Рішення № 70737047, 29.11.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11772/16-ц

Провадження № 2/161/304/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Олексюка А.В.,

при секретарі – Шолом С.І.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна, набутого за час шлюбу, особистою власністю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 16.09.2001 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей – дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За час перебування у шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_1.

Також, вказує, що за час шлюбу ними було придбано гараж № 642 в гаражному кооперативі «Ветеран-2», що знаходиться за адресою: вул. Конякіна, 2а, м. Луцьк, Волинська область.

Позивач вважає, що вищевказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, а згоди щодо поділу спільного майно між ними не досягнуто, тому просить суд визнати, що йому належить у спільному сумісному майні подружжя ? частина квартири АДРЕСА_1, та ? частина гаража № 642 в гаражному кооперативі «Ветеран-2», що знаходиться за адресою: вул. Конякіна, 2а, м. Луцьк, Волинська область.

13.06.2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання майна, набутого за час шлюбу, особистою власністю.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 16.09.2001 року по 22.09.2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Від даного шлюбу мають двох дітей – дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказує, що квартира АДРЕСА_1, хоча і набута за час шлюбу, однак не є спільною сумісною власністю подружжя. Після одруження ОСОБА_4 переїхав проживати від своїх батьків у квартиру за місцем її реєстрації, що знаходиться за адресою: пр. Соборності, 27/33, м. Луцьк, Волинська область. Дана квартира належить на праві спільної сумісної власності їй, її матері ОСОБА_7 та сестрі ОСОБА_8 Зазначає, що в 2005 році сестра ОСОБА_8 звернулась до неї з пропозицією про сплату їй коштів за частку у квартирі за вищевказаною адресою, при умові, що вона придбає собі на ці кошти житло та не буде претендувати на частку в даній квартирі. 11.10.2015 року між ОСОБА_9, ОСОБА_10 та нею було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. При укладенні даного договору була присутня її сестра ОСОБА_8, яка передавала продавцям кошти за придбання квартири. Дані кошти, останньою були зняті в цей же день 11.10.2005 року з її рахунку, відкритому на її ім’я у Волинській ОД «ОСОБА_11 ОСОБА_5». В свою чергу, ОСОБА_2 підтвердила, що не матиме будь-яких претензій щодо своєї частки в квартирі за адресою: пр. Соборності, 27/33, м. Луцьк, Волинська область. Також, вказує, що кошти на придбання спірної квартири ОСОБА_4 не надавав.

Просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_4 в її користь понесені судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 19.06.2017 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна набутого за час шлюбу, особистою приватною власністю.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала. Просила суд первісний позов задовольнити, зустрічний позов не визнала та просила суд відмовити в його задоволенні за безпідставністю вимог.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні первісний позов визнали частково. Не заперечували, щодо поділу гаража № 642 в гаражному кооперативі «Ветеран-2», що знаходиться за адресою: вул. Конякіна, 2а, м. Луцьк, Волинська область, в задоволенні первісного позову в частині визначення, що ОСОБА_4 належить ? частини квартири АДРЕСА_1 просила суд відмовити, з тих підстав, що дана квартира являється особистою приватною власністю ОСОБА_2

Заслухавши пояснення учасників цивільного процесу, свідків, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а зустрічний підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з 16.09.2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.09.2016 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 5, 67).

Від даного шлюбу у сторін народилось двоє дітей – дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За час шлюбу сторонами було придбано на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2012 року гараж № 642, що знаходиться за адресою: вул. Конякіна, 24а, м. Луцьк, Волинська область (а.с. 25).

Крім того, 11.10.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, який діяв від свого імені та імені ОСОБА_10, було укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким останній продав, а ОСОБА_2 придбала за ціною 18600,00 грн. квартиру № 30 в житловому будинку № 34 по вул. Кравчука в м. Луцьку Волинської області. Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_12 за р/н 3873. Право власності на квартиру за ОСОБА_2 зареєстровано в КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації». Дані обставини стверджуються копіями вказаного договору та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 67-68).

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку ( доходу ).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Визначаючи обсяг майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, обов'язково слід встановлювати правовий режим його належності подружжю загалом або дружині/чоловікові окремо в контексті положень ст. ст. 57, 58 СК України.

Згідно з п. п. 24, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто (п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 5 квітня 2017 року у справі № 6-399цс17, яка в силу положень статті 360-7 ЦПК України має враховуватися судом під час прийняття рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач ОСОБА_4, звертаючись в суд з позовом про поділ квартири АДРЕСА_1, просив поділити її, як спільне майно подружжя.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло, Трус (дошлюбне прізвище – ОСОБА_8) В.В., її матері ОСОБА_7 та сестрі ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 (а.с. 68).

Також з пояснень ОСОБА_2 та допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8 ОСОБА_7 судом встановлено, що між ОСОБА_2 та її сестрою ОСОБА_8 було досягнуто домовленості щодо сплати останньою коштів ОСОБА_2 за належну їй частку у квартирі АДРЕСА_2, при умові, що вона придбає собі на ці кошти житло та не буде претендувати на свою частку в даній квартирі.

В день укладення 11.10.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_10 договору купівлі-продажу спірної квартири, ОСОБА_8 були зняті кошти в розмірі 25873,19 євро, які знаходились на рахунку, відкритому на її ім’я у Волинській ОД «ОСОБА_11 ОСОБА_5», що підтверджується випискою по вкладу від 19.12.2016 року (а.с. 75).

Присутність ОСОБА_8 при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири та передачу саме останньою продавцю коштів за дану квартири підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, яка являється дочкою ОСОБА_9 та була присутня під час укладення даного договору.

На підтвердження отримання від ОСОБА_8 коштів в сумі 32000,0 доларів США, як компенсацію за свою частку квартири АДРЕСА_2 11.10.2005 року ОСОБА_2 було надано розписку, в присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_13 Крім того, ОСОБА_2 підтвердила даною розпискою, що жодних претензій щодо квартири АДРЕСА_2 не матиме (а.с. 101).

Так як джерелом набуття спірної квартири були кошти отримані ОСОБА_2, як компенсацію вартості належної їй частки в квартирі АДРЕСА_2, суд дійшов висновку, що спірна квартира є особистою приватною власністю останньої.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 працював офіційно з 2000 року по 2003 рік у СП «Волинь Ойл», з вересня по жовтень 2000 року в ПП «ТД Альянс», в грудні 2003 року в ТзОВ «Гаяне», у СПД ОСОБА_14 в період з 01.01.2005 року по 20.09.2007 року, у СПД ОСОБА_15 працює починаючи з червня 2009 року та отримував мінімальну заробітну плату, що підтверджується випискою з Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 04.10.2017 року (а.с. 137-139).

Тому, з врахуванням вартості спірної квартири, доходу ОСОБА_4, неподання ним інших доказів, що підтверджують отримання ним додаткового доходу, як доказу матеріальної можливості придбання даної квартири, суд приходить до висновку про відсутність доказів придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя.

При цьому, доводи позивача за первісним позовом, що в договорі купівлі-продажу не вказано, що купівля спірної квартири здійснювалась за особисті кошти ОСОБА_2 не доводить того факту, що спірну квартиру придбано за спільні кошти подружжя.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя слід задовольнити частково, визнати, що ОСОБА_4 належить у спільному сумісному майні подружжя: ? частина гаража № 642 в гаражному кооперативі «Ветеран-2», що знаходиться за адресою: вул. Конякіна, 24а, м. Луцьк, Волинська область. В задоволенні решти вимог ОСОБА_4 слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, зурахуванням встановленого судом джерела походження коштів, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна, набутого за час шлюбу, особистою власністю слід задовольнити та визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Частиною першою статті 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просив суд судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_4, тому суд залишає понесені позивачем судові витрати за нею.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні ОСОБА_2 з зустрічним позовом до суду, сума сплаченого судового збору згідно квитанцій № 24017224 від 19.06.2017 року становить суму - 930 грн. (а.с. 63).

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю, то з ОСОБА_4 слід стягнути в користь ОСОБА_2 понесені нею витрати за зустрічним позовом по сплаті судового збору в розмірі 930,00 грн.

Згідно ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

За правилами ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема належать витрати на правову допомогу.

З квитанції до прибуткового касового ордера (а.с. 64) вбачається, що ОСОБА_2 згідно умов укладено з адвокатом ОСОБА_3 договору про надання правової допомоги (а.с. 37, 38) сплачено 900,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 900,00 грн., суд враховує, чи була надана позивачу правова допомога в необхідному для такої оплати обсязі (час знаходження в судових засіданнях, час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та час ознайомлення з матеріалами справи в суді), чи не перевищує ця плата граничні розміри компенсації таких витрат.

Тому, з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 слід стягнути понесені витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 900,00 грн.

Керуючись,ст.ст.10, 15, 30, 60, 80, 88, 210, 215 ЦПК України; ст.ст. 57, 60-65, 70-75 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визначити, що ОСОБА_4 належить у спільному сумісному майні подружжя: ? частина гаража № 642 в гаражному кооперативі «Ветеран-2», що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, 24-А.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна, набутого за час шлюбу, особистою власністю, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 930 (дев’тсот тридцять) гривень, та 900 (дев’ятсот) гривень понесених витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк