Постанова № 70730533, 28.11.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

28.11.2017

Справа № 638/11889/17

Провадження №2-а/638/636/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

секретаря Голуб Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1, поданого в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_2, в якому просить визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає в не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу у звязку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.09.2008 року протиправною; зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008 року, розрахував її розмір за методикою відповідно ст.3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строку їх виплати»; подати протягом 15 днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.267 КАС України.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач проходив дійсну військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника кафедри та був звільнений у запас у 2005 році. Позивач отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІяк особа звільнена з військової служби та перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ. ГУПФУ здійснило позивачу перерахунок розміру пенсії з 01.09.2008 року по 31.08.2012 року на виконання судового рішення та виплатило 27.07.2017 року суму доплати у розмірі 27699,44 грн. та 28.07.2017 року у розмірі 8647,01 грн.. Але на думку позивача ГУПФУ протиправно не нарахувало та не виплатило компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.09.2008 року.

В судове засідання позивач не зявився, його представник надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Надав суду письмові додаткові пояснення, в яких посилався на практику розгляду судами аналогічних справ.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не зявився, надав суду письмові заперечення, згідно яких ГУПФУ у Харківській області не згодне з вимогами позивача. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що постанова Ленінського районного суду м.Харкова від 16.03.2017 року оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду. Крім того, вважає, що оскільки пенсія, обчислена відповідно до чинного законодавства, нараховувалась та сплачувалась позивачу своєчасно і в повному обсязі, затримки по виплаті пенсії не було, а різниця пенсії, обчислена на виконання рішення суду, носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених законодавством, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація, підстав для нарахування такої не вбачається. Зазначає, що неможливо зобовязувати нарахувати компенсацію щодо оспорюваних, а не нарахованих сум пенсій, так як сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу. Крім того, зазначає, що зобовязань щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати на головне управління не покладено відповідним судовим рішенням.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ як особа звільнена з військової служби та перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ.

Позивач отримує пенсію на картковий рахунок через Харківське обласне управління Ощадбанку.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 по справі № 642/7159/16-а,позовні вимоги ОСОБА_2 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено, зокрема: визнано дії (бездіяльність) головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.09.2008 р. грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу в розмірі відповідно наказу Міноборони від 28.07.2008 року №377протиправними; зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання від Харківського обласного військового комісаріату довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2, перерахувати та виплачувати ОСОБА_2, пенсію, розмір якої обчислений з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 27.08.2008 року № 377 з 01.09.2008 року.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень зазначена постанова суду в силу ст.254 КАС України набула законної сили 21.09.2017 року.

На виконання зазначеної постанови суду ГУПФУ здійснило перерахунок основного розміру пенсії позивачу з 01.09.2008 року по 31.08.2012 року.

Частина основного розміру пенсії яка протиправно не була виплачена позивачу, виплачена 27.07.2017 року у розмірі 27699,44 грн., та 28.07.2017 року у розмірі 8647,01 грн..

Але ГУПФУ не нарахувало та не виплатило позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.09.2008 року.

Частиною другою ст.46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строкомз нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 року та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до статей 1,2 вказаного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Методика обчислення розміру компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати визначена у ст.3 Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати».

Таким чином ГУПФУ протиправно не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів за порушення строків виплати частини основного розміру пенсії.

В силу ч.1 ст.244-2 КАС Українисуд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 р. (справа № 21-518а14).

Згідно ст.9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», основані на принципі юридичної визначеності.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це встановлення компенсації за порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно ч.1 ст.72 КАС Україниобставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт, що головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не перерахувало розмір пенсії позивачу з 01.09.2008 р., не здійснило належні нарахування та виплати суми перерахунку не підлягає доказуванню оскільки встановлений постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 по справі № 642/7159/16-а.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС УКраїникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності підстав для не нарахування і не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 року по справі № 642/7159/16-а з 01.09.2008 року.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представника відповідача стосовно того, що різниця пенсії, обчислена на виконання рішення суду, носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених законодавством, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація, оскільки з системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області як суб'єкта владних повноважень подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС Українисуд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що питання про надання звіту про виконання постанови вирішує суд, який прийняв судове рішення по суті спору не на користь суб'єкта владних повноважень.

Цій нормі кореспондують положення абзацу 6 п.4 ч.1 ст.163 КАС України, згідно з яким постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд Українизазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення також підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС Україниякщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 року, керуючись ст.ст.2,-5,10,11,12, 158, 160-163, 167, 171-2 КАС України, суд ,

постановив :

Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1, поданого в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає в не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу у звязку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.09.2008 року.

Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008 року, розрахував її розмір за методикою відповідно ст.3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строку їх виплати.

Зобовязати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом 15 днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.267 КАС України.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 640,00 грн..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: суддя О.В.Шишкін