Рішення № 70745945, 05.12.2017, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2098/17

Провадження № 2/226/841/2017

РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2017 Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Трифонової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Мирноградвугілля», треті особи управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, відокремлений підрозділ «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги таким.

Він працював у ВП «Шахта «Капітальна» (раніше Стаханова) ДП «Мирноградвугілля» з 05.09.2010 по 25.09.2017 гірничим монтажником підземним 5 розряду дільниці з монтажу на демонтажу гірничошахтного обладнання (МДГО) №1.

10.02.2017 з ним стався нещасний випадок при виконанні виробничого завдання у шахті травмування правого плечового суглобу та розрив сухожилля, що призвело до тривалого лікування та потреби в оперативному втручанні, часткової втрати працездатності, певних фізичних обмежень та повязаних із цим обмежень професійної діяльності. Численними обстеженнями йому були встановлені такі діагнози: МР-ознаки пошкодження передньо-верхнього відділу гленоїдальної губи (пошкодження Банкарта); посттравматична деформація/забій задньо-верхнього відділу голівки плечової кістки (пошкодження Хілла-Сакса); артроз правого плечового суглобу; остеоартроз правого плечового суглобу, приводяще-ротаційна контрактура, остеохондроз шийного відділу хребта; розрив сухожилля правого плеча. За наслідками травмування шахтою 14.02.2017 були складені акти за формами Н-5 та Н-1. 08.06.2017 за вказаною травмою МСЕК встановила йому первинно 10% стійкої втрати працездатності до 01.07.2018. Він змушений був звільнитися з шахти, потребує продовження лікування, яке вимагає значних коштів.

Внаслідок травми на виробництві він переніс сукупність фізичних та моральних страждань, які полягають у постійному відчутті болю, необхідності тривалого лікування, нездатності повноцінно продовжувати життєву діяльність. Звичайні звязки та життєвий устрій порушені, він не впевнений, що рекомендована йому операція зможе повністю відновити роботу руки. Після травми він тривалий час не міг навіть обслуговувати себе повною мірою, його дружина була змушена виконувати всю побутову чоловічу роботу, від чого йому постійно було ніяково. Для забезпечення родини він змушений був влаштуватися на роботу на інше підприємство з видобутку вугілля, але його повсякденне життя не відбувається без прийому знеболювальних препаратів. Думки про подальше життя викликають у нього почуття тривоги та невпевненості, що підсилює кожне відвідування лікаря. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 30000,00 гривень та просить стягнути цю суму на його користь з відповідача.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з'явився, надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, на задоволенні позову наполягали.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 також не прибув до суду, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій зазначив про невизнання позовних вимог з причини відсутності доказів моральних страждань позивача.

Представник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області так само до суду не з'явився, від управління надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч.2ст.197 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін судове засідання проводиться без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши докази у справі окремо та у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15.09.2011 працював у відповідача гірничомонтажником підземним пятого розряду з повним робочим днем у шахті, 25.09.2017 був звільнений наказом №299к від 25.09.2017 на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Відомості встановлені за даними трудової книжки позивача (а.с.34-37).

Під час трудової діяльності, як зазначив позивач, він отримав виробничу травму.

Такі твердження позивача базуються на наданих ним виписках з історії хвороби і амбулаторної карти, консультативних висновках лікарів, результатах досліджень тощо (а.с.5-9,18) та відомостях акту проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 15.02.2017, згідно з яким ОСОБА_1 зазначено потерпілим від нещасного випадку, нещасний випадок, наслідком якого є травмування ОСОБА_1, є повязаним з виробництвом і підлягає обліку на підприємстві, нещасний випадок стався внаслідок порушення технологічного процесу гірничомонтажниками підземними, в т.ч. ОСОБА_1, а також порушення трудової та виробничої дисципліни в частині невиконання посадових обовязків помічника начальника та гірничого майстра дільниці МДГО-1, які здійснювали неналежний контроль за веденням робіт (а.с.10-13). Актом №3 від 15.02.2017 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, за формою Н-1, встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілим від нещасного випадку, який стався 10.02.2017 під час виконання ним трудових обовязків з обопільної вини як самого позивача, так і інших осіб, в т.ч. його безпосередніх керівників (а.с.14-16).

08.06.2017 позивачеві за наслідками огляду медико-соціальною комісією встановлено первісно 10% втрати професійної працездатності (без встановлення групи інвалідності) по 01.07.2018 з переоглядом 08.06.2018 (а.с.17). За висновком МСЕК позивачеві показане медикаментозне лікування.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоровя людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

На всіх підприємствах, в установах, організаціях згідно з положеннями ст.153 КЗпП України повинні створюватися безпечні і нешкідливі умови праці. При цьому забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається виключно на власника або уповноважений ним орган. Ця норма закону корелюється з нормою, викладеною уст.13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з ч.1ст.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому частина 2ст.1167 ЦК Українипередбачає, що моральна шкода відшкодовується, зокрема, незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Статтею 38 Гірничого Закону Українидо обов'язків гірничого підприємства віднесене й відшкодування шкоди, завданої фізичній особі.

Як вбачається зі змісту ч.1 ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає, що позивачеві дійсно заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок трудового каліцтва він зазнавав фізичного болю, проходив лікування та втратив 10% своєї працездатності, що змінило звичний уклад його життя. Разом з тим суд враховує, що ступінь втрати працездатності позивача не є такою, що встановлена безстроково, інвалідність позивачеві не встановлена, а трудове каліцтво сталося за умови наявності вини в цьому і самого ОСОБА_1, як це було відображено у складених щодо нього відповідачем актах про нещасний випадок на виробництві та про професійне захворювання. Відомостей щодо оскарження позивачем вказаних актів повністю або в частині суду не надано.

Доводи представника відповідача, викладені в його заяві, щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту моральних страждань є необґрунтованими, оскільки сам факт встановлення наявності трудового каліцтва, втрата частини професійної працездатності з цих причин вже самі по собі свідчать про заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 Суд вбачає доведеними доводи останнього про те, що з отриманням виробничої травми та подальшим лікуванням він зазнав душевних страждань та змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди є правомірними та підлягають задоволенню. Щодо визначення розміру відшкодування, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 30000,00 гривень має бути задоволена частково з урахуванням вищевикладеного.

За розясненнями п.9постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини підприємства, що завдало моральну шкоду, та самого позивача, істотність вимушених змін у способі життя позивача та інші обставини, які мають вагоме значення, в тому числі, наслідки втрати працездатності та набуття інвалідності позивачем, стан його здоров'я на теперішній час та медичні рекомендації, додержання яких тягне за собою внесення коректив у звичайний спосіб життя позивача.

Виходячи з викладеного вище та керуючись засадами розумності і справедливості, суд вважає, що на користь позивача має бути стягнено 5000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи у відповідності до ст.88 ЦПК України питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно до задоволених судом позовних вимог в сумі 106,69 гривень і мають бути стягнені у дохід держави.

На підставі ст.ст.153, 2371 КЗпП України, ст.ст.23,1167 ЦК України, ст.38 Гірничого Закону України, керуючись ст.ст.10,11,57,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Мирноградвугілля», треті особи управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, відокремлений підрозділ «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Мирноградвугілля», ЄДРПОУ 32087941, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, у відшкодування моральної шкоди 5000,00 (пять тисяч) гривень.

Стягнути з державного підприємства «Мирноградвугілля», ЄДРПОУ 32087941, в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволених судом позовних вимог в сумі 106 (сто шість) гривень 69 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.С. Салькова