Рішення № 70739601, 04.12.2017, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7792/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Оладько С.І.,

при секретарі Костяк В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 В»ячеславівни про припинення права на частку у спільному майні та за зустрічним позовом ОСОБА_2 В»ячеславівни до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду із позовом,відповідно до якого зазначила,що 17.07.2015 року померла ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_4 придбали квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена квартира була придбана у спільну часткову власність: 99/100 - належало ОСОБА_3 та 1/100 - ОСОБА_4

Після смерті 05.01.2016 року ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складалась з 1/100 частини квартири АДРЕСА_2.

Після смерті 15.01.2016 року ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складалась з 99/100 частин квартири АДРЕСА_2.

ОСОБА_1, що є матір’ю померлої ОСОБА_3, успадкувала належну останній 99/100 частин зазначеної квартири, про що приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 23.08.2016 року було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий запис №886).

Належну померлому ОСОБА_4 1/100 частину квартири АДРЕСА_2 успадкували Позивач та ОСОБА_2, про що 13.09.2016 року державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Позивачу та Відповідачу видані Свідоцтва про право на спадщину за законом та внесено відповідні реєстрові записи 6-1022 та 6-1023. Позивач та Відповідач успадкували по 1/200 частині зазначеної вище квартири.

На даний час квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частки яких становлять 199/200 та 1/200 відповідно. Право власності зареєстровано 23.08.2016 року та 13.09.2016 року, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 66774004 від 29.08.2016 року та № 68344351 від 17.09.2016 року.

Згідно проведеної незалежної оцінки майна, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становить 380 252,00 гривні, що підтверджується звітом про оцінку майна від 13.07.2016 року, проведеними ТОВ «Науковий центр незалежних експертиз».

Позивач самостійно обслуговує квартиру, підтримує належний стан квартири, сплачує всі комунальні послуги. Відповідач вказаною квартирою не користується, участі в утриманні спільного часткового майна не приймає, комунальних послуг не сплачує, користуватися вказаним нерухомим майном намірів немає, оскільки має інше житло.

Позивач зазначає,що вона володіє 199/200 часткою в спільному майні, тобто частка її частка складає 99,5 % від всього майна, вартість якої становить 378 350,74 грн. В той же час відповідачка володіє 1/200 часткою в спільному майні, яка складає 0,5% від всього майна, вартість якої становить 1 901,26 грн.

Таким чином, частка відповідача у праві спільної часткової власності на квартиру є незначною, оскільки на 99% або 376 449,48 грн. менша частки позивача, а позивач натомість має ідеальну частку.

Крім того, квартира АДРЕСА_2 має загальну площу 29,1 м2 і одну житлову кімнату.

Таким чином, на 1/200 частку відповідача припадає лише площа розміром 0,1455 м2, яка в окреме володіння відповідачу не може бути виділена через відсутність технічної можливості переобладнання квартири в ізольовані приміщення, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності, оскільки відповідно до вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» квартира це комплекс взаємопов'язаних приміщень, використовуваних для проживання однієї сім'ї різного чисельного складу або однієї людини, який включає (як мінімум): житлову кімнату, кухню, ванну кімнату (душову), вбиральню (або суміщений санвузол), передпокій, комору чи вбудовану шафу, загальна площа квартири (житлового будинку) - сумарна площа житлових і підсобних приміщень з урахуванням лоджій, балконів, веранд і терас, що враховуються з коефіцієнтом відповідно до додатка В; мінімальна площа однокімнатної квартири не може бути меншою 30 м.кв.

Квартиру не можливо ні поділити між співвласниками в натурі, ні виділити Відповідачу її частку у спільному майні, ні встановити порядок користування квартирою між співвласниками, оскільки частка Відповідача є незначною, а відтак квартира як річ за наявності такого розміру часток співвласників є річчю неподільною.

Ще однією умовою припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні є те, що спільне володіння та користування майном є неможливе.

Позивач та відповідач не є членами однієї сім’ї, не проживають спільно та не ведуть спільного господарства, між сторонами немає родинних зв’язків.

На сьогодні відповідач відмовляється нести витрати по сплаті всіх комунальних послуг та поточні витрати на утримання квартири, що робить неможливим спільне володіння та користування майном.

Вказані вище обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном, оскільки з боку відповідача не вчиняються жодні дії спрямовані на утримання, ремонт, облаштування та догляд за квартирою як його співвласника, а позивач не має бажання в подальшому здійснювати всі наведені вище дії стосовно квартири, права на який має і відповідач.

Останньою умовою припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні є те, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Враховуючи те, що частка відповідача у власності на квартиру є незначною, неможливий ні поділ квартири в натурі між співвласниками, ні виділ відповідачу частки у спільному майні, ні встановлення порядку користування квартирою між співвласниками, відповідач жодного дня не проживала в квартирі, не утримувала її, не вносила жодних коштів у рахунок її ремонту та плати за комунальні послуги, відповідач проживає в іншому житлі, то позивач вважає,що припинення за рішенням суду прав відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім’ї.

Вона-позивач , має можливість і до початку судового розгляду справи по суті забезпечити перерахування суми компенсації вартості 1/200 частки відповідача в розмірі 1 901,26 гривень на депозитний рахунок Ірпінського міського суду Київської області, однак вказана сума на депозитний рахунок суду до пред’явлення позову не сплачувалась, оскільки позивач має надію на мирне врегулювання даного спору до або під час попереднього судового засідання.

Позивач просить припинити право власності відповідача, ОСОБА_2, на 1/200 частини квартири АДРЕСА_2.

Визнати за нею право власності на належну відповідачу ОСОБА_2 1/200 частини квартири АДРЕСА_2.

Присудити на користь відповідача, ОСОБА_2, грошову компенсацію в розмірі 1 901,26 гривень.

Відповідач подала до суду зустрічну позовну заяву,відповідно до якої зазначила,що вона отримала у спадщину від свого рідного батька ОСОБА_4, який помер 05 січня 2016 року, 1/200 житлової квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, своє право власності зареєструвала у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно, 199/200 згаданої житлової квартири одержала у спадщину за правом представлення, та як спадкоємець першої черги ОСОБА_1, яка є матір’ю померлої бувшої дружини батька ОСОБА_2

Таким чином, спірна житлова квартира перебуває у частковій спільній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

ОСОБА_1 у спірній житловій квартирі не проживає, має інше житло у м. Вінниця, та на сьогоднішній день мешкає за кордоном, фактично спірна квартира як житло відповідача не цікавить.

З моменту успадкування зазначеної житлової квартири, ОСОБА_1П (у тому числі через свого представника ОСОБА_6П.) всіляко перешкоджають ОСОБА_2 у володінні та користуванні (вселенні) квартирою як житлом, а наполягають на продажі даної квартири третім особам, у той час як позивач не має іншого житла та продавати житло не має наміру.

Перешкоджання у користуванні житлом проявляється у тому числі і в тому, що ключі від квартири забрав собі представник відповідача ОСОБА_6 та відмовляється позивачу надати дублікат ключів чим перешкоджає позивачу у користуванні житлом, оскільки остання не має фактично доступу до житла, не зважаючи на те, що вона є співвласником даної квартири.

Коли ОСОБА_2 зверталася до відповідача, з проханням надати їй дублікат ключів від квартири, вона, відмовляла їй через свого представника, та й взагалі вказувала що вона проживає за кордоном та має намір продавати вказану квартиру, а позивач лише заважає це зробити і вона позбавить позивачку її частки у власності.

Те ж стосується і можливості проживати у спірній житловій квартирі, ОСОБА_1 в категоричній формі відмовляє ОСОБА_2 у вселенні у власну квартиру.

В результаті того, що вона позбавлена можливості проживати в квартирі, яка перебуває у тому числі і в її власності, вона змушена проживати тимчасово у знайомих та родичів хоча й має власне житло.

Зазначає,що вона зареєстрована у спірній житловій квартирі та іншого житла у своєму розпорядженні чи власності не має.

Вказана спірна житлова квартира є єдиним власним житлом ОСОБА_2, та вчинення перешкод у користуванні таким житлом є грубим порушенням конституційних прав Позивача на житло та на власність.

Просить зобов’язати ОСОБА_1 не чинити їй будь-яких перешкод, в користуванні житловою квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, яка на праві спільної власності належить ОСОБА_2 згідно правовстановлюючих документів та вселити ОСОБА_2 у зазначену житлову квартиру.

Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1П підтримав та просив її задовольнити,зустрічний позов не визнав,просив відмовити у даному позові.

Відповідач ОСОБА_2В та її представник у судовому засіданні підтримали зустрічний позов та просили його задовольнити. Позов ОСОБА_1П не визнали,просили у даному позові відмовити,поскільки позивач не виконала вимоги ч 2 ст.365 ЦК України,крім того,відповідач не має іншого житла тому вона заперечує проти припинення права власності на її частку у спільному майні.

Суд,заслухавши пояснення сторін,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов ОСОБА_1П таким,що не підлягає до задоволення та зустрічний позов ОСОБА_2В таким,що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.3 ЦПК України «Кожна особа має право у порядку,встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів. У випадках,встановлених законом,до суду можуть звертатися органи та особи,яким надано право захищати права,свободи та інтереси інших осіб,або державні чи суспільні інтереси».

Відповідно до ст..11 ч 1 ЦПК України «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі».

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України «Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків,встановлених ст.. 61 цього Кодексу».

Відповідно до ст.. 61 ч 3 ЦПК України «Обставини,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлено ці обставини. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях».

У судовому засіданні встановлено,що квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена квартира була придбана у спільну часткову власність: 99/100 - належало ОСОБА_3 та 1/100 - ОСОБА_4

Після смерті 05.01.2016 року ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складалась з 1/100 частини квартири АДРЕСА_2.

Після смерті 15.01.2016 року ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складалась з 99/100 частин квартири АДРЕСА_2.

ОСОБА_1, що є матір’ю померлої ОСОБА_3, успадкувала належну останній 99/100 частин зазначеної квартири, про що приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 23.08.2016 року було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий запис №886).

Належну померлому ОСОБА_4 1/100 частину квартири АДРЕСА_2 успадкували ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що 13.09.2016 року державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Позивачу та Відповідачу видані Свідоцтва про право на спадщину за законом та внесено відповідні реєстрові записи 6-1022 та 6-1023.

На даний час квартира АДРЕСА_2 по праву спільної часткової власності належить ОСОБА_1 Павлівнів-199/200 частин та ОСОБА_2 В’ячеславівні- 1/200 частина.

Відповідно до ст.. 41 Конституції України «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.»

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці в праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Позивач просить припинити право власності відповідача, ОСОБА_2, на 1/200 частини квартири АДРЕСА_2 за нею право власності на належну відповідачу ОСОБА_2 1/200 частини квартири АДРЕСА_2 на користь відповідача, ОСОБА_2, грошову компенсацію в розмірі 1 901,26 гривень.

Відповідно до ч 1 статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до ч 2 ст. 365 ЦК України « Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.»

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1–3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 16.01.2012 року по справі № 6-81кс11 (№ в ЄДРСРУ 21355285), від 15.05.2013 року по справі № 6-37цс13 (№ в ЄДРСРУ 31701323) та від 02.07.2014 року по справі № 6-68цс14 (№ в ЄДРСРУ 39783878).

Водночас при визначенні судом розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з однієї сторони на користь іншої, необхідно враховувати роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в абз. 3 п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», відповідно до яких розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди — судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза. (абз. 4 п. 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з прав людини було встановлено порушення національними судами ст. 1 зазначеного протоколу: суди за вимогою інших співвласників позбавили особу права власності на належну їй частку квартири з порушенням правил щодо попереднього внесення суми відшкодування вартості такої частки на депозит суду, не врахувавши, що встановлена ст. 365 ЦК України вимога про попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки в спільному майні в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди.

Так, Європейський суд у п. 36 справи "ОСОБА_7 проти України" (Заява N 35041/05, Страсбург, 21 грудня 2010 року) зауважує, той факт, що не має значення чи було судом присуджено компенсацію за таку втрату (майна) для питання щодо наявності певного виду втручання. Однак умови щодо компенсації є суттєвими для оцінки того, чи дотримав оскаржуваний захід справедливий баланс відповідно до ст. 1 Першого протоколу (див., наприклад, рішення у справі "Україна-Тюмень" проти України" (Ukraine-Tyumen v. Ukraine), N 22603/02, п. 57 від 22 листопада 2007 року).

Втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавлення майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (див. згадане вище рішення у справі "Україна-Тюмень" проти України" п. 49).

Позивач ,ставлячи питання про припинення права відповідача на частку у спільній частковій власності на квартиру,у порушення вимог ч 2 ст. 365 ЦК України не вніс на депозитний рахунок суду вартість частки у спільному майні,яку вона просить припинити.

У судовому засіданні було встановлено,що відповідач не погоджується із вартістю 1\200 частини квартири ,на яку посилається позивач у своїй позовній заяві.Позивач не надала до суду доказів дійсної вартості 1\200 частини квартири АДРЕСА_5 на час розгляду справи.Висновок про вартість майна,на який посилається позивач (а.с.28) суд не може прийняти до уваги при вирішенні спору по суті,поскільки даний висновок складений у липні 2016р,оцінювач не надав свої повноваження щодо проведення оцінки майна,не попереджений про кримінальну відповідальність по ст.. 384,385 КК України.Під час розгляду справи сторонам по справі було роз»яснино їхні права та обов»язки,а також положення ст.. 10 ЦПК України,однак клопотання про призначення відповідної експертизи позивач по справі не заявив.

При вирішенні даного спору по суті суд враховує також ті обставини,що позивач у зазначеній квартирі не проживає,зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1,кВ.21.Відповідач заперечує проти припинення її частки у спільному майні,іншого власного житла не має,зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 ,тобто у спірній квартирі.

Враховуючи викладені обставини суд відмовляє ОСОБА_1 у її позовних вимогах про припинення право власності ОСОБА_2 на 1/200 частини квартири АДРЕСА_2,про визнання за нею права власності на 1/200 частини вказаної квартири та про присудження на користь ОСОБА_2 грошової компенсації в розмірі 1 901,26 гривень.

Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 В»ячеславівни,то даний позов також не підлягає до задоволення.

Ставлячи питання про зобов’язання ОСОБА_1 не чинити будь-яких перешкод, в користуванні житловою квартирою АДРЕСА_6 та про вселення у вказану квартиру ОСОБА_2 не надала до суду доказів тих обставин,що їй чиняться перешкоди у користуванні даною квартирою,що вона не має можливості потрапити до вказаної квартири та що вона намагалася вселитись до даної квартири.

ОСОБА_2В у судовому засіданні посилалась на ті обставини,що вона не має ключів від квартири.Однак на підтвердження вказаних обставин справи вона не надала до суду відповідних доказів.Як пояснив представник позивача за основним позовом,відповідач має два комплекти ключів від квартири,замки від вхідних дверей квартири не змінювались,відповідач не намагалась заселитись у спірну квартиру.

Крім того,як уже зазначалось раніше,позивач за основаним позовом у спірній квартирі не проживає,на даний час вона проживає за кордоном,у зв»язку з чим відповідач не позбавлена можливості користуватись житловою площею у квартирі АДРЕСА_7 в м.Ірпені.До зустрічної позовної заяви ОСОБА_2В додала копію її заяви від 05.02.2017р адресовану директору КП «УЖКГ»Ірпінь»,відповідно до якої просить сприяти її вселенню у квартиру АДРЕСА_7 в м.Ірпені.Однак, суд не може прийняти до уваги дану заяву при вирішенні даного спору по суті,поскільки із даної заяви не вбачається ,коли саме ОСОБА_2В намагалась вселитись у квартиру і які саме перешкоди їй чинились позивачем по справі.Інших доказів на підтвердження обставин ,викладених у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2В до суду

не надала.

Враховуючи викладене,суд відмовляє ОСОБА_2В у її позовних вимогах про зобов’язання ОСОБА_1 не чинити будь-яких перешкод, в користуванні житловою квартирою АДРЕСА_6 та про вселення у вказану квартиру.

На підставі ст.317,321,356,358,365,381 ЦК України,керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 213-218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

ОСОБА_1 у позові відмовити.

ОСОБА_2 у позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З мотивованим рішенням суду сторони зможуть ознайомитись 02.12.2017 р.