Ухвала суду № 70734393, 06.12.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/1074/16-ц 06.12.2017 06.12.2017 06.12.2017

Провадження №22-ц/784/2440/17

Справа № 481/1074/16-ц

Провадження №22ц/784/2440/17 Головуючий у 1-ї інстанції Вжещ С.І.

Категорія 24 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

6 грудня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Царюк Л.М., Самчишиної Н.В.,

із секретарем: Шагаєм О.А.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_6,

представника відповідача - Ляшенка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Селянського фермерського господарства (СФГ) «Васильєв М.О.»

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року

за позовом

ОСОБА_5 до СФГ «Васильєв М.О»

про дострокове розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_5 звернулася із позовом до СФГ «Васильєв М.О.» про припинення договору оренди земельної ділянки, який укладений сторонами 21 грудня 2006 року, шляхом його дострокового розірвання.

Позивачка зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 6,79га, що розташована в межах території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, яку у 2006 році передала в оренду відповідачу строком на 49 років.

Посилаючись на те, що орендну плату від господарства вона не отримує, просила про дострокове розірвання договору оренди, у зв'язку із суттєвим порушенням умов зобов'язання.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року позов задоволено, ухвалено про припинення дії договору оренди, укладеного 21 грудня 2006 року між ОСОБА_5 та СФГ «Васильєв М.О», шляхом його дострокового розірвання. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі СФГ «Васильєв М.О» ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення ним норм матеріального права, оскільки орендна плата виплачена позивачці у повному обсязі, ще до підписання договору оренди за обоюдною згодою сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов'язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Судом встановлено, що за договором оренди земельної ділянки, укладеним між сторонами строком на 49 років, господарство за використання належної позивачці земельної ділянки зобов'язано сплачувати орендодавцю 823 грн. 26 коп. орендної плати з урахуванням індексу інфляції щорічно до 1 грудня (а.с.10-12).

З моменту підписання договору земельна ділянка обробляється орендарем. Підтвердження виплати щорічної орендної плати на користь позивачки за увесь період дії договору немає (а.с.86, 89-91).

В той же час, посилаючись на письмову розписку, видану 15 серпня 2005 року особисто позивачкою щодо отримання нею від відповідача позики в розмірі 30 000 грн., та видатковий касовий ордер за цією ж датою (а.с.48, 78, 100), відповідач стверджував про проведення ним повного розрахунку по орендній платі на майбутнє за ще не укладеним між сторонами договором оренди.

Разом з тим, при укладанні сторонами у подальшому договору оренди, в ньому відсутнє посилання на проведення повного розрахунку по орендної платі, про що немає письмових застережень і в будь-яких інших правовстановлюючих документах, які дають право відповідачу на здійснення оренди, а позивачу на належне отримання орендної плати за передане в користування майно.

Видатковий касовий ордер № 59 від 15 серпня 2005 року вірно не прийнято місцевим судом до уваги в якості належного доказу, оскільки по-перше, він виданий не на виконання договору оренди, а, навпаки, на підтвердження наявності інших, позичкових правовідносин, які виникли між сторонами значно раніше; а по-друге, у розумінні статті 59 ЦПК України є недопустимим засобом доказування, так як має ознаки підробки, що підтверджено висновком судового експерта (а.с.125-130).

Отже, встановивши, що відповідач не розрахувався з позивачкою по орендній платі, у розмірі встановленому договором, а тому не виконує умов договору щодо строкового платного використання земельної ділянки, суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди у відповідності до статей 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі».

Оскільки такий висновок відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, то не вбачається підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про суперечливість періоду невиплати орендної плати, та посилання місцевого суду на законодавчі акти, які були прийняті пізніше, ніж укладено договір сторонами, не мають суттєвого правового значення, так як не звільняють відповідача від належного виконання зобов'язань за договором оренди, та стосуються наслідків розірвання цього договору, про які позивачкою заявлено не було.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права.

Також в апеляційної скарзі відсутні посилання на докази, які суд не дослідив.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Васильєв М.О.» відхилити, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді