Ухвала суду № 70722311, 28.11.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/952/17

Провадження № 22-ц/779/1818/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Гордій В. І.

Суддя-доповідач Максюта

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Пнівчук О.В., Василишин Л.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю апелянта ОСОБА_1, яка діє також в інтересах ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Косівського районного суду від 02 листопада 2017 року про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Яблунівської селищної ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Яблунівської селищної ради та Державного акту на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и л а :

У травні 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися в суд за позовом до Яблунівської селищної ради про визнання недійсним рішення Яблунівської селищної ради від 24.12.1993 року та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 29.12.1994 року на ім'я ОСОБА_5

Ухвалою Косівського районного суду від 02 листопада 2017 року закрито провадження у даній справі з підстав передбачених п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що про існування оспорюваного рішення селищної ради від 24.12.1993 року позивачам не було відомо при подачі позову до Яблунівської селищної ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 29.12.1994 року на ім'я ОСОБА_5, а також на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Косівського районного суду від 01.02.2013 року.

Апелянт зазначає, що отримавши з архіву оспорюване рішення селищної ради звернулись з адміністративним позовом до суду про скасування незаконного рішення селищної ради, у ході провадження якого постановою Верховного Суду України від 29.03.2017 року провадження по справі закрито та зазначено, що спір між сторонами по справі стосується права власності та цивільного права і суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим звернулись з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства. Оскільки ухвала суду про закриття провадження є незаконною, передчасною, винесеною з порушенням норм процесуального права, конституційних та майнових прав, просив її скасувати та постановити нову ухвалу про направлення справи для продовження розгляду до суду.

Вислухавши представника апелянта, відповідача та її представника, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги з таких підстав.

Закриваючи провадження по справі, суд виходив з положень п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, встановивши, що спір по даній справі був предметом судового розгляду, по якому виносились судові рішення, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання про закриття провадження.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що 21 травня 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Яблунівської селищної ради, третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Яблунівської селищної ради від 24.12.1993 року та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 29.12.1994 року (а.с.2-3).

10 серпня 2017 року представником третьої особи ОСОБА_4 ОСОБА_6 подано суду клопотання про закриття провадження у даній справі, у якому зазначено, що підставами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги по поданому цивільному позову є підстави, що вже були предметом розгляду та по яких уже виносились судові рішення як Косівським районним судом по справах: №0910/1304/2012 та №347/1834/13-а, так і Апеляційним судом Івано-Франківської області (а.с.70-79)

З матеріалів справи встановлено, у травні 2012 року ОСОБА_4 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_7, Яблунівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку за заповітом, а ОСОБА_1 заявлено зустрічний позов до Яблунівської сільської ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 29.12.1994 року виданого на ім'я ОСОБА_5 (а.с.10-14) .

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01.02.2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково в частині визнання за нею право на земельну ділянку розміром 0,15 га для обслуговування житлового будинку. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 29.12.1994 року виданий на ім'я ОСОБА_5 Зазначена справа була предметом розгляду апеляційної інстанції. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.04.2013 року рішення Косівського районного суду від 1 лютого 2013 року в частині визнання недійсним державного акта про право приватної власності на земельну ділянку скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено в зустрічному позові за безпідставністю позовних вимог. В решті рішення залишено без змін (а.с.64-65).

Встановлено, що у липні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства до Яблунівської селищної ради, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення селищної ради, у якому просили визнати незаконними дії відповідача в частині незаконної передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_5 відповідно до рішення селищної ради від 24 грудня 1993 року без номера; визнати незаконним рішення селищної ради від 24 грудня 1993 року без номера (а.с.1 адміністративна справа №347/1834/13-а)

Косівський районний суд постановою від 21 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року, позов задовольнив (а.с.10-14).

Зазначена справа була предметом розгляду касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 травня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін (а.с.203 справа №347/1834/13-а)

Постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2013 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2016 року скасовано, а провадження у справі закрито з урахуванням того, що суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства (а.с.248-249 справа №347/1834/13-а).

Перелік підстав для закриття провадження у справі є вичерпним та визначений ст. 205 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Закриття провадження у справі у цьому випадку можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеній у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1133цс15, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-342цс15, які розглянуті ним у порядку глави 3 розділу V ЦПК України.

При вирішенні питання про тотожність підстав позовів суди повинні виходити перш за все з обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не дослідив предмет спору і з яких підстав заявлено даний позов до суду та передчасно постановив ухвалу про закриття провадження у справі, не звернувши уваги на те, що підстави подання даного позову і норми матеріального права, на які посилався позивач у цій справі, є іншими, ніж у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, Яблунівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Яблунівської сільської ради, третя особа ОСОБА_4, про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 29.12.1994 року виданого на ім'я ОСОБА_5, а саме: підставою позову у першій справі було визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, у той же час у даній справі предметом позову є визнання недійсними рішення селищної ради та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

А в адміністративній справі 347/1834/13-а спір по суті не вирішено, тому наявність постанови Верховного Суду України від 29 березня 2017 року не може являтися підставою для закриття провадження у цій справі.

Крім того, слід зазначити, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу у порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позбавивши позивача права на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, апеляційна скарга є обґрунтованою і ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 311, 314-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Косівського районного суду від 02 листопада 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді: І.О. Максюта

О.В.Пнівчук

Л.В. Василишин