Ухвала суду № 70731839, 04.12.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1223/17 04.12.2017 04.12.2017 04.12.2017

Справа №486/1223/17 Головуючий першої інстанції Франчук О.Д.

Провадження №22-ц/784/2470/17 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

04 грудня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Яценко Л.В.,

за участі позивача ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ухвалу судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року, постановлену у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 пред'явив вищевказаний позов до ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 травня 2013 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 в борг кошти в сумі 21 082 доларів США на строк до 26 листопада 2014 року, одержання яких остання підтвердила розпискою від 30 травня 2013 року.

Окрім того, 30 травня 2013 року позивач надавав відповідачу в борг кошти в сумі 46 330 грн. на строк до 30 листопада 2014 року, про що була складена розписка від 30 травня 2013 року.

Посилаючись на те, що в строки, які передбачені в розписках ОСОБА_3 борг не повернула, позивач просив позов задовольнити, стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором позики, яка станом на 18 жовтня 2017 року з урахуванням трьох процентів річних, інфляційних збитків та процентів за користування коштами в загальному розмірі становить 1 083 591 грн.

Ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме для встановлення точного місця проживання (реєстрації) відповідача.

Через невиконання зазначеної вище ухвали, наступною ухвалою судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року позовну заяву на підставі ч.2 ст.121 ЦПК України визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу судді міського суду скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.3 ЦПК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пред'явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Стаття 119 ЦПК України передбачає перелік вимог, яким повинна відповідати позовна заява (заява), а саме: вона повинна містити найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суду першої інстанції» роз'яснено, що якщо заява не відповідає вимогам статей 119,120 ЦПК України або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог ст.121 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат.

Зі змісту ст.ст.119-121 ЦПК України вбачається, що позовна заява може бути визнана неподаною і повернута, у разі, якщо вона подана без додержання вимог, передбачених ст.119 ЦПК України та не оплачена судовим збором, а позивач на вимогу судді і у встановлений законом строк, не усунув недоліків позовної заяви, або не сплатив необхідних судових витрат.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.

Так, залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_2, суддя вважав її такою, що не відповідає вимогам ч.1 ст.121 ЦПК України, оскільки позивачем, при зверненні до суду з позовом, невірно вказано адресу відповідача у справі.

У зв'язку з невиконанням вимог ухвали судді про залишення позову без руху, наступною ухвалою міського суду від 01 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподанню та повернуто її позивачу.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи с наступного.

В силу ст.107 ЦПК України всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються судом першої інстанції, якими є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Законодавчі акти, які по-іншому визначають суди першої інстанції щодо певних цивільних справ, відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України не можуть бути застосовані.

Питання про підсудність справ визначається ЦПК України, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішення іноземних судів; ст.404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; ст. 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

Так, за змістом ст.109 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до фізичних осіб пред'являються в суд за їхнім зареєстрованим місцем проживання.

Частиною 9 ст.110 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцем знаходження майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до приписів ч.1 ст.122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у справі на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частина друга вищезазначеної статті містить застереження згідно з яким, при вирішенні цього процесуального питання, насамперед суддя має з'ясувати, чи належить спір до юрисдикції загального суду і лише потім визначати, чи не порушені правила підсудності при зверненні з позовом.

При визначенні підсудності справи у разі, якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини 3 статті 121 цього Кодексу.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, зазначивши її останнє відоме місце реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.1).

Згідно інформації Центру надання адміністративних послуг Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1287 від 19 жовтня 2017 року, ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 22 жовтня 2007 року і знята з реєстраційного обліку 29 серпня 2011 року (а.с.8).

За такого, на час звернення позивача до суду з позовом, відповідач мала процесуальний статус особи, місце реєстрації проживання або перебування якої невідоме.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, на вказані обставини суддя уваги не звернув. Не визначившись з місцезнаходженням майна відповідача, не врахувавши останнє відоме зареєстроване її місце проживання, за яким і пред'явлено позовну заяву, та не звернувши увагу на те, що інші дані у справі відсутні, суддя помилково постановив оскаржувану ухвалу.

До того ж, при вирішенні питання про залишення позовної заяви без руху та повернення її у зв'язку з невідповідністю вимог ЦПК України щодо форми та змісту, необхідно керуватися загальними положеннями ЦПК України.

Постановляючи ухвалу суддя на ці вимоги закону уваги не звернув. У зв'язку з чим не взяв до уваги вимог ст.ст.119,122 ЦПК України, в яких містяться вимоги щодо зазначення місця проживання чи місцеперебування відповідача та дії суду, коли таке місце позивачу невідоме.

За таких обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з поверненням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року - скасувати, а позовну заяву ОСОБА_2 разом з доданими до неї документами направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у цивільній справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

Н.В. Самчишина