Рішення № 70736786, 22.11.2017, Горохівський районний суд Волинської області

Провадження №2/155/158/17

Справа №155/1857/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Чонки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Федонюк О.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Горохівського районного суду Волинської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов’язання особи, яка здійснила самочинне будівництво, провести відповідну перебудову, третя особа – Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про зобов’язання особи, яка здійснила самочинне будівництво, провести відповідну перебудову, третя особа – Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області.

Мотивує свій позов тим, що вона є власником квартири №3 в будинку №2, що розташований в місті Горохові Волинської області по вулиці Сокальській. Вказана квартира розташована на другому поверсі вищевказаного будинку. Власником квартири на першому поверсі є відповідач, який добудував до своєї квартири приміщення, дах якого знаходиться під вікном позивача і відстань від її підвіконня до даного даху становить близько 20 см. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_3 при будівництві добудови до своєї квартири порушив п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року, оскільки дану добудову повів з відхиленням від затвердженого проекту, зокрема, збудував її на 90 см вищу, ніж передбачено проектом. Вказана обставина підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 16 вересня 2016 року, складеним головним інспектором будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області ОСОБА_4 Останнім 16 вересня 2016 року було складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким відповідачу ОСОБА_3 було надано термін в два місяці для усунення порушення. Однак, всупереч вимогам, відповідач жодних дій щодо усунення вищевказаного порушення не вчинив і вчиняти не бажає. Проведена відповідачем добудова з порушенням спричинила позивачу ряд незручностей у зв’язку з чим просить зобов’язати відповідача провести перебудову відповідно до проектно-дозвільної документації добудови квартири №1, що в місті Горохів Волинської області по вулиці Сокальській, 2, а саме знизити дах на 90 см.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, кожен зокрема, позов підтримали повністю із підстав зазначених у ньому, просили його задовольнити.

Відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнав, заявив клопотання про призначення повторної будівельно-технічної експертизи з метою встановлення наявності чи відсутності порушенням ним будівельних норм, державних стандартів та правил при проведенні ним добудови до належної йому квартири, однак оплачувати її проведення відмовився, посилаючись на те, що вказану оплату має зробити позивач, коштів на її проведення у нього немає.

Представник третьої особи – Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що відповідач при проведенні робіт щодо добудови до його квартири порушив законодавство у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема, провів добудову до належної йому квартири на 90 см вищу, ніж це передбачено проектом. Просив позов задовольнити.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Аналогічна норма міститься в ст.321 ЦК України.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій», дозвіл на виконання будівельних робіт – документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ст.5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів відповідно до вихідних даних на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; облік державних і суспільних інтересів при плануванні й забудові територій; врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок і будинків, що оточують місце будівництва; захист прав громадян і громадських організацій відповідно до законодавства.

Згідно з ст.26 та ч.1 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування. Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 28 квітня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом і зареєстрованого в реєстрі за №1-311, позивач ОСОБА_1 є власником квартири №3, яка знаходиться в будинку №2, що розташований в місті Горохів Волинської області по вулиці Сокальській.

Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеним 16 вересня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду Управління ДАБІ у Волинській області ОСОБА_4 встановлено, що на об’єкт реконструкції, а саме квартири №1, що в будинку №2 в місті Горохів Волинської області по вулиці Сокальській, наявна проектно-дозвільна документація розроблена ПП ОСОБА_5, також наявна декларація про готовність об’єкта до експлуатації, зареєстрована 21 квітня 2016 року №ВЛ 142161121565. За результатами перевірки виявлено відхилення від затвердженого проекту, а саме висота прибудови 5,0 м х 4,5 м становить 3,9 м, тоді як за проектом 3,0 м. Порушено ст.5 Закону України «Про основи містобудування», розміщення і будівництво об’єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об’єктів. Вказана перевірка проводилася за зверненням позивача ОСОБА_1 і в присутності відповідача ОСОБА_3

16 вересня 2016 року за результатами проведеної перевірки головним інспектором будівельного нагляду Управління ДАБІ у Волинській області ОСОБА_4 було видано припис, згідно з яким вимагалось від відповідача ОСОБА_3 усунути порушення у двомісячний термін.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, вказаний припис відповідачем ОСОБА_6 виконаний не був.

Суд вважає, що проведення відповідачем робіт з відхиленням від затвердженого проекту будівництва, відповідних погоджень та дозволів є потенційно небезпечним, так як проведення таких робіт здійснюється без контролю з боку відповідних органів та служб, що в свою чергу є порушенням діючих архітектурно-будівельних, протипожежних, санітарних та інших норм.

Судом також встановлено, що 07 березня 2017 року в судовому засіданні сам відповідач ОСОБА_3 заявляв клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи. Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області у вказаній справі клопотання було задоволено і призначено будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до ч.2 ст.86 ЦПК України, кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну.

Проте, відповідач свого обов’язку оплатити експертизу не виконав у зв’язку з чим будівельно-технічна експертиза проведена не була.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем, в порушення вимог ст.60 ЦПК України, не надано суду жодних доказів, які б підтверджували той факт, що він у встановленому законом порядку, тобто відповідно до затвердженого проекту, провів добудову до своєї квартири, не порушуючи будівельних норм.

Відповідно до частин 1, 7 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Проводячи аналіз зазначених правових норм, суд приходить до висновку, що знесення самочинно збудованого нерухомого майна саме судовим порядком допускається тільки у тому разі, якщо зазначене майно збудовано з істотним порушення будівельних норм і правил, з істотним відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, у разі неможливості провести відповідну перебудову цього майна або відмови особи від проведення цієї перебудови.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз'яснив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.5 постанови від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006р. N3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 – на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Статтею 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що проведення відповідачем реконструкції належної йому квартири з недотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, порушує права позивача ОСОБА_1 щодо ефективного здійснення її права власності, а тому вказане право підлягає судовому захисту. З огляду на це, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.41 Конституції України, ст.ст.16, 317, 321, 376, 391 ЦК України, п.5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати ОСОБА_3, який здійснив самочинне будівництво, провести перебудову відповідно до проектно-дозвільної документації добудови квартири №1, що в місті Горохів Волинської області по вулиці Сокальській, 2, а саме знизити дах добудови на 90 см.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 551 (п’ятсот п’ятдесят одну) гривню 20 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Горохівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Горохівського районного суду Чонка В.В.