Вирок № 70745812, 01.12.2017, Волноваський районний суд Донецької області

221/1229/17

1-кп/221/283/2017

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року м.Волноваха

Волноваськийрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Овчиннікової О.С.

при секретарі Фоміних С.В.

за участю прокурора Грибова С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Волноваха кримінальне провадження № 42016051100000192 від 08.04.2016 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 414 КК України

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, снайпера розвідувального відділення розвідувального взводу у званні молодший сержант в/ч В 6266,що зареєстрований та мешкає за адресою: вул. Вишнева, 12 с.Августинівка Запорізького району Запорізької області,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ст.4 ч.8, ст.5 ч.1, ст. 10, 11, ст.22 ч.3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», затвердженого Верховною Радою України, ст. 39 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», 31 липня 2015 року ОСОБА_1 призваний на військову службу Запорізьким ОМВК м. Запоріжжя у зв'язку з мобілізацією

Згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта В 6266 №113 від 01.08.2015, молодший сержант ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта В 6266 та призначений на посаду командира відділення першого мотопіхотного взводу третьої мотопіхотної роти.

В подальшому, згідно витягу з наказу командира військової частини польова пошта В 6266 №159 від 01.10.2015, молодший сержант ОСОБА_1 призначений на посаду снайпера розвідувального відділення розвідувального взводу.

Крім того, згідно витягів з наказів командира військової частини польова пошта В6266 №113 від 01.08.2015 та № 159 від 01.10.2015, у вищевказаній військовій частині проходив службу розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу, солдат призваний за мобілізацією ОСОБА_2

Так, будучи військовослужбовцем молодший сержант ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 9, 11, 13, 16, 20-22, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 52, 110 Настанови зі стрілецької справи 5,45мм автомати Калашнікова та 5,45 ручні кулемети Калашнікова, затвердженої Головнокомандувачим Сухопутними військами Збройних Сил України у 2004 році (надалі - Настанови), п. 3.3.1 Вимог безпеки під час проведення навчань і занять з бойової підготовки, розроблених відділом забезпечення підготовки Сухопутних військ управління бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України у 2006 році (надалі - Вимог), був зобовязаний тримати зброю зарядженою, завжди готовою до застосування (при цьому патрон у патронник не досилати), перевідник вогню тримати на запобіжнику, якшо не передбачається негайного відкриття вогню та знімати з запобіжника лише перед заряджанням і стрільбою, не направляти зброю на людей, незалежно від того, заряджена вона чи ні.

Однак, в порушення вимог вищезазначеного законодавства, молодший сержант ОСОБА_1, грубо порушуючи правила поводження зі зброєю, не маючи на меті умисного спричинення тілесних ушкоджень оточуючим, 12 пистопада 2015 року близько 18.00 год., перебуваючи у приміщенні штабу військової частини польова пошта В 6266, що знаходиться у смт. Донське Волноваського району Донецької області, під час проведення чистки ввіреного йому автомата АКС-74 №369139 здійснив постріл, внаслідок якого влучив у солдата ОСОБА_2 (потерпілого) та спричинив йому тілесні ушкодження, чим порушив правила поводження зі зброєю, що заподіяло потерпілому тілесні ушкодження та своїми протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 414 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав повністю та пояснив суду, що 12.11.2015 року проходили навчальні стрільби з вогнепальної зброї. Близько 18.00 год. він разом з потерпілим ОСОБА_2 знаходилися у приміщенні штабу військової частини, що розташований у смт.Донське Волноваського району Донецької області, у кімнаті, призначеній для чистки зброї. Він від*єднав рожок з патронами від автомату. У цей час потерпілий почав рухатися, від несподіванки він натиснув на спусковий гачок, внаслідок чого пролунав постріл та куля влучила в ногу потерпілому, спричинивши йому тілесні ушкодження. Відразу надав першу медичну допомогу потерпілому. У вчиненому щиросердно розкаюється, просив суворо не карати, застосувати до нього ст. 2 Закону України "Про амністію в 2016 році".

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про час, дату та місце судового розгляду кримінального провадження був повідомлений належним чином, цивільний позов не заявляв.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого ОСОБА_1

Оцінюючи докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозвязку, суд вважає, що своїми умисними діями, що виразилися у порушенні правил поводження зі зброєю, що заподіяло тілесні ушкодження потерпілому, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 414 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Згідност. 65 КК Українита роз'яснень, що містяться у п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення ( форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень ), склад сім'ї , його матеріальний стан, тощо.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 414 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем служби характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом'якшує відповідност. 66 КК України покарання обвинуваченого, є його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та активне сприяння розкриттю злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання про застосування до ньогост. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році»та просив звільнити його від покарання, оскільки на день набрання чинності цим Законом він має статус учасника бойових дій.

Прокурор в судовому засіданні проти звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставіст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році»не заперечував.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні»,амністію є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положеньКонституції України,Кримінального Кодексу Українита цьогоЗакону.

Статтею 3 вказаногоЗаконувизначено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок зі звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набув законної силиЗакон України «Про амністію у 2016 року» від 22 грудня 2016 року. Відповідно дост. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році»звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно яких не набрали законної сили, а також, особи, визнанні винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діяннями, передбаченими частинами другою, третьою і четвертою статті408, статтею410, частинами другою, третьою і четвертою статті411 Кримінального Кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертійстатті 86 КК України,статті 4 ЗУ « Про застосування амністії в Україні»та статті 9цього Закону.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД № 1232147, виданого 21 жовтня 2016 року. Раніше амністія до ОСОБА_1 не застосовувалась, наслідки застосування акту амністії йому зрозумілі.

Обмежень, передбачених ч.4ст.86 КК України,ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні»таст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 амністіїсудом не встановлено. За таких обставин суд вважає, що на нього поширюється діяЗакону України «Про амністію у 2016 році» і він підлягає звільненню від відбування покарання на підставіст.2 зазначеного Закону.

На підставі ст.1206 ЦК України підлягає задоволенню цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_1 на користь КУ «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» 1410,20 грн., витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 , а також на користь військової частини А3309, м.Запоріжжя, вул.Горького, буд.2, код ЄДРПОУ 08133255, р/р 31256261201007, УДКСУ м.Київ, МФО 820172, витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 5094 гривень 55 копійок.

Керуючись ст.86 КК України, ст. ст.349, 368, 370, 374 КПК України, ЗУ «Про застосування амністії в Україні», суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 414 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

На підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» (ОКПО 01990660, р/р 35411001022935 ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, адреса: м.Маріуполь, вул.Бахмутська, 20 а, поштовий індекс 87506) 1410,20 грн., витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 ; а також на користь військової частини А3309, м.Запоріжжя, вул.Горького, буд.2, код ЄДРПОУ 08133255, р/р 31256261201007, УДКСУ м.Київ, МФО 820172, витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 5094 гривень 55 копійок.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана через Волноваський районний суд до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити прокурору та засудженому.

Суддя О.С. Овчиннікова