Постанова № 70741232, 04.12.2017, Апеляційний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представника митниці Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, працюючого директором ПП «САС» в м. Одеса,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0461/12500/17 від 10.10.2017 року, валюту у розмірі 6 100 євро, що станом на 10.10.2017 року, згідно курсу НБУ, становить 190244 грн. 49 коп. та 5200 грн. 00 коп. конфісковано у дохід держави.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 10.10.2017 року о 20:35 год. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_2 із громадянкою України ОСОБА_5, які прилетіли літаком авіакомпанії «МАУ» до України з Іспанії, м. Барселона, рейсом PS№992 та своїми діями обрали канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявили про те, що переміщувані ними через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчили про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», ОСОБА_2 було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що пасажир відповів, що має 10000 євро своїх та 10000 євро дружини. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було запрошено до службового приміщення митниці, де ними була видана готівка в розмірі 26100 євро та 5200 гривень, що знаходилась у сумці пасажира. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажира належить особисто йому та дружині ОСОБА_5 На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ними «білої лінії» до інспектора митниці не звертався. З виявленої суми ОСОБА_2 було пропущено 10000 євро, ОСОБА_5 - 10000 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 6100 євро та 5200 гривень.

На вказану постанову суду, захисник ОСОБА_3 подала апеляцію, в якій не погоджується з постановою, оскільки вважає її незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку захисника, накладення на ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації валюти покладе на останнього «особистий і надмірний тягар». Крім того, даних про те, що вилучені грошові кошти здобуті незаконним шляхом, чи будуть використані для будь-якої незаконної діяльності в матеріалах справи відсутні. Так, обмеження щодо переміщення валютних цінностей відповідно до ст. 197 МК України встановлюється Національним банком, а порядок переміщення, за умови їх усного декларування регулюється відповідною інструкцією. Зазначене свідчить про те, що валютні цінності у виді готівки не є товаром обмеженим до переміщення фізичними особами через митний кордон України. Вважає, що у випадку, якщо безпосереднім об'єктом порушення митних правил були валютні цінності у виді готівки, такі грошові кошти не підлягають конфіскації, як товар, який не обмежений до переміщенні через митний кордон України. Стверджує, що національне законодавство не містить нормативного документу, який би забороняв переміщення валютних цінностей у виді готівкових коштів через митний кордон. Негативних наслідків внаслідок порушення ОСОБА_2 митних правил не настало, а валюта фактично переміщувалась через кордом в режимі транзиту.

Просить постанову суду скасувати, постановити нову, якою повернути ОСОБА_2 вилучені грошові кошти у сумі 6100 євро та 5200 гривень.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив.

У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підтримала свою апеляційну скаргу, просила постанову суду першої інстанції скасувати як незаконну та необґрунтовану, а вилучені кошти повернути.

Представник Київської митниці ДФС Захаров А.О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив постанову суду залишити без зміни.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та правомірно призначив стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

При цьому, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Доводи захисника про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 валюти суперечить висновкам та практиці Європейського Суду з прав людини, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобов'язана додержуватися, зокрема третього критерію - правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб'єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з'ясованих обставин і фактів.

Однак, суду не надано доказів про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар».

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працює директором ПП «САС», однак суду не надано доказів про його доходи та фінансові статки.

Доводи про те, що вилучені кошти були офіційно зароблені сином ОСОБА_2 та призначені для лікування, не підтверджені жодним доказом.

До того ж, при перетині митного кордону ОСОБА_2 повідомив працівникам митниці недостовірну інформацію, а саме: відповів, що має при собі разом із дружиною 20 000 євро. Згодом же видав 26 100 євро та 5 200 гривень. Під час його опитування працівниками митниці пояснив, що кордон перетинає декілька разів на рік, і свою вину у вчиненні порушення митних правил визнає.

За даних обставин, апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.

Твердження про те, що у ОСОБА_2 відсутній умисел на вчинення даного правопорушення, не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

Відповідно до ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Постановою Національного банку України №148 від 27.05.2008 року затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України.

Відповідно до вказаної інструкції фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Фізична особа - резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро. Строк дії таких документів 30 календарних днів, починаючи з дня видачі.

При прийнятті рішення апеляційний суд також враховує, що на момент перетину митного кордону у ОСОБА_2 були відсутні дозвільні документи на переміщення валюти через митний кордон України.

У зв'язку з викладеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2017 року без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2, залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива