Рішення № 70725182, 04.12.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Журавель Т.С.

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 428/2348/17

Провадження № 22ц/782/861/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Коротенка Є.В.,

суддів: Коновалової В.А., Луганської В.М.,

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що в період з 05.02.2013 року по 13.10.2014 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем та обіймала посаду бухгалтера фінансово-економічного відділу. При звільненні позивача виплата всіх сум, що належать йому від ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», в день звільнення здійснена відповідачем не була.

На даний час відповідачем заборгованість так і не виплачена, у звязку з чим позивач звернулася з цим позовом до суду та просила стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06.10.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволені.

Суд вирішив:

-стягнути з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.10.2014 року по 06.10.2017 року у розмірі 118733 грн. 10 коп.;

-стягнути з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на користь держави судовий збір в сумі 1187 грн. 33 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» звернулося до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест»такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 05.02.2013 року згідно наказу № 18-к від 05.02.2013 року була прийнята бухгалтером фінансово-економічного відділу ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест». 13 жовтня 2014 року вона була звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України на підставі наказу № 115-к 13.10.2014 року (том 1, а.с.4).

Зі змісту судового наказу від 25.08.2015 року у справі № 428/7749/15 вбачається, що з ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» на користь ОСОБА_2 стягнено нараховану, але не виплачену заробітну плату за квітень-жовтень 2014 року в розмірі 10759 грн. (том 1, а.с.11).

Вказана сума до цього часу відповідачем позивачеві не сплачена, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на такі відносини.

Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Висновком Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції) з 25 травня 2014 року для ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», що унеможливило виконання обов'язку, передбаченого ст.ст.47, 116 КЗпП України, при звільненні працівників, які, у тому числі, мали місце 13.10.2014 року (том 1, а.с.231-242).

При цьому, як зазначено у висновку, обставини непереборної сили мають місце і на час його складання.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що встановлені висновком Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

З огляду на наведене, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що затримка виплати позивачці належних їй при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася з вини ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», неправильно застосувавши норми статей 116, 117 цього Кодексу.

Крім того, такий висновок місцевого суду суперечить правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 року у справі № 6-364цс16 щодо застосування в подібних правовідносинах ст.ст.116, 117 КЗпП України.

Разом із тим, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання суду першої інстанції та позивача і його представника на неможливість підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору) саме висновком Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2.

Так, ч.1 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» встановлено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

При цьому, згідно із ч.2 ст.11 вказаного Закону, методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Як вже зазначалось раніше, відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат.

Разом із тим, пунктом 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5), встановлено, що сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

При таких обставинах колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок Торгово-промислової палати України (у тому числі і науково-правовий) є різновидом сертифікату Торгово-промислової палати України та належним чином засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

При цьому апеляційний суд звертає увагу на раніше згадану правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 року та сформовану при касаційному перегляді справи № 6-364цс16, де підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) зазначено саме висновок Торгово-промислової палати України.

Крім того, Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2. є саме документом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданим згідно з чинним законодавством (том 1, а.с.232-232-звор., 241-звор.).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, згідно із п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України -невідповідність висновків суду обставинам справи, а відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06.10.2017 року скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовити.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 жовтня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Укрзовніштрейдінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: