Постанова № 70734101, 20.11.2017, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/2164/17

Провадження № 2-а/488/160/17 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.11.2017 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

В складі головуючого по справі судді Лазаревої Г. М.,

при секретарі Коваль А. А., Чуб Т. О., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради "про захист трудових прав, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу"

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, зазначивши наступні обставини. 12 червня 2014 . вона була прийнята на роботу на посаду завідувача сектору прийому заяв відділу соціальних виплат управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, тимчасово, на період соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3, як така, що стала переможцем конкурсу на цю посаду.

Згідно наказу № 1/д від 05 січня 2015 р. ОСОБА_2 з 12.01.2015 р. по 27.10.2017 р. надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно наказу № 43 від 03 травня 2017 р. копію якого отримала 12 травня 2017 р. ОСОБА_2 звільнено з займаної посади 05 травня 2017р., в зв'язку з закінченням строку трудового договору.

Позивач вважає звільнення незаконнним, так як відповідачем було порушено ч.3 ст. 184 КЗпП України, п. п.9, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", так як не було запропоновано вакантні посади, які були наявні, звільнення відбулося в період відпустки по догляду за дитиною до 3-х років.

Просила визнати противоправним та скасувати наказ директора Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 03 травня 2017 р. № 43 про звільнення з 05 травня 2017 ОСОБА_2 за п.2ст. 36 КЗпП України з посади завідувача сектору прийому заяв відділу соціальних виплат управління соціальних виплат та компенсацій, поновити її на даній посаді з 05 травня 2017 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.05.2017 р. в сумі 42010 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, надали додаткові пояснення, згідно яких позивач наголошувала на тих обставинах, що її було призначено на посаду тимчасово, на час декретної відпустки ОСОБА_3, дитині ОСОБА_3 виповнилося три роки ще у жовтні 2016 р., але за медичним висновком вона подала заяву й оформила відпустку по догляду за дитиною до 6 років (дитина-інвалід). Так як позивача було прийнято на період соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку основного працівника - останній день дії її строкового трудового договору - це день відпустки ОСОБА_3 по догляду за дитиною до 3-х років. Цього ж дня відповідач повинен був видати наказ про припинення трудового договору в зв'язку з закінченням його строку або наказ про продовження строкового трудового догору на період відпустки ОСОБА_3 по догляду за дитиною до 6 років, до її фактичного виходу на роботу (підстава ч.2 ст.23 і ч.2 ст.39.1 КЗпП України). Вказаних наказів видано не було, тому трудовий договір було продовжено на невизначений термін. Вважає, що звільнення проведено незаконно, так як з жовтня 2016 р. була вже постійним працівником, укладений з нею строковий трудовий договір став безстроковим і відповідач не мав права її звільнити за п.2 ст.36 КЗпП України. Відповідно до ст.184 КЗпП України відповідач мав обов'язково працевлаштувати позивача після закінчення дії її строкового трудового договору. Відповідачем не було запропоновано жодної з вакантних посад. При звільненні також було порушено "інструкцію про порядок заповнення трудових книжок, так як наказ про звільнення було видано 03.05.2017 р., запис в трудовій книжці зроблено 05.05.2017 р., повідомлена була про звільнення в телефонному режимі 12.05.2017 р., цього дня була ознайомлена з наказом та отримала трудову книжку. Посилалась також на ст. 40 ч.3 КЗпП України, п. 17 ППВСУ № 9 від 06..11.1992 р. в обгрунтування того, що недопустимим є звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці., просила визнати, що на день завільнення була вже постійним працівником, так як укладений з нею трудовий договір став безстроковим.

Представник відповідача надав письмові пояснення, з яких вбачається незгода з позовними вимогами, невизнання позову.

Як вбачається з матеріалів справи – трудової книжки позивача вона 12.06.2014 р. була призначена за переведенням на посаду завідувача сектору прийому заяв відділу соціальних виплат управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, тимчасово, на період соціальної відпустки штатного працівника, як така, що стала переможцем конкурсу. 05.05.2017 р. звільнена з посади із закінченням строку трудового договору – п. 2 ст. 36 КЗпП України. З копії наказу про призначення позивача на посаду вбачається, що вона була призначена на вказану посаду на період соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3

Як свідчать копії наказів : з 12.01.2015 р. по 27.10.2017 р. позивачу було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. Як вбачається з копії наказу від 20.12.2013 р. ОСОБА_3 було надано соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 20.12.2013 р. по 18.10.2016 р.

ОСОБА_3, на період відпустки по догляду за дитиною якої була прийнята на роботу позивач було надано відпустку, як вбачається з копії наказу від 20.12.2013 р. з 20.12.2013 р. по 18.10.2016 р., тобто до зазначеної дати тривав строковий трудовий договір ОСОБА_2

Як вбачається з копії наказу від 05.04.2017 р. про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади станом на зазначену дату у відповідача були наявними вакантні посади, крім того було оголошено конкурс на заміщення посади завідувача сектору прийому заяв відділу соціальних виплат управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною на період визначений у медичному висновку основного працівника ОСОБА_3

Відповідно до ч.3 ст. 184 КЗпП України «Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Отже з вказаної правової норми вбачається обов’язковість працевлаштування жінок, які мають дітей віком до 3-х років після закінчення строкового трудового договору, інакше їх звільнення не допускається.

Відповідно до ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

За таких обставин вбачається протиправним припинення трудових відносин відповідача з позивачем з тих підстав, що остання була звільнена в період відпустки по догляду за дитиною та їй не було запропоновано вакантні посади. Крім того вбачається, що трудові відносини з ОСОБА_2 з моменту закінчення відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3 (основного працівника на період відпустки якої була прийнята на роботу позивач) - тобто після 18.10.2016 р. мають безстрокоий характер та вважаються продовженими на невизначений строк, З цих підстав вбачається протиправним видання відповідачем наказу про звільнення позивача за п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, так як вказана норма передбачає підставою припинення трудового договору закінчення строку ( пункту 2 і 3 ст. 23 ), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вважає правомірною, виходячи з ч.2 ст. 235 КЗпП України з тих підстав, що позивач була звільнена неправомірно, а тому з моменту звільнення була припинена її відпустка по догляду за дитиною оформлена у відповідача. Отже з моменту звільнення мав місце вимушений прогул.

Здійснюючи розрахунок середнього заробітку судом було прийнято до уваги відомості відповідача про заробітну плату, кількість робочих днів у період вимушеного прогулу – з 06.05.2017 р. по 20.11.2017 р., розрахунок середньоденного заробітку.

4000+80+612+1876,80=6568,80

6568,80 : 2 х 41 = 320,43

320,43 х 134 = 42937, 62

Так як день звільнення вважається останнім днем перебування сторін у трудових відносинах, то позовні вимоги про поновлення на роботі вбачаються такими, що підлягають задоволенню з наступного після звільнення дня - 06.05.2017 р.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160-164 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ директора Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 03 травня 2017 року № 43 про звільнення з 05 травня 2017 року ОСОБА_2 за п.2 ст. 36 КЗпП України, з посади завідувача сектору прийому заяв відділу соціальних виплат управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

Поновити ОСОБА_2 на посаді завідувача сектору прийому заяв відділу соціальних виплат управління соціальних виплат і компенсацій Корабельного району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з 06 травня 2017 року.

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.05.2017 р. по 20.11.2017 р. в сумі 42 937 грн. 62 коп.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць на суму 6133 грн. 95 коп. та в частині поновлення на роботі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги.

Суддя: Г. М. Лазарева