростованими дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Доводи сторони захисту щодо відсутності рішення законодавчого органу України про визнання організації ДНР як терористичною, а тому діяльність у її складі не є терористичною, суд відхиляє з наступних причин.

Статтею 17 Конституції України визначено що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями статті 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.

Так, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 року зобов'язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до п.«а» ст.2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.

Поняття терористичної організації визначено відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 року стаття 1 якого визначає відповідну організацію як стійке об'єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Аналіз кримінального законодавства, рішення Варшавської конференції 2001 року, ОСОБА_14 Безпеки ООН від 28.09.2001 року №1373 по боротьбі з тероризмом, а також відповідних положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» показує, що терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності.

Так, згідно з статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» тероризмом є суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористичною діяльністю визнається діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.

Таким чином, оцінювання певного суспільно небезпечного діяння як терористичного акту передбачає необхідність встановлення мети як обовязкової ознаки такого діяння, якою може бути: порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, обєднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

На підставі аналізу наведених законодавчих положень, як вчинення окремого терористичного акту, так і діяльність терористичної організації здійснюється із зазначеною вище метою, визначеною у статті 258 КК України. Встановлення наявності такої мети є обовязковою умовою для визнання певної діяльності терористичною. Тому встановлення у кримінальному провадженні передбачених у статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» ознак певної організації (наявність стійкого обєднання трьох і більше осіб; розподіл функцій між цими особами; існування обовязкових правил поведінки при підготовці та вчиненні терористичних актів) та відповідної мети її діяльності (порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та місцевого самоврядування) є підставою для визнання відповідної діяльності терористичною. При цьому таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів. Існування окремого судового рішення або рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 258-3 КК України не вимагається.

Таким чином визнання діяльності терористичною або встановлення причетності особи до терористичної організації і так само сприяння її діяльності, здійснюється судом в кожному конкретному випадку в рамках конкретного кримінального провадження на підставі представлених сторонами доказів незалежно від (існування) наявності або відсутності рішення органів державної влади про визнання організації терористичною.

При цьому, колегія суддів суд також враховує Звернення Верховної ОСОБА_14 України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_3 Європи, Парламентської ОСОБА_3 НАТО, Парламентської ОСОБА_3 ОБСЄ, Парламентської ОСОБА_3 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене постановою Верховної ОСОБА_3 України від 27.01.2015 року №129-VІІІ; Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схвалену постановою Верховної ОСОБА_3 України від 04.02.2015 року №145-VІІІ; Заяву Верховної ОСОБА_3 України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схвалену постановою Верховної ОСОБА_3 України від 21.04.2015 року №337-VІІІ, в яких «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями, референдум, проведений у травні 2014 року - фіктивним, проведеним у неконституційний спосіб.

Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» від 23.12.2005 року №13 вказує, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об'єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації, то відповідно до п.13 вказаної постанови Пленуму вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об'єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.

Колегія суддів враховує, що обвинуваченому ОСОБА_2, який є дорослою, право- і дієздатною людиною, та після отримання влітку 2014 року повідомлення від дружини про наявність у Донецьку війни, було достовірно відомо, оскільки це є очевидним, що після проведеного в деяких містах (районах) Донецької та Луганської областей в травні 2014 року незаконного референдуму певна частина радикально налаштованих груп людей, не визнаючи офіційної влади в Україні та намагаючись відокремити частину території України, почали перешкоджати діяльності органів державної влади, залякувати та захоплювати громадян, намагатися впливати на прийняття рішень органами державної влади. Тобто ОСОБА_2 не міг не розуміти, що «ДНР» діє на території України незаконно, про що підтвердив в судовому засіданні, її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції. Всі перелічені ознаки в сукупності є загальновідомими та на думку колегії суддів дають об'єктивні підстави вважати «ДНР» терористичною організацією у межах правої кваліфікації, передбаченоїст.258-3 ч.1 КК України, в даному конкретному провадженні.

Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з'ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши їх в сукупності, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв'язку та достатності для ухвалення обвинувального вироку, колегія суддів дійшла висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у іншому сприянні діяльності терористичної організації, тобто складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Твердження сторони захисту про непричетність ОСОБА_2 у іншому сприянні діяльності терористичної організації є неспроможніми, оскільки вина саме обвинуваченого підтверджується сукупністю викладених вище доказами, які суд у відповідності зіст.94 КПК України оцінює з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, колегія суддів виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена, зокрема, у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

На переконання суду із представлених в сукупності доказів слідує, що ОСОБА_2 поза розумним сумнівом не міг не розуміти, що по прибуттю в місто Донецьк з травня 2014 року в місті шляхом застосування насильства та зброї відбувається проголошення незаконної збройної організації, метою якої є порушення територіальної цілісності України, повалення конституційного правопорядку та органів державної влади, політичний тиск на органи центральної влади для прийняття певних рішень, захоплення будівель та людей, військовий опір Збройним силам України, переміщення військової техніки та її застосування проти військовослужбовців Збройних сил України, встановлення на лінії зіткнення блок-постів із військовою технікою та озброєними особами, витиснення з розрахунків національної валюти та впровадження в обіг іноземної валюти, унеможливлення роботи банківської сфери, внаслідок цього створення тимчасово непідконтрольної органам державної влади території Донецької області.

В цих умовах отримання ОСОБА_2 військового квитка незаконної збройної організації та служба у двох її військових частинах із видачею ОСОБА_2 автоматичної зброї та присвоєнням військового звання та посади, ремонтування ним військової техніки та виконання поставлених доручень від особи за позивним «Варган» на прізвище ОСОБА_13, який є командиром одного із батальйонів терористичної організації, свідчить про свідоме розуміння ОСОБА_2В, що він своїми діями, перебуваючи офіційно на військовій службі з 2015 року по лютий 2016 року, безсумнівно сприяв в досягненні мети терористичної організації та її військових структурних підрозділів, до складу яких входив сам ОСОБА_2

При кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 колегія суддів враховує, що відповідно до статті 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено такі форми сприяння терористичній діяльності: фінансування терористичної організації; надання або збирання коштів з наміром використання їх для вчинення терористичних актів; проведення операцій з коштами та іншими фінансовими активами; надання коштів, інших фінансових активів, відповідних послуг безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб, які вчинили терористичні акти; надання допомоги особам, які брали участь у вчиненні терористичних актів, тощо.

Аналізуючи докази по справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2, надаючи допомогу особам, які брали безпосередню участь у терористичних актах, тим самим сприяв діяльності терористичної організації.

Таким чином, суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що в його діях є склад правопорушення, передбачений статтею 260 КК України, а не ст. 258-3 КК України, оскільки головною відмінністю між вказаними складами злочину є здійснення незаконними воєнізованими або збройними формуваннями саме терористичної діяльності, що створює склад правопорушення за статтею 258-3 КК України, яка є більш суспільно-небезпечною та тяжкою ніж злочин, передбачений статтею 260 КК України.

Тобто в даному випадку ОСОБА_2, перебуваючи у складі незаконної збройної організації, сприяв досягненню мети її діяльності та військового повалення конституційного ладу в країні, зокрема в Донецькій області, у спосіб, що виразився у залякуванні населення, військовому підтриманні діяльності незаконного збройного формування шляхом ремонтування і налагоджування техніки для військового опору збройним силам України, що за своєю суттю є одним із видів терористичної діяльності.

Оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.

При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, судимості не має, вчинив особливо тяжкий злочин, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання ОСОБА_2 судом не встановлені.

Враховуючи всі ці обставини в їх сукупності, у відповідності до ч.2 ст.50 КК України, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, передбачений кримінальним законом, але без конфіскації майна.

Відповідно ч.5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

21.06.2017 року набрали чинності зміни до ч.5 ст. 72 Кримінального кодексу України, відповідно до яких попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_2 був затриманий 22 березня 2016 року та стосовно нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі (т.2 а.с. 47-51).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в строк відбування покарання ОСОБА_2 необхідно зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 22 березня 2016 року по 20 червня 2017 року включно за правилами ст. 72 ч. 5 КК України (в редакції від 26.11.2015 року), де одному дню попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі.

З обвинуваченого підлягають стягненню витрати за проведення фото-портретної експертизи 1144,48 грн.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази у кримінальному провадженні:

Грошові кошти Російської Федерації, у загальній кількості 671 рублів конфіскувати в дохід держави;

військовий квиток серії ДН № 0032944, виданий 01.09.2015 р. на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 258-3 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років без конфіскації майна.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі, обраний відносно ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з 22 березня 2016 року.

Зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення з 22 березня 2016 року з моменту затримання по 20 червня 2017 року включно за правилами ст. 72 ч. 5 КК України (в редакції від 26.11.2015 року), де одному дню попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (03113, м.Київ, вул.Миколи Василенка, 3, р/р 31257236107395, ГУДКСУ у м.Києві, код банку 820072, ЄДРПОУ 20001993) витрати за проведення портретної експертизи №277 від 27 квітня 2016 року в сумі 1144,48 грн. (одна тисяча сто сорок чотири гривні 48 копійок).

Речові докази: грошові кошти Російської Федерації, у загальній кількості 671 рублів конфіскувати в дохід держави;

- військовий квиток серії ДН № 0032944, виданий 01.09.2015 р. на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Головуючий суддя : Кузнецов Д. В.

Суддя : Литвиненко Н.В.

Суддя : Іванченко А.М.