Ухвала суду № 70740727, 06.12.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

У Х В А Л А

Суддя апеляційного суду Чернігівської області Губар В.С., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Староталалаївської сільської ради, треті особи – відділ Держгеокадастру в Талалаївському районі, Талалаївська РДА, про визнання права на земельну частку (пай),

встановив :

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) згідно дублікату сертифікату серії РН № 961291 від 07.11.2000 на території Староталалаївської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_3, померлої 04 квітня 1998 року.

21 листопада 2017 року згідно відбитку поштового штемпеля на конверті ОСОБА_1, яка не брала участі у справі, звернулась з апеляційною скаргою.

Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що вона не брала участі у справі, а про оскаржуване рішення дізналась 15 листопада 2017 року випадково.

Відповідно до ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини щодо надання можливості сторонам скористатися правом на подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомилися із судовими рішеннями, що покладають на них обов'язки або можуть порушити їхні законні права чи інтереси, вважаю за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2017 року року у цій справі, як такий, що пропущений з поважних причин.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення, посилаючись на те, що у неї відсутня можливість сплатити судовий збір у зв’язку з тим, що на її утриманні знаходяться двоє похилих та хворих батьків.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до змісту ч. 2 ст. 297 ЦПК України, за кожною апеляційною скаргою має бути сплачено судовий збір до вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, за виключенням випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 82 ЦПК України враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» встановлено, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

За правилом ст. 82 ЦПК України, повноваження відносно відстрочення сплати судових витрат на певний строк, але не більше, як до ухвалення судового рішення у справі, враховуючи майновий стан сторони, має суд першої інстанції.

Оскільки апеляційний суд за своїми повноваженнями перевіряє законність судових рішень судів першої інстанції, повноваженнями щодо постановлення рішення по суті зазначеної цивільної справи та відповідно - щодо відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі, апеляційний суд не наділений.

Отже, посилання апелянта на відсутність можливості сплати судового збору у зв’язку із наявністю на утриманні непрацездатних батьків, не є тим доказом, який би надавав достатньо підстав для відстрочки сплати судового збору, тому у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору з вказаних підстав слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, апелянту необхідно сплатити судовий збір в установленому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок оплати та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п.п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення апелянту необхідно сплатити 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п/п 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру для фізичних осіб становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги зводяться до визнання права власності на спадкове майно – земельну ділянку, що є вимогою майнового характеру.

Відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) від 07 листопада 2000 року (а.с. 8) вартість земельної частки (паю) складає 20470 грн. 30 коп.

Відтак, загальна сума майнових вимог становить 20470 грн. 30 коп., а 1% ціни позову складає 204 грн. 70 коп., що є меншим від 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 1600 грн. х 0,4 = 640 грн.

Виходячи з викладеного, при зверненні до апеляційного суду підлягав сплаті судовий збір в розмірі 704 грн. ((1600 грн. х 0,4) х 110%).

Отже, апелянту необхідно сплатити 704 грн. судового збору на наступний розрахунковий рахунок: 31210206780002, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 38054398, банк отримувача - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО: 853592.

Також, відповідно до ст. 295 ЦПК України в апеляційній скарзі повинні бути зазначені всі особи, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження та додані копії апеляційних скарг відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апелянтом не надано копії апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а саме для позивача – ОСОБА_2, відповідачів – Староталалаївська сільська рада Талалаївського району, третіх осіб – Відділ Держгеокадастру в Талалаївському районі Чернігівської області та Талалаївська районна державна адміністрація.

Не надавши відповідну кількість копій апеляційної скарги, апелянт не виконав вимоги ч. 5 ст. 295 ЦПК України. Апеляційний суд позбавлений можливості надіслати копію апеляційної скарги для відома всім особам, які беруть участь у справі, як це передбачено ст. 298 ЦПК України.

Окрім того, з апеляційної скарги ОСОБА_1 не вбачається, які саме її права зачіпаються рішенням суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_2 права власності на земельну частку (пай).

Відтак, ОСОБА_1 необхідно надати Апеляційному суду Чернігівської області належні та допустимі документальні докази, які б достовірно підтверджували, що земельна ділянка, на яку визнано право власності оскаржуваним рішенням за ОСОБА_2 має відношення саме до земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, наддавши апелянту строк для усунення вищезазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 121, 297 ЦПК України, суддя

ухвалив :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Староталалаївської сільської ради, треті особи – відділ Держгеокадастру в Талалаївському районі, Талалаївська РДА, про визнання права на земельну частку (пай).

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочку сплати судового збору д відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 06 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Староталалаївської сільської ради, треті особи – відділ Держгеокадастру в Талалаївському районі, Талалаївська РДА, про визнання права на земельну частку (пай) залишити без руху.

Запропонувати особі, що подає апеляційну скаргу, протягом п'яти днів з моменту отримання копії даної ухвали надати апеляційному суду Чернігівської області оригінал квитанції або платіжного доручення про сплату судового збору, відповідну кількість копій апеляційної скарги та належні докази.

Копію ухвали направити ОСОБА_1

Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних вимог апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута.