Постанова № 70737415, 04.12.2017, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/4379/17

Номер провадження 2-а/585/97/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючої – судді Євлах О.О., за участю: секретаря судових засідань – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 об»єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з даною позовною заявою, в обґрунтовування якої зазначила, що з 27 вересня 2010 року вона набула право пенсію за віком і з 28 вересня 2010 року перебуває на обліку у відповідача. З 22 грудня 2016 року вона отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При обчисленні щомісячного довічного грошового утримання не була врахована допомога на оздоровлення, що виплачується при виході у щорічну відпустку у 2016 році. 31 травня 2017 року вона звернулася до відповідача із заявою зробити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням отриманої матеріальної допомоги відповідно до довідки ТУ ДСА у Сумській області № 04-827/17 від 18 травня 2017 року. Згідно з цією довідкою заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить: оклад – 16000 грн., надбавка за вислугу років – 11200 грн., інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання (матеріальна допомога на оздоровлення – 1333 грн.). Однак, листом від 09 червня 2017 року відповідач повідомив, що розпорядженням № 138083 від 07 червня 2017 року їй відмовлено у проведенні перерахунку щомісячно довічного грошового утримання, посилаючись на відсутність правових підстав для цього. Вважає, що дії відповідача щодо відмови у проведенні їй перерахунку щомісячного грошового утримання є неправомірними.

В судове засідання позивач не з'явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення, та пояснив, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чинній на час призначення щомісячного довічного грошового утримання, суддівська винагорода регулюється цим Законом , Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно – правовими актами. До складу суддівської винагороди, визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів», матеріальна допомога на оздоровлення не входить, а тому не може бути врахована для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, вказаною нормою Закону чітко визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно – правовими актами, а тому доводи позивача щодо застосування положень Закону України «Про оплату праці», Інструкції № 5 «Зі статистки заробітної плати» є безпідставними. З цих же підстав управління не погоджується з доводами щодо застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20.02.2012 року, оскільки встановлені в них обставини стосуються застосування норм Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Зазначені рішення Верховного Суду України жодним чином не стосуються вказаного спору, оскільки виносилися щодо державних службовців, яким було призначено щомісячне довічне грошове утримання. Посилання позивача на Закон України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» також є безпідставним, оскільки норми останнього, крім положень, що стосуються визначення права на пенсію за вислугу років, взагалі втратили чинність. Крім того, вимоги позивача про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 22 грудня 2016 року на підставі довідок ТУ ДСА України в Сумській області від 18 травня 2017 року знаходяться за межами шестимісячного строку звернення до суду.

Суд, заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 27 вересня 2010 року позивач набула право пенсію за віком і з 28 вересня 2010 року перебуває на обліку у відповідача.

З 22 грудня 2016 року ОСОБА_3 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При обчисленні щомісячного довічного грошового утримання не була врахована допомога на оздоровлення, що виплачується при виході у щорічну відпустку у 2016 році.

31 травня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою зробити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням отриманої матеріальної допомоги відповідно до довідки ТУ ДСА у Сумській області № 04-827/17 від 18 травня 2017 року. Згідно з цією довідкою заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить: оклад – 16000 грн., надбавка за вислугу років – 11200 грн., інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання (матеріальна допомога на оздоровлення – 1333 грн.) (а. с. 4).

Листом від 09 червня 2017 року відповідач повідомив, що розпорядженням № 138083 від 07 червня 2017 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку щомісячно довічного грошового утримання, посилаючись на відсутність правових підстав для цього (а. с. 6).

З наявної в матеріалах справи довідки ТУ ДСА України в Сумській області № 04-1798/17 від 17.11.2017 року вбачається, що з матеріальної допомоги на оздоровлення, отриманої позивачем ОСОБА_3 у 2016 році, утримувався єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування (а. с. 5).

Відповідно до ч.1 ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Однією із конституційних гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, зокрема, для суддів у відставці - щомісячного довічного грошового утримання.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" врегульовано правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

При цьому, в п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч.3 ст. 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з ч.8 ст. 14 Закону України "Про судоустрій України" (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

В п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів". Згідно з ч.1 ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Крім того, ст. ст. 135, 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.

До того ж, відповідно до п. п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Частиною 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, й виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч.3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-УІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З правил діючої Інструкції № 5 "Зі статистики заробітної плати" вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Крім того, згідно зі ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Наведений правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 березня 2015 року у справі №21-70а15, яка в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Пунктом 6.2. Європейської хартії про закон «Про статус суддів» встановлено, що винагорода, яка виплачується суддям за виконання їх професійних обов'язків, може бути різною: залежно від стажу роботи, характеру обов'язків, виконання яких покладено на судців у їх професійній якості, та від важливості обов'язків, що покладаються на них, оцінюватися ці фактори повинні відверто і відкрито.

Згідно п. 6.3 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» гарантовано суддям, що виконують свої професійні обов'язки захист від соціальних ризиків, пов'язаних з хворобою, материнством, інвалідністю, похилим віком та смертю.

Відповідно п. 6.4 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» передбачено, що судді, які досягли пенсійного віку і що працювали на посаді судді зазначений період, отримують пенсію по старості, рівень якої має бути якомога ближчим до рівня їхньої останньої заробітної плати на посаді судді.

У Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

Таким чином, посилання представника відповідача на те, що при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід керуватись положеннями ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно з якими матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні, є помилковими.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України за загальним правилом, встановлюється шестимісячний строк, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Право вимоги на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виникло у ОСОБА_3 з 22 грудня 2016 року, про порушення свого права позивач дізналася 09 червня 2017 року, отримавши листа від відповідача про відмову у перерахунку, до суду із позовом за захистом своїх прав вона звернулася 20 листопада 2017 року, тобто у передбачений частиною 1 статті 99 КАС України шестимісячний строк, з моменту, коли дізналася про порушення її права. Суд вважає, що позивачем строк для звернення до суду для захисту своїх прав не пропущено.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу суддівської винагороди, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання, а тому у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачеві у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, відтак позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З врахуванням наведеного, із відповідача ОСОБА_4 об»єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на користь позивача слід стягнути 640 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.11, 12, 17, 71, 86, 87, 94, 99, 158-163, 256 КАС України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 об»єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії ОСОБА_4 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_3 неправомірними.

Зобов'язати Роменське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_3 , з врахуванням у заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці допомоги на оздоровлення відповідно до довідки ТУ ДСА в Сумській області № 04-827/17 від 18.05.2017 року, починаючи з 22 грудня 2016 року.

Стягнути із ОСОБА_4 об»єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів після проголошення, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

У випадку подання апеляційної скарги на постанову суду - постанова набирає чинності у день розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення, протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Повний текст постанови виготовлений 06 грудня 2017 року.

Суддя підпис…

Копія вірна: