Рішення № 70723379, 29.11.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/514/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.

суддів Авраменко Т.М., Кіселика С.А.

секретар Бодопрост М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа – Мар’ївська сільська рада Компаніївського району Кіровоградської області про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом та визнання заповіту недійсним, а також за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – Мар’ївська сільська рада Компаніївського району Кіровоградської області та ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог Мар’ївська сільська рада Компаніївського району Кіровоградської області, в якому просили суд :

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 червня 2009 року, видане державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори ОСОБА_8за № 276 на 1/4 частку земельної ділянки, яка розташована на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, на ім'я ОСОБА_6, кадастровий номер 35228830000:02:000:0113 та скасувати державний акт на право власності на землю, виданий у 2010 році ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 2,7088 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 червня 2010 року, видане державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за № 209 на 1/4 частку земельної ділянки, яка розташована на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, на ім'я ОСОБА_7, кадастровий номер 35228830000:02:000:0113 та скасувати державний акт на право власності на землю, виданий у 2011 році ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 2,7751 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 червня 2010 року, видане державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за № 208 на 1/4 частку земельної ділянки, яка розташована на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, на ім'я ОСОБА_3, кадастровий номер 35228830000:02:000:0113 та скасувати державний акт на право власності на землю, виданий у 2011 році ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,5549 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 червня 2010 року, видане державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 за № 210 на 1/4 частку земельної ділянки, яка розташована на території Мар'ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, на ім'я ОСОБА_4, кадастровий номер 35228830000:02:000:0113 та скасувати державний акт на право власності на землю, виданий у 2011 році ОСОБА_4на земельну ділянку площею 2,6725 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнати за ОСОБА_4 та за ОСОБА_3 право власності за кожною на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 35228830000:02:000:0113, яка розташована на території Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, померлої 21 вересня 2008 року.

Позов обґрунтовували тим, що 21 вересня 2008 року померла їх мати – ОСОБА_9. У зв’язку зі смерю матері, відкрилась спадщина на належну їй на праві власності земельну ділянку, розташовану на території Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області площею 10,72 га. Діти спадодавиці: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийняли спадщину після смерті матері та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частину вказаної земельної ділянки кожний. Проте, у 2015 році від нотаріуса їм стало відомо про те, що мати – ОСОБА_9, залишила заповіт, нотаріально посвідчений 15 листопада 2004 року, зареєстровано за № 240, яким заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належну їй на праві власності земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 10.72 га, розташовану на території Мар’івської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Проте цей заповіт сільською радою несвоєчасно був внесений до Спадкового реєстру, а саме вже після оформлення спадщини за законом на чотирьох спадкоємців без урахування ст.1223 ЦК України, чим було змінено порядок спадкування після смерті ОСОБА_9 та порушено їх права.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_7, до якої було пред’явлено позов, померла 25 червня 2015 року, ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2015 року замінено відповідача ОСОБА_7 на ОСОБА_5, її чоловіка, який після смерті ОСОБА_7 звернувся в установленому законом порядку до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (т.1,а.с.53-54).

В ході розгляду справи позивачі доповнили позовні вимоги і просили суд визнати недійсним заповіт, посвідчений секретарем виконкому сільської ради ОСОБА_10 15 листопада 2004 року (о 14.15 год.) за реєстраційним № 241 від імені ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, за яким вона належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, майновий пай та усі заощадження заповіла ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Заяву обґрунтовували тим, що згідно заповіту від 15 листопада 2004 року, посвідченого секретарем виконкому Мар’ївської сільської ради Компаніївського району ОСОБА_10 за № 240, ОСОБА_9 земельну ділянку по вул.Шкільна,14 в с.Марївка Компаніївського району для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) для ведення особистого селянського господарства заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Однак у той же день через 30 хвилин склала інший заповіт, зареєстрований за № 241, згідно якого заповіла земельну ділянку ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Їм відомо, що після складання заповіту № 240, їхня мати нікуди більше не ходила, бо погано пересувалась, мала вік 80 років. Зміст заповіту за № 241 містить суперечності, неточності, крім того їх мати не підписувала заповіт, зареєстрований за № 241. Тому просили суд визнати недійсним заповіт, посвідчений секретарем Мар’їської сільської ради ОСОБА_1015 листопада 2004 року за реєстровим номером № 241(т.1,а.с.142-143).

ОСОБА_6 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи- Мар’ївська сільська рада Компаніївського району Кіровоградської області та ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_9, зареєстрованого за № 240 від 15 листопада 2004 року, згідно якого ОСОБА_9заповіла усе своє майно у тому числі, житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться в с. Мар’ївка Компаніївського району Кіровоградської області по вул. Шкільна, 14, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1, а.с.194-198). Зазначав, що вказаний заповіт № 240 від 15 листопада 2004 року було вчинено під тиском, заповіт не відповідає волі спадкодавця, вчинений з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були присутні при складанні заповіту, крім того, заповіт складався у м. Кіровограді, за місцем проживання ОСОБА_9 у її доньки ОСОБА_7, а не в с. Мар’ївка Компаніївського району, як зазначено у заповіті (т.1,а.с.194-198).

