Постанова № 7073558, 08.12.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 грудня 2009 року                                                                              Справа № 2а-5602/09/2370                                                                          

09 год. 45 хв.                                                                                                                    м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді  Кульчицького С.О.,

при секретарі – Руденко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та фінансової санкції,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 686 грн. 40 коп. та штрафної санкції у сумі 340 грн., усього на загальну суму 1026 грн. 40 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як платником страхових внесків, вимог ст.ст.18,20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003р. за №21-1, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 16.01.2004р. № 64/8663 (далі - Інструкції), згідно яких відповідач зобов’язаний  в установлені строки та  в  повному  обсязі сплачувати страхові внески.

До судового розгляду справи на адресу суду від управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Відповідач до зали судового засідання не з’явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  вважає, що неприбуття  в судове засідання без  поважних причин представника сторони або третьої особи, не повідомлення ними про причини неприбуття не є  перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1   зареєстрований  як фізична особа - підприємець 01.03.2005 року виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області за № 2 024 000 0000 001136, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця.

Згідно узгоджених розрахунків суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідачем за період з квітня 2008 року по  червень 2009 року нараховано страхові внески на загальну суму 686 грн. 40 коп.

20.07.2009 року позивачем було проведено перевірку своєчасності подання розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за травень 2009 року, про що було складено акт № 75 від 20.07.2009 року. За результатами перевірки встановлено, що в порушення п. 4 ч.2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідачем не подано у встановлені строки (до 22 червня 2009 року) розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за травень 2009 року.

Крім того, позивачем було проведено перевірку своєчасності подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку за 2008 звітний рік. За результатами даної перевірки встановлено, що в порушення п. 1.5 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування відповідачем не подано у встановлені строки (до 1 квітня) комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2008 звітний рік, про що складено акт № 53 від 01.07.2009 року.

За несвоєчасну сплату  відповідачем страхових внесків на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» управлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством № 487 від 20.07.2009 року та № 465 від 01.07.2009 року. Вказаними рішеннями до відповідача застосовано фінансову санкцію  в сумі 170 грн.  Загальна сума фінансової санкції становить 340 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV, направлялась вимога про сплату боргу № Ф 240 від 01.09.2009 року.

Зазначена вимога відповідачем не оплачена, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.

Таким чином, заборгованість відповідача перед Пенсійним фондом України складає 1026 грн. 40 коп. (686 грн. 40 коп. + 340 грн.).

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом – «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною першою статті першої Закону № 400/97-ВР  визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом – «Закон № 1058-IV»).

Статтею першою Закону № 1058-IV  визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV  встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV  платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, базовим звітним періодом є квартал. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Частиною дев’ятою статті 106 Закону № 1058-IV передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції. Зокрема, відповідно до пункту 5 частини 9 цієї статті за  неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 13 статті 106 Закону № 1058-IV визначено, що суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Відповідач рішення про застосування фінансових санкцій не оскаржив, визначені в них суми фінансової санкції не сплатив.

За цих обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем – суб’єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, ч.2 ст.128, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської область (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 35, код 21366449) борг у сумі 1026 (одна тисяча двадцять шість) грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий С.О. Кульчицький