Рішення № 70726694, 04.12.2017, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі :

Головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря Алієвої І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства « Банк Михайлівський « в особі ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 про визнання права та включення до переліку вкладників,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства «Банк Михайлівський» в особі ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання права та включення до переліку вкладників.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 06.03.2015 року між ним та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-032-000000542. На виконання вказаного договору було відкрито поточний рахунок №26208516144701. В подальшому поточний рахунок використовувався для поповнення та зняття готівкових коштів через касу Банку, для безготівкових зарахувань та повернення коштів. Крім того, позивачем, як позикодавцем було укладено договір з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», що є позичальником за вказаним договором, за умовами якого передбачено, що кошти надаються позивачем позичальнику в тимчасове користування зі сплатою відсотків за користування коштами, з терміном повернення в установлений договором строк на рахунок № 26208516144701 в ПАТ «Банк Михайлівський». Також, умовами договору передбачено право позичальника достроково повернути кошти з власної ініціативи. На виконання вказаного договору 19 травня 2016 року на поточний рахунок позивача, відкритого в ПАТ «Банк Михайлівський» було перераховано від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» кошти в загальному розмірі 202065,55 грн. 23.05.2016 року прийнято рішення про запровадження з цієї дати тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський», а з 13.07.2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський». Позивач звернувся до відповідача з проханням включити його до переліку вкладників, однак йому було відмовлено в цьому, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представником позивача до суду подана заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином про причини своєї неявки суду не повідомив.?

Від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких представник просив відмовити в задоволені позову посилаючись на те, що позивач не є вкладником, а зарахування на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» грошових коштів і сумі 202065,55 грн. , які надійшли з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не є депозитним вкладом позивача , оскільки вказані грошові кошти надішли від юридичною особи, яка не є стороною правовідносин виниклих міх сторонами у справи, також вважає укладений правочин нікчемним . Крім того, до суду від представника відповідача надійшла заява, в якій представник вказує, що спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв’язку з чим вважає , що провадження у даній справі підлягає закриттю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суд розглядає у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Суд вважає необгрунтованою заяву представника відповідача щодо закриття провадження у справі , у зв’язку з тим, що розгляд даної справи підлягає в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір між сторонами виник з цивільних правовідносин, а саме із цивільно-правової угоди банківського вкладу, отже має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Судом встановлено, що 06.03.2015 року? між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-032-000000542, відповідно до умов якого, позивачу було відкрито поточний рахунок №26208516144701 (а.с.11)

Крім того, позивачем, як позикодавцем 04.05.2016 року був укладено договір з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», що є позичальником за вказаним договором, за умовами якого позивач надав позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 200000,00 грн. в тимчасове користування зі сплатою відсотків за користування коштами, з терміном повернення до 04.05.2017 року поточний рахунок позивача № 26208516144701 в ПАТ «Банк Михайлівський».( а.с.12,13)

Згідно витягу з особового рахунку позивача №26208516144701 ПАТ «Банк Михайлівський», 19.05.2016 рокуз банківського рахунку ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" позивачу було здійснено повернення коштів в сумі 202065,55 грн. ( а.с.38) .

Згідно рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016 № 812 було запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Банк Михайлівський».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку з 13 липня 2016 року.

ОСОБА_2 особи на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» від 15.08.2016 року позивача було повідомлено , що кошти на загальну суму 202065,55 грн., що були переведені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача, однак з підстав, передбачених ст.ст. 215, 216 ЦК України та ст. 37, п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону перекази коштів (транзакція) здійснені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на вказану вище загальну суму є нікчемним. ( а.с.9)

З 05.09.2016 всі повноваження ліквідатора банку, визначені Законом, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту регулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону ОСОБА_2 особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. ОСОБА_2 особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.п. 4-6 ч. 4 ст. 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені ст. 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених ст. 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду. Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Згідно п. 3 ч. 1 ст. Закону вклад, це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; Вкладником, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Підстави нікчемності правочинів неплатоспроможного банку перелічені в ч. 3 ст. 38 Закону.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та «Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті» (далі Інструкція), затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 відповідно до п.1.4 глави 1 якої розрахунковий документ, це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Згідно п. 1.9 глави 1 доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Аналогічне положення закріплене в п. 3.6. глави № Інструкції.

Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів, це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

У відповідності до правових висновків, викладених у Постановах Верховного суду України від 19.08.2014 у справах № 3-47гс14, № 3-48, від 02.09.2014 у справі № 3-80гс14, від 09.09.2014 у справах № 3-45гс14, № 3-49гс14, від 21.10.2014 у справі № 3-147гс14 кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку, що переказ коштів за своєю суттю не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України, отже не може бути визнаний недійсним або нікчемним в порядку ст. 38 Закону України, оскільки ОСОБА_2 особа Фонду не є стороною правочину, на виконання якого було здійснено переказ коштів.

Крім того, слід зазначити, що згідно п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З огляду на положення п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимоги про застосування наслідків нікчемності застосовуються виключно за рішенням суду. Відомості про заявлення таких вимог Банком, чи ОСОБА_2 особою Фонду відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_2 особи Фонду з приводу відмови у включенні позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами є неправомірними, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 –216 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства « Банк Михайлівський « в особі ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 про визнання права та включення до переліку вкладників - задовольнити .

Визнати право ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за вкладами за рахунок Фонду за рахунком № 26201514986203 у ПАТ «Банк Михайлівський» на суму 200 000,00 ( двісті тисяч ) гривень.

Зобов»язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) до переліку вкладників,які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за рахунком № 26201514986203 на суму 200 000,00 ( двісті тисяч) гривень.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Банк Михайлівський» в особі ОСОБА_2 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Мотивоване рішення виготовлено 04 грудня 2017 року.