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом та визнання заповіту недійсним відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, задоволено.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_9за № 240 від 15 листопада 2004 року, згідно якого ОСОБА_9 заповіла усе своє майно у тому числі, житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Мар’ївка, вул. Шкільна, 14 Компаніївського району Кіровоградської області, земельну ділянку, що розташована на території Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області по вул. Шкільна, 14, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.2, а.с.66-75).

В апеляційній скарзі представник позивачів – ОСОБА_11 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4С, а в задоволенні зустрічного позову відмовити ( т.2,а.с.86-91).

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачі та їх представник підтримали доводи апеляційної скарги, а відповідач ОСОБА_6 і його представник, відповідач ОСОБА_5 заперечили проти доводів апеляційної скарги і просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки ршення суду є законним та справедливим.

Представник третьої особи - Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи і його відсутність.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 21 вересня 2008 року померла ОСОБА_9 (т.1, а.с.18). Після її смерті залишилось спадкове майно: земельна ділянка площею 10,72 га на території Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, житловий будинок з надвірними спорудами по вулиці Шкільна,14 в с.Мар’ївка та земельна ділянка по вулиці Шкільна,14 в с.Мар’ївка для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого селянського господарства (присадибна ділянка).

Спадкоємцями померлої ОСОБА_9 є її діти – доньки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та син – ОСОБА_6.

Спадковою справою № 11-2009 до майна померлої ОСОБА_9, яка заведена державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, підтверджується, що заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом подали ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 і ОСОБА_3. Заяви зареєстровані 28 січня 2009 року відповідно під № 19, 20, 21 та 22 (т.1,а.с.75,76-79).

16 червня 2009 року ОСОБА_8, державним нотаріусом Компаніївської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю ОСОБА_9 – ОСОБА_6С, на ? частки земельної ділянки площею 10,72 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1,а.с.85).

Також 15 червня 2010 року вказаним державним нотаріусом видано свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям ОСОБА_9 – ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ? частку кожному земельної ділянки площею 10,72 га в межах згідно з планом, розташованої на території Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1,а.с.86-88).

ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власником земельної ділянки площею 2,6725 га та отримала державний акт на право приватної власності на землю (а.с. 6).

ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, є власником земельної ділянки площею 2,5549 га та отримала державний акт на право приватної власності на землю (а.с.11).

Спадкоємець ОСОБА_9 – донька ОСОБА_7, яка прийняла у спадщину, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва, померла 26 червня 2015 року (а.с. 49).

31 липня 2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_12 заведено спадкову справу до майна померлої ОСОБА_7 за заявою її чоловіка – ОСОБА_5 ( т.1 а.с.48,49,50).

ОСОБА_13 зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) 05 жовтня 2009 року о 10:59 та 11:00 до Спадкового реєстру Кіровоградською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було внесено архівні заповіти ОСОБА_9, а саме за № 240 та за № 241, посвідчені 15 листопада 2004 року Мар’ївською сільською радою Компаніївського району Кіровоградської області (т.1,а.с.65-69).

Так, 15 листопада 2004 року о 13:50 годин в с.Мар’ївка Компанївського району Кіровоградської області від імені ОСОБА_9, яка зареєстрована та мешкає в с.Мар’ївка Компаніївського району, вул.Шкільна,14 складено заповіт, яким вона заповіла ОСОБА_3 та ОСОБА_4С усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, в тому числі належний їй житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с.Мар’ївка, вул.Шкільна,14, а також належну їй земельну ділянку, що розташована по вулиці Шкільна,14 в с. Мар’ївка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства. Заповіт зареєстровано за № 240 (т.1,а.с.70).

В цей же день о 14 годині 15 хв. складено в с. Мар’ївка Компаніївського району від імені ОСОБА_9 заповіт, яким вона заповіла усе своє майно, в тому числі належну їй земельну ділянку, що розташована на території сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, майновий пай та усі заощадження ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7. Заповіт зареєстровано за № 241(т.1,а.с.71).

Вказані заповіти посвідчено секретарем Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області - ОСОБА_10, записи щодо скасування чи зміни заповітів відсутні.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч.1 ст.1217 ЦК України).

Як на підстави позову про визнання недійсними виданих нотаріусом свідоцтв про право на спадщину за законом від 16 червня 2009 року та від 15 червня 2010 року та визнання за ними відповідно до заповіту № 240 від 15 листопада 2004 року права власності за кожною на ? частину спірної земельної ділянки, позивачі посилались на порушення їх права на спадкування за заповітом внаслідок невчасного внесення до Спадкового реєстру вказаного заповіту та неможливість його врахування на час видачі свідоцтв про право на спадщину за законом.

Як на підставу для визнання недійсним заповіту ОСОБА_9 зареєстрованого 15 листопада 2004 року за № 241, позивачі посилались на ту обставину, що вказаний заповіт ОСОБА_9 особисто не підписувала та нікого не уповноважувала на його підписання.

Проте, як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, архівний заповіт ОСОБА_9, зареєстрований 15 листопада 2004 року за реєстровим № 240, внесено до Спадкового реєстру 05 жовтня 2009 року о 10:59 Кіровоградською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (т.1,а.с. 65-69). Дублікат вказаного заповіту, зареєстрованого в реєстрі за № 240 секретарем виконавчого комітету Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області ОСОБА_14 було 10 листопада 2009 року видано спадкоємцю ОСОБА_3 замість втраченого. Видача дубліката заповіту зареєстрована в реєстрі за № 68 від 10 листопада 2009 року (т.1,а.с.16 зворот).

Допитана в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що 15 листопада 20104 року вона працювала на посаді секретаря Мар’ївської сільської ради Компаніївського району. Особисто ОСОБА_3С, та ОСОБА_4 привезли її в м.Кіровоград за місцем проживання ОСОБА_7, у якої проживала на той час ОСОБА_9, для складання заповіту від імені ОСОБА_9.

Вказані обставини свідчать про те, що на час спадкування за законом у червні 2010 року позивачі були обізнані про існування заповіту від 15 листопада 2004 року № 240.

Висновком експерта за результатами проведення за клопотанням позивачів та їх представника судово-почеркознавчої експертизи від 03 листопада 2017 року за № 573/574/17-27, підписи від імені ОСОБА_9 у двох примірниках заповіту від 15 листопада 2004 року, складеного о 14 год.15 хв. від імені ОСОБА_9, посвідченого секретарем виконкому Мар’ївської сільської ради Компаніївського райну ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 241 від 15 листопада 2004 року у графі «підпис: ОСОБА_9»; у журналі для реєстрації нотаріальних дій Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, який розпочато 19 травня 2003 року та закінчено 01 квітня 2005 року у графі «розписка про одержання нотаріально оформленого документа» у рядку з рукописним записом порядкового номеру «241» виконані самою ОСОБА_9 (т.3,а.с.1-5,6).

В ході розгляду справи ОСОБА_6 заявив клопотання про застосування судом наслідків пропуску позивачами строку позовної давності (т.1,а.с.91-92).

Суд першої інстанції, встановивши, що позивачі знали про наявність заповіту ще в листопаді 2009 року, а звернулись до суду лише у жовтні 2015 року, ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3С, та ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом з підстав пропуску позивачами строку позовної давності.

Як пояснили в судовому засіданні апеляційної інстанції позивачі ОСОБА_3С, та ОСОБА_4, вони звернулись з позовом у 2015 році у зв’язку з тим, що після смерті їх сестри ОСОБА_7 спірну земельну ділянку має успадкувати її чоловік ОСОБА_5, а вони проти цього категорично заперечують.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється.

Відповідно до заповіту зареєстрованого за № 241 від 15 листопада 2004 року ОСОБА_9 заповіла все своє майно, в тому числі і спірну земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,72 га всім своїм дітям – ОСОБА_3С, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Всі спадкоємці успадкували вказану земельну ділянку за законом в рівних частках, тобто так, як вони успадкували б і за вказаним заповітом.

Крім того, воля спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які знали про наявність заповіту № 240 знайшла своє вираження в поданій ними до нотаріальної контори заяві про прийняття спадщини за законом.

Встановивши, що позовні вимоги необґрунтовані, права позивачів щодо спадкування після смерті матері не порушені, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову з підстави пропуску строку позовної давності.

Суд допустив порушення норм матеріального права, невірно застосував ч.1 ст.261, ст.267 ЦК України, тому рішення в цій частині підлягає відповідно до ст.309 ЦПК України скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв’язку з його безпідставністю.

Доводи апеляційної скарги позивачів висновки суду про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог не спростовують, є такими, що не ґрунтуються на законі та на матеріалах справи, спростовуються дослідженими судом доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що зустрічний позов не підлягав прийняттю судом до розгляду, не ґрунтуються на положеннях ст.123 ЦПК України.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що заповіт від імені ОСОБА_9 15 листопада 2004 року зареєстровано за № 241, посвідчено секретарем сільської ради ОСОБА_10 , при цьому в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі нотаріальних дій не було вказано дійсне місце посвідчення заповіту–місто Кіровоград; вказана дія вчинена поза межами населеного пункту,в якому посадова особа органу місцевого самоврядування уповноважена на вчинення нотаріальних дій; при посвідченні заповіту були присутні особи, на користь яких вчинявся заповіт – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто вчинений з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25.08.94 року.

За таких обставин висновок суду про наявність правових підстав для визнання заповіту ОСОБА_9 від 15 листопада 2004 року зареєстровано за № 241 недійсним, є правильним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову, не спростовують.

Суд в частині задоволення зустрічного позову ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України рішення в цій частині залишається без змін.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено, то відповідно до ст.88 ЦПК України понесені ними судові витрати по сплаті судового збору та на проведення судової почеркознавчої експертизи, не відшкодовуються, а залишаються по фактично понесеним сторонами.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст.316 , ст.319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 13 січня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа – Мар’ївська сільська рада Компаніївського району Кіровоградської області про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом та визнання заповіту недійсним, відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_15