Рішення № 70733080, 22.11.2017, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2483/17

Провадження № 2/132/960/17

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2017 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

при секретарі Жовті С.В.

за участю прокурора Гончар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області, Прокуратури Вінницької області, Головного управління Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась в суд з позовом до Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області, Прокуратури Вінницької області, Головного управління Державного казначейства України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Позовні вимоги мотивувовані тим, що вироком Калинівського районного суду вінницької області від 11.04.2013 року її визнано винною за ч.1 ст.190 КК України і призначено покарання 510 грн. в дохід держави. Відповідно до ч.2 ст.49, ч.5 ст.74 КК України її від призначеного покарання звільнено у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01.08.2013 року вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2013 року стосовно неї в частині засудження за ч.1 ст.190 КК України скасовано. Справу в цій частині повернуто на додаткове розслідування прокурору Хмільницької міжрайонної прокуратури.

30.10.2014 року заступником начальника СВ Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12014020330000205 від 20.03.2014 року, в зв’язку з відсутністю в діях гр. ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України.

Тривале кримінальне провадження відносно неї призвело до стану постійного напруження та стресу, викликаних необхідністю неодноразово прибувати на виклики слідчих та суду, витрачати час на допити у слідчого та на перебування в судах при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції та в апеляційному суді. Крім того, вона не мала права працювати по спеціальності на державній службі, так як, працюючи помічником Народного депутата України у ОСОБА_3 України, після наведення негативної інформації, змушена була звільнитись. За таких обставин завдану їй моральну шкоду оцінює в розмірі 2000000 грн., а майнову в розмірі 256000 грн. Тому звертається до суду з даним позовом.

05.09.2017 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої остання просить стягнути за рахунок державного бюджету (Державне Казначейство України) на її користь 1000000 грн. в рахунок відшкодуваггя майнової шкоди та 2000000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивачки на підставі довіреності ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_5, яка також представляє інтереси прокуратури Вінницької області, в судовому засіданні заперечувала проти заявлених вимог з мотивів, наведених у запереченні.

Представник Державної казначейської служби України на підставі довіреності ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, проте згідно заперечення від 02.10.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити, справу розглянути за відсутності представника казначейства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідка ОСОБА_4, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2013 року ОСОБА_1 визнано винною за ч.1 ст.190 КК України і призначено покарання 510 грн. в дохід держави. Відповідно до ч.2 ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_1 від призначеного покарання звільнено у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 01.08.2013 року вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2013 року стосовно ОСОБА_1 в частині засудження за ч.1 ст.190 КК України скасовано. Справу в цій частині повернуто на додаткове розслідування прокурору Хмільницької міжрайонної прокуратури.

30.10.2014 року заступником начальника СВ Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12014020330000205 від 20.03.2014 року, в зв’язку з відсутністю в діях гр.ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1, статті 3 Закону України "Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, передбачених частиною 1 статті 1 Закону, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов'язковим виконанням наведеної норми права.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» установлено з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату на рівні 3200 грн.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 1 січня 2017 року) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 23.01.2003 року (з моменту порушення кримінальної справи) по 30.10.2014 року (дата винесення постанови про закриття кримінального провадження), тобто 141 повний місяць, то розмір відшкодування моральної шкоди становить 225600 грн. (мінімальна заробітна плата/кількість місяців).

Відповідно до ст. 23 ч. 3 абз. 2 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає до стягнення, суд враховує тривалість та тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивачки, зокрема, звільнення позивачки з роботи, зниження ступеня престижу, а також час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, порушення звичного режиму життя та тривалість моральних страждань.

Так, фактично у зв’язку з перебуванням під слідством і судом позивачка була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зазнала тривалих негативних емоційних хвилювань, тому, враховуючи тривалість душевних та моральних страждань та керуючись принципами справедливості, поміркованості, розумності, суд приходить до висновку, що загальну суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1, слід визначити у розмірі 450000 (чотириста п’ятдесят тисяч) гривень.

Факт тривалості душевних та моральних страждань позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні також підтвердив свідок ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 1176 ЦК України установлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом. Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 3 Закону "Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із положень ст.1176 ЦК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», на які посилалася позивачка як на підставу про задоволення позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі 1000000 грн., та звертаючи увагу на ту обставину, що матеріали справи містять належні та допустимі докази понесення позивачкою витрат матеріального характеру лише в розмірі 98 000 грн., суд дійшов обґрунтованого висновку, про стягнення матеріальної шкоди у відповідному розмірі.

Згідно до вимог ст. 25, п. 9 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного Кодексу України, п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів здійснюється Державним казначейством України за вимогою органів державної виконавчої служби України за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету. Такий порядок передбачений й п. 1.3 Порядку, затвердженого наказом Державного казначейства України від 04.02.2008 року N 39.

Тобто, виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється Державною казначейською службою України, за рахунок коштів державного бюджету.

За таких обставин, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачкою, підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.88 ЦПК України суд вважає за доцільне судові витрати компенсувати за рахунок держави, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23,1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», ст. ст. 3, 6, 8, 10, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 450000 (чотириста п’ятдесят тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди та 98 000 (дев’яносто вісім тисяч) грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої Хмільницьким відділенням поліції Калинівського відділу поліції у Вінницькій області, Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області, Хмільницьким відділенням Калинівської місцевої прокуратури м.Калинівка, Вінницькою обласною прокуратурою, Генеральною прокуратурою України, Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області, Калинівським районним судом Вінницької області, апеляційним судом Вінницької області.

В іншій частині заявлених вимог відмовити в зв’язку з їх безпідставністю.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: