Ухвала суду № 70722323, 28.11.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/497/17

Провадження № 22-ц/779/1806/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Мула О.Д.

Суддя-доповідач Бойчук

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Василишин Л.В., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю апелянта та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «Новицька О.О.» про стягнення заборгованості в солідарному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду від 20 квітня 2017 року

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ТзОВ «Новицька» про стягнення боргу за договором позики-застави.

Позивачем подано до суду заяву про забезпечення зазначеного позову шляхом накладення заборони продажу, реалізації чи іншого відчуження майна, що належить відповідачам: підприємцю ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Новицька О.О.» в межах ціни позову.

Ухвалою Галицького районного суду від 20 квітня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Накладено заборону продажу, реалізації чи іншого відчуження майна, що належить відповідачам - підприємцю ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Новицька О.О.» в межах ціни позову 2 597 538, 14 грн..

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що дана ухвала порушує його інтереси як стягувача у виконавчому провадженні №48013876, де боржником є ОСОБА_2.

Суд першої інстанції не повністю з'ясував всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, невірно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову.

Апелянт зазначає, що за його заявою суддею Яремчанського міського суду була постановлена ухвала від 20 серпня 2014 року, якою накладено арешт на майно ОСОБА_2 в забезпечення позову про стягнення боргу за договором позики.

Накладаючи заборону продажу, реалізації чи іншого відчуження всього майна, належного відповідачам, суд не з'ясував, що до складу майна входить і вже раніше арештований житловий будинок ОСОБА_2 Поза увагою суду залишилось те, що цей будинок вже виставлений на електронні торги арештованим майном, що проводяться ДП СЕТАМ.

В оскаржуваній ухвалі суду не зазначено підстав обрання заходу забезпечення позову. Немає посилання на докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала постановлена помилково.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст.152 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. Необхідність забезпечення позовних вимог позивачем обґрунтовано, тому правильним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане судом майно та заборона його відчуження. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення в даній справі. Доводи апелянта про те, що уже накладено арешт на окреме майно відповідачів у іншій справі, не є підставою для скасування даної ухвали. Такі доводи не спростовують законності та обґрунтованості даної ухвали, оскільки у ній судом не зазначено переліку конкретного майна, на яке слід накласти арешт чи заборонити його відчуження.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала судом постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і її слід залишити в силі. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307,312,313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Галицького районного суду від 20 квітня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Василишин

Л.В. Ясеновенко