Ухвала суду № 70734915, 06.12.2017, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/14385/17

Провадження № 2/520/9842/17

УХВАЛА

06.12.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Одесі заяву представника позивача ОСОБА_1, яка діє, як законний представник, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, - ОСОБА_4 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє, як законний представник, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивачка – Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

23.11.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1, яка діє, як законний представник, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивачка – Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визнання права власності, в якій позивач просить суд:

- визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на ? частку житлового будинку, з господарськими будівлями, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 129, загальною площею 300,7 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м.;

- визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? частку житлового будинку, з господарськими будівлями, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 129, загальною площею 300,7 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Враховуючи те, що спір по справі стосується нерухомого майна, яке територіально відноситься до Київського районну м. Одеси, а від так вказана цивільна справа підсудна Київському районному суду м. Одеси.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 06.12.2017 року на підставі вищевказаної позовної заяви відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення попереднього судового засідання.

Представником позивача з позовною заявою надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій представник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт та встановити заборону відчуження на нерухоме майно – житловий будинок №129, загальною площею 300,7 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., по вулиці Фонтанська дорога в місті Одесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У випадку, коли заяву про забезпечення позову подано до відкриття провадження у справі, така заява має бути розглянута впродовж двох днів та лише у випадку коли порушується питання про захист прав інтелектуальної власності, у іншому випадку вирішення питання про забезпечення позову до відкриття провадження у справі вбачається не можливим. Таким чином вимоги позивача про забезпечення позову розглянуті невідкладно після відкриття провадження у справі.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні обставини:

Подана позивачем заява про застосування заходів забезпечення позову відповідає приписам та вимогам, встановленим ч.2 ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду у попередньому судовому засіданні за наявною явкою сторін по справі.

Згідно з ч. ч.1-3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1, п. 2 ч. 1, 2 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Так, позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання за малолітніми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності за кожним по ? частці житлового будинку, з господарськими будівлями, розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 129, загальною площею 300,7 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що вона - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували з 15.04.2000 року у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування у шлюбі, у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач посилається на те, що під час шлюбу за її власні кошти, що не є спільною власністю подружжя, було побудовано будинок, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, будинок 129.

Як зазначила позивачка, за її - ОСОБА_1 волевиявленням, будинок мав бути оформлений на спільних дітей подружжя: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вони мали бути власниками будинку в рівних частках - по 1/2 частці кожен, та сама така домовленість існувала між подружжям.

У 2012 році будівництво було завершено та будинок було прийнято в експлуатацію. Позивач стверджує, що оформленням документів на будинок за її дорученням займався її чоловік - ОСОБА_6, який запевнив її, що право власності на будинок зареєстровано за їх спільними дітьми по 1/2 частці на кожного.

14.10.2012 року ОСОБА_6 помер від тяжкої хвороби.

Спадщина, що залишилась від нього, була розділена між його дружиною, їхніми спільними дітьми - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також матір'ю померлого ОСОБА_7. Спадщина щодо будинку не розділялась, так як позивачка була впевнена в тому, що право власності на будинок зареєстровано за спільними із ОСОБА_6 малолітніми дітьми, відповідно - до складу спадщини від чоловіка будинок не входив.

31.05.2016 року мати ОСОБА_6 - ОСОБА_7 померла.

Як зазначено позивачкою, у вересні 2016 року вона зустрілась із дочкою померлої ОСОБА_7 - ОСОБА_5, від якої дізналась, що насправді право власності на будинок зареєстровано не за спільними дітьми подружжя ОСОБА_7, а за матір'ю чоловіка - ОСОБА_8, яка залишила заповіт на будинок на свою дочку - ОСОБА_9.

Надалі, ОСОБА_5 повідомила позивачку, як зазначено ОСОБА_1, про те, що їй насправді відомо, що будинок фактично не був власністю її матері, але, повертати його справжньому власнику - спільним малолітнім дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_6 остання не збирається.

У зв’язку з чим, 12.09.2016 року позивачка звернулась до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та отримавши довідку вона впевнилась, що дійсно, право власності на її будинок зареєстроване за ОСОБА_7 - свідоцтво про право власності, САЕ №0.572916 від 17.05.2012, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

На підставі чого, позивачка зазначила, що у вересні 2016 року їй, як законному представнику своїх малолітніх та неповнолітніх дітей, стало відомо про порушення їх права на житло.

Одночасно позивачем зазначено, що іншого житла, окрім вказаного будинку її малолітні та неповнолітні діти не мають.

З урахуванням вищевикладеного, позивачка була вимушена звернутись до суду з відповідним позовом за захистом порушених прав та майнових інтересів її неповнолітніх дітей.

З наданої до суду інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна за №67868737 від 12.09.2016 року вбачається, що право власності на житловий будинок №129, загальною площею 300,7 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., по Фонтанській дорозі в місті Одесі, зареєстроване за ОСОБА_7.

Згідно зі свідоцтва про смерть серії І-ЖД №453646, ОСОБА_7, у віці 70 років, померла 31 травня 2016 року.

До позову позивачкою також надано до суду копію заяви від №86 від 13.08.2016, подану ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, померлої 31.05.2016 року, яка залишила на її ім’я заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_10 13.11.2013 року, за реєстровим №1900.

З наданих до суду документів та позову, судом встановлено, що між сторонами по справі виник спір стосовно нерухомого майна - житлового будинку №129, загальною площею 300,7 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., по Фонтанській дорозі в місті Одесі, яке позивачка вважає таким, що побудоване за її власні кошти та право власності на яке мають її неповнолітні діти.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Докази суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно нерухомого майна - житлового будинку №129, загальною площею 300,7 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., по Фонтанській дорозі в місті Одесі, яке на праві власності належить ОСОБА_7, померлої 31.05.2016 року, яка залишила заповіт на ім’я відповідачки ОСОБА_5, яка в свою чергу звернулась до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини; у зв’язку з чим, суд вважає, що оскільки спір виник стосовно вказаного нерухомого майна, заявлені заходи забезпечення позову є співрозмірними позовним вимогам, є існування загрози невиконання та утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову на користь позивача, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у разі його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду, у зв’язку з чим, суд вважає, що заява представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1, яка діє, як законний представник, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, - ОСОБА_4 про забезпечення позову – задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/14385/17 за позовом ОСОБА_1, яка діє, як законний представник, в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивачка – Служба у справах дітей Одеської міської ради, про визнання права власності, а саме:

- Накласти арешт на житловий будинок, з господарськими будівлями, загальною площею 300,7 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., розташований в місті Одесі, по Фонтанській дорозі, 129, реєстраційний номер майна:37079717.

- Встановити заборону суб'єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією прав, у тому числі приймати будь-які заяви щодо проведення реєстраційних дій, щодо житлового будинку, з господарськими будівлями, загальною площею 300,7 кв.м., житловою площею 68,2 кв.м., розташований в місті Одесі, по Фонтанській дорозі, 129, реєстраційний номер майна:37079717.

Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її оголошення, а особи, які були відсутні під час оголошення ухвали протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Головуючий Калініченко Л. В.