Рішення № 70745539, 07.08.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19187/15-ц

Провадження № 2/761/194/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Бондарю В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Жилкомунсервіс» (далі - Позивач), що в подальшому було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Жилкомунсервіс», в особі свого представника, 08 липня 2010 року, звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач № 1), ОСОБА_2 (далі - Відповідач № 2), про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно Договору на технічне обслуговування житлових будинків, гуртожитків, інженерних мереж та комунікацій від 24 грудня 2004 року, укладеного між ЗАТ-компанією «Київінвестбуд» та Позивачем, на балансі останнього перебуває будинок АДРЕСА_1. Зауважив, що Відповідач № 1 є власником квартири АДРЕСА_1, а Відповідач № 2 зареєстрована та проживає за вищевказаною адресою. Позивач зазначив, що всупереч приписам діючого законодавства, Відповідачі своєчасно не сплачують квартирну плату та плату за надані житлово-комунальні послуги, внаслідок чого у них утворилася заборгованість у розмірі 2 503 грн. 84 коп. Крім того, Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, стверджує, що із Відповідачів на користь Позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідачів, солідарно, на користь Позивача заборгованість у розмірі 2 713 грн. 25 коп., а також відшкодувати витрати, пов'язані із судовим розглядом справи.

Згідно заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Присуджено стягнути солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2, на користь Закритого акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» заборгованість за комунальні послуги та квартирну плату в розмірі 2 503 грн. 84 коп., а також вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено (а.с. 32-33).

Згідно рішення колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року, рішення суду першої інстанції змінено, зменшено суму стягнутої заборгованості за комунальні послуги з 2 503 грн. 84 коп. до 2 353 грн. 04 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 167-169).

Згідно ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 189-190).

У судовому засіданні, представник Позивача позов з підстав зазначених у позовній заяві підтримала частково.

Відповідач № 1 та його представник, у судовому засіданні позов не визнали. У задоволенні позовних вимог просили суд відмовити у повному обсязі. Відповідач № 1 пояснив суду, що належна йому квартира згідно проекту реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 виведена з теплового навантаження та не підключена до системи централізованого опалення і водопостачання. Таким чином, Відповідачі не користуються житлово-комунальними послугами, плату за які просить стягнути Позивач.

Повідомлена у встановленому законом порядку Відповідач № 2 у судове засідання не з`явилася. Про причину неявки суд не повідомила. Заперечень проти позову, як і клопотань про перенесення судового розгляду справи чи про розгляд справи за її відсутності до суду не подавала.

Суд, враховуючи думку представника Позивача, Відповідача № 1 та його представника, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності Відповідача № 2, вбачає за можливе розглядати справу за відсутності сторони Відповідача № 2.

Заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача № 1 та його представника, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири, посвідченим Гавриловою О.В., державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори 20 березня 1996 року, за р.№ 4с-907 (а.с. 4).

Згідно довідки Форми № 3, виданої ЗАТ «Жилкомунсервіс» 14 жовтня 2010 року № 539, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_4. ОСОБА_2 є дружиною власника особового рахунку на квартиру ОСОБА_1 (а.с. 5).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).

За змістом абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом

Позивач, звертаючись зі вказаним позовом до суду, стверджує, що Відповідачі систематично не здійснюють оплату за надані їм житлово-комунальні послуги. Зокрема, у рахунку-попереджені б/н, складеному працівниками Позивача, зазначено, що за період з березня 2009 року до травня 2010 року Відповідачі мають заборгованість по сплаті за квартирну плату в сумі 565 грн. 50 коп., центральне опалення в сумі 1 333 грн. 26 коп., гаряче водопостачання в сумі 669 грн. 83 коп., водовідведення в сумі 84 грн. 06 коп. та фактичне холодне водопостачання в сумі 303 грн. 59 коп., що разом становить 2 503 грн. 84 коп. (а.с. 38).

Суд критично оцінює зазначений розрахунок заборгованості Відповідачів перед Позивачем за житлово-комунальні послуги, а також позовні вимоги щодо стягнення з Відповідачів на користь Позивача означену останнім суму заборгованості з огляду на наступне.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що в належній Відповідачу № 1 квартирі АДРЕСА_1 трубопроводи та прилади опалення (радіатори) не підключені до центральної системи опалення житлового будинку АДРЕСА_1, крім того, самовільне підключення або відключення трубопроводів та приладів системи опалення квартири АДРЕСА_1 до або від центральної системи опалення будинку, за умови її функціонування, технічно неможливе, через наявність рідкого теплоносія в центральній системі опалення, що унеможливлює проведення робіт по монтажу/демонтажу металевих трубопроводів опалення за допомогою зварювання.

Про вищезазначені факти свідчать Акт обстеження квартири АДРЕСА_1, затверджений Генеральним директором ЗАТ «Жилкомунсервіс» 02 липня 2010 року, а також Висновок експерта № 14109 за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, складений 19 червня 2014 року (а.с. 64, 102-106).

Вищезазначене дає суду можливість прийти до висновку, що Відповідачі не мають об'єктивної можливості користуватися послугами з центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання, а також водовідведення, оскільки квартира АДРЕСА_1 не під'єднана до мережі вищевказаних експлуатаційних послуг.

Відповідно до статей 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Крім того, в пункті 6) частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», закріплено, що споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим статті 4 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд вважає безпідставними та недоведеними позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідачів на його користь заборгованості за комунальні послуги з центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання, а також водовідведення, у зв'язку з цим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Однак, як встановлено судом, у Відповідачів перед Позивачем за період з березня 2009 року до травня 2010 року, включно, утворилася заборгованість по оплаті квартирної плати в сумі 565 грн. 50 коп.

За змістом статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 156 Житлового кодексу Української РСР, члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стороною Відповідача № 1 надано суду квитанцію до прибуткового касового ордеру № 16 від 24 лютого 2010 року про оплату квартирної плати за період з березня 2009 року до лютого 2010 року, включно, в сумі 452 грн. 40 коп., а також оплачений у Шевченківському відділенні № 5441 ОБ 25 червня 2010 року рахунок на сплату житлово-комунальних послуг, зокрема, квартирної плати за період з 01 березня 2010 року до 30 червня 2010 року в сумі 150 грн. 80 коп. (а.с. 161, 162).

Згідно з частинами 1-3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1-3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані Відповідачем № 1 докази про сплату квартирної плати, суд приходить до висновку, що квитанція до прибуткового касового ордеру № 16 від 24 лютого 2010 року, видана ЗАТ «Жилкомунсервіс» не може бути прийнята судом як належний доказ про сплату Відповідачем № 1 квартирної плати за період березень 2009 року - лютий 2010 року в сумі 452 грн. 40 коп., оскільки дана квитанція не відповідає вимогам, що зазвичай ставляться до документів фінансової звітності, оскільки на квитанції відсутній відтиск печатки ЗАТ «Жилкомунсервіс».

З огляду на вищезазначене, за підрахунками суду, із Відповідача № 1, як власника квартири, на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги, зокрема, квартирна плата за період з березня 2009 року до лютого 2010 включно в сумі 414 грн. 70 коп.

Крім того, відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, з Відповідача № 1 на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. 00 коп.

А всього з Відповідача № 1 на користь Позивача підлягає стягненню 495 грн. 81 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статті 156 Житлового кодексу Української РСР, статей 322, 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 1, 16, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - з а д о в о л ь н и т и частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс» (Код ЄДРПОУ 24725452) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 414 гривень 70 коп. та судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 81 гривні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :