Рішення № 70730433, 01.12.2017, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1591/16-ц

Провадження № 2/352/211/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої – судді Хоминець М.М.

з участю секретарів Пилипів М.В., Кукули О.С., Костюк О.Я.

представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_5» про порушення прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивачі 03.11.2016 р. звернулись у суд з позовом до відповідача, у якому просили визнати недійсними кредитний договір № 224/703224ФК від 25.07.2008 р., договір поруки № 224/703224 від 25.07.2008 р. та договір іпотеки від 25.07.2008 р. за реєстровим № 2284 уже в момент їх укладення, застосувавши наслідки їх недійсності; стягнути з відповідача 400000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, яку розділити порівну між позивачами, та судові витрати по оплаті за надання правової допомоги.

Заявлені вимоги обґрунтовували тим, що 25.07.2008 р. між позивачкою ОСОБА_3 та АТ «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір № 224/703224ФК на загальну суму 30000 доларів США на строк до 24.07.2028 р. включно з цільовим призначенням на оплату за нерухоме майно – двокімнатну квартиру по вул. Л. Українки, 2/83 в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. ОСОБА_6 ж 25.07.2008 р. між позивачами та банком було укладено трьохсторонній договір поруки № 224/703224, за яким поручитель ОСОБА_4 взяв на себе зобов’язання перед банком відповідати у повному обсязі по зобов’язаннях позичальника за кредитним договором. 25.07.2008 р. між ОСОБА_3 та банком укладено також договір іпотеки на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, яким позивачка – іпотекодавець передала в іпотеку банку квартиру по вул. Л. Українки, 2/83 в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. Відповідач вважає себе правонаступником АТ «Індустріально-експортний банк», який ще з 07.08.2009 р. припинив своє існування, бо був реорганізований у ПАТ ««Індустріально-експортний банк». Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відсутні дані про юридичних осіб, правонаступником яких є відповідач, про юридичних осіб–правонаступників та дані про проведення державної реєстрації юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення. Відсутність вказаних відомостей у реєстрі свідчить про відсутність правонаступництва. Банк у порушення вимог п.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не повідомив позивачів про зміну кредитора. Оскільки вони не погоджували зміну кредитора, зміну істотних обставин оспорюваних договорів, не укладали з теперішнім кредитором ніяких договорів, вони не мають перед відповідачем жодних зобов’язань. Не маючи жодних доказів правонаступництва, відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України позивачка правомірно припинила виконувати свої договірні зобов’язання за кредитним договором. Зобов’язання порушив банк, який не повідомив позивачів письмово про зміну кредитора, тому вони вважають оспорюваний кредитний договір недійсним з часу його укладення. Банком порушені вимоги ч.2 ст.627 ЦК України, згідно якої у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Незважаючи на те, що ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» зобов’язує кредитодавця перед укладенням договору про надання споживчого кредиту повідомити споживача у письмовій формі про всі аспекти надання кредиту, відповідач вказаного обов’язку не виконав. Згідно ч.1 ст.19 вказаного Закону забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а ч.6 ст.19 передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Доказом обману з боку відповідача є той факт, що згідно п.1.4.1 кредитного договору розмір відсотків склав 13,4 % річних, а згідно п.3.9 дод.2 до договору реальна процентна ставка річних становила 19,43%. Крім того, вказаний додаток умисно написаний забороненим до використання маленьким шрифтом, що прямо заборонено п.7 ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Вважають, що найвагомішим аргументом на підтвердження недійсності оспорюваних кредитного та похідних від нього договорів є та обставина, що відповідач вів і веде незаконну підприємницьку діяльність через незареєстрований в Єдиному державному реєстрі структурний підрозділ. Перше відділення філії «Івано-Франківська дирекція АТ «Індекс-Банк», яке уклало договір з позивачкою, яке було представництвом, відокремленим структурним підрозділом відповідача, ні на момент укладення кредитного договору, ні на даний час не занесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що є порушенням ч.5 ст.95 ЦК України, яка вимагає включення до єдиного державного реєстру відомостей про філії та представництва юридичної особи. Оспорюваний кредитний та похідні договори укладені з боку відповідача неуповноваженою особою, що робить їх недійсними з моменту підписання; керівник відділення ОСОБА_6, який від імені банку уклав і підписав оспорювані договори, не мав достатньої правоздатності на їх укладення та підпис. Крім того, важливим є те, що позивачка укладала кредитний договір на пільгових умовах молодіжного кредитування, за яких держава звільняє позичальника від частини виплат по кредиту, погашаючи їх самостійно, а відповідач обдурив її, видавши звичайний кредит замість молодіжного. Неправомірними діями банку позивачам заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких їх сім’я зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо їхніх цивільних та конституційних прав як споживачів з боку відповідача, який уклав кабальний кредитний договір про надання споживчого кредиту, умисно приховавши його суттєві умови; відповідач, який не укладав з ними жодних договорів, намагається вигнати їх сім’ю на вулицю і позбавити права на житло. Завдану моральну шкоду оцінюють у 400000 грн.

Представник позивачів – адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що банк був зареєстрований НБУ 10.02.1993 р. у формі ТзОВ Комерційний банк «Золотий лев», у 1994 р. здійснено реорганізацію вказаної юридичної особи, внаслідок чого НБУ зареєстровано ВАТ Комерційний банк «Золотий лев», 28.10.1996 р. НБУ зареєстровано зміни та доповнення до статуту банку у зв’язку із зміною його найменування на Акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк». Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 07.08.2009 р. банк змінив назву на ПАТ «Індустріально-експортний банк», у січні 2011 р. найменування банку змінено на ПАТ «Креді ОСОБА_5». Починаючи з дати укладення оспорюваних договорів, у банку змінювалось фактично лише найменування, у процесі якого не відбувалось злиття, поділу, перетворення чи ліквідації банку, тому відсутні підстави для твердження про будь-який перехід прав і обов’язків кредитора за кредитним договором № 224/703224ФК від 25.07.2008 р. від однієї особи до іншої з усіма випливаючими наслідками. Позивачі необґрунтовано посилаються на порушення прав споживачів, зокрема, недотримання банком у момент укладення кредитного договору положень ЗУ «Про захист прав споживачів», як того вимагає ч.2 ст.627 ЦК України, оскільки вказана норма діє з 22.09.2011 р. Доводи позивачів щодо ведення банком діяльності через підрозділ, що не зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства України, та що представник банку у момент підписання кредитного договору не мав належних для цього повноважень, є надуманими. Перше відділення філії «Івано-Франківська дирекція» АТ «Індустріально-експортний банк» є структурним підрозділом філії, яка є відокремленим підрозділом, належно зареєстрованим у державному реєстрі. Оспорювані договори підписані належним представником банку, який діяв згідно довіреності, чинність якої та обсяг повноважень відповідно до якої були перевірені нотаріусом при посвідченні договору іпотеки. Між позивачкою та банком укладено договір на загальних умовах, які на той час пропонувались усім потенційним позичальникам банку; сторона позивача не надала жодних доказів того, що банк позиціонував кредити, які надавав фізичним особам як молодіжні. Обставини щодо правомірності оспорюваних договорів перевірялись Івано-Франківським міським судом, рішенням якого від 29.09.2016 р. з позивачів у солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором. Так само необґрунтованими є заявлені позивачами вимоги про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Просив у позові відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 25.07.2008 р. між позивачкою ОСОБА_3 та юридичною особою – Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» в особі керуючого Першим відділенням філії «Івано-Франківська дирекція» АТ «Індустріально-експортний банк» ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 224/703224ФК на загальну суму 30000 доларів США на строк до 24.07.2028 р. включно (а.с.13-18). Згідно п.1.2 договору кредит надається позичальнику на оплату за нерухоме майно – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 ж 25.07.2008 р. між позивачами та банком укладено трьохсторонній договір поруки № 224/703224, згідно якого поручитель ОСОБА_4 взяв на себе зобов’язання перед банком відповідати у повному обсязі по зобов’язаннях позичальника за кредитним договором № 224/703224ФК від 25.07.2008 р. (а.с.19).

Згідно нотаріально посвідченого договору іпотеки від 25.07.2008 р. за реєстровим № 2284 іпотекодавець ОСОБА_3 на забезпечення виконання своїх обов’язків позичальника за кредитним договором передала в іпотеку АТ «Індекс Банк» належну їй квартиру по вул. Л. Українки, 2/83 в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с.20-21).

Після постановлення Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області рішення від 29.09.2016 р. (а.с.89-93), яким задоволено позов ПАТ «Креді ОСОБА_5», стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 224/703224ФК від 25.07.2008 р. у розмірі 29666,73 доларів США, що набрало законної сили та звернуто до виконання, позивачі звернулись з даним позовом до суду, у якому оспорюють кредитний та забезпечувальні договори.

Суд вважає необґрунтованим твердження сторони позивача про те, що відповідач не є правонаступником АТ «Індекс Банк», з яким були укладені оспорювані договори та який ще з 07.08.2009 р. припинив своє існування, бо був реорганізований у ПАТ ««Індустріально-експортний банк», у зв’язку з відсутністю відповідних даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з огляду на наступне.

Відповідно до статуту ПАТ «Креді ОСОБА_5» (а.с.108) згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 07.08.2009 р., у зв’язку з набранням чинності Законом України “Про акціонерні товариства» та приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність до вимог цього Закону, банк змінив своє найменування з Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» на Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк». Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 20.01.2011 р. банк змінив своє найменування з Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» на Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_5», який є правонаступником АТ «Індустріально-експортний банк» та ПАТ «Індустріально-експортний банк» за усіма їх правами та зобов’язаннями.

У відповідності з вимогами п.5 розд. ХVІІ Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Встановлено, що, починаючи з дати укладення оспорюваних договорів, у банку змінювалось фактично лише найменування, у процесі якого не відбувалось реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації банку, що свідчить про відсутність процедури припинення юридичної особи, передбаченої ст.104 ЦК України, та відсутність підстав для твердження про будь-який перехід прав і обов’язків кредитора за кредитним договором № 224/703224ФК від 25.07.2008 р. від однієї особи до іншої та заміну кредитора.

Крім того, відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

При цьому суд критично оцінює посилання сторони позивача на те, що позивачка, не маючи жодних доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні, відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України правомірно припинила виконувати свої договірні зобов’язання за кредитним договором з огляду на те, що з наданого стороною розрахунку щодо погашення кредиту та відсотків (а.с.156-159) вбачається, що після зміни найменування відповідача на ПАТ «Креді ОСОБА_5» позивачка протягом 2011 р., 2012 р., 2013 р., трьох місяців 2014 р. погашала кредит та відсотки.

Суд визнає необґрунтованими твердження сторони позивача щодо ведення відповідачем незаконної підприємницької діяльності через незареєстрований в Єдиному державному реєстрі структурний підрозділ та щодо укладення оспорюваних договорів з боку відповідача неуповноваженою особою.

Відповідно до вимог ст.95 ЦК України (ч.ч.1-5) філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи; філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення; керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності; відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Судом встановлено, що Перше відділення філії «Івано-Франківська дирекція» АТ «Індустріально-експортний банк» було структурним підрозділом вказаної філії, яка є відокремленим підрозділом банку, належно зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що підтверджується відповідною довідкою з ЄДРПОУ (а.с.85), відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяги з якого долучено позивачем (а.с.60-81). Перше відділення філії «Івано-Франківська дирекція» АТ «Індустріально-експортний банк» діяло на підставі відповідного положення, затвердженого рішенням Правління АТ «Індекс Банк» від 28.11.2007 р. (а.с.86-88), підпорядковувалось філії, операції відділення відображались на балансі філії «Івано-Франківська дирекція» АТ «Індустріально-експортний банк».

Посилання представника позивача на те, що Перше відділення філії «Івано-Франківська дирекція АТ «Індекс-Банк», яке уклало кредитний договір з позивачкою, було представництвом, на яке поширювалися вимоги ч.5 ст.95 ЦК України, суд вважає голослівним.

Оспорювані договори з боку відповідача укладені та підписані керуючим Першим відділенням філії «Івано-Франківська дирекція» АТ «Індустріально-експортний банк» ОСОБА_6, який мав для цього належні повноваження, що підтверджується наданими відповідачем нотаріально посвідченими довіреностями (а.с.84, 106-107).

Суд критично оцінює посилання сторони позивача на порушення банком вимоги ч.2 ст.627 ЦК України, згідно якої у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів, з огляду на те, що ст.627 ЦК України доповнена ч.2 згідно із Законом України від 22.09.2011 р.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності з вимогами ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Щодо твердження сторони позивача про те, що позивачка укладала кредитний договір на пільгових умовах молодіжного кредитування, за яких держава звільняє позичальника від частини виплат по кредиту, погашаючи їх самостійно, а відповідач обдурив її, видавши звичайний кредит замість молодіжного, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2000 р. № 1604, що було чинним на час укладення оспорюваного кредитного договору, та Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 р. № 853, визначено механізм відшкодування частини відсотків за кредитами, що надаються комерційними банками молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, через Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, який є державною спеціалізованою фінансовою установою, підпорядкованою Кабінету Міністрів України, утвореною з метою сприяння проведенню державної житлової політики.

Вказаний механізм передбачав визначення Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву на конкурсній основі комерційних банків, за кредитами яких може бути надана часткова компенсація; реєстрацію кандидата – молодої сім’ї або одинокого молодого громадянина, які мають намір отримати часткову компенсацію, в регіональному управлінні Фонду; надання кандидатом до регіонального управління Фонду необхідних для прийняття рішення про надання часткової компенсації документів, зокрема: завіреної комерційним банком, який видав кредит, копії кредитного договору, нотаріально засвідченої копії договору купівлі-продажу житла, звіту проведення експертної оцінки та нотаріально засвідченої копії договору іпотеки об’єкта кредитування, довідки-розрахунку комерційного банку про розмір зобов’язань за кредитом і прогнозований розмір відсотків за користування кредитом.

На підставі рішення про надання часткової компенсації, погодженого з правлінням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, між регіональним управлінням Фонду та кандидатом укладався договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків строком на 5 років, у якому попередньо визначався її розмір, а також зазначалась умова, що надання часткової компенсації припиняється у разі невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором.

Оскільки сторона позивача не надала суду жодних доказів на підтвердження існування вказаних обставин, її посилання на укладення кредитного договору на пільгових умовах молодіжного кредитування, які відповідач проігнорував, видавши звичайний кредит, є голослівним.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позивачкою вимог щодо визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки та дійсність вказаних договорів.

З огляду на те, що вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від основних вимог, підстави для її задоволення відсутні.

На підставі наведеного, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, ст.ст. 5, 95, 104, 203, 526 ЦК України, п.5 розд. ХVІІ Закону України «Про акціонерні товариства», ст.26 Закону України «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Відмовити у позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_5» про порушення прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки та стягнення моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець