Ухвала суду № 70721356, 01.12.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16082/17

Провадження № 1-кс/344/4834/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Прокопів С.Р., прокурора Гринишина В.Д. підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12017090010004909 від 29.11.2017, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обгрунтування якого посилався на те, що слідчим відділом Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017090010004909 від 29.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав полімерний згорток із порошкоподібною речовиною білого кольору, полімерний згорток із речовиною рослинного походження та фольговий згорток із речовиною рослинного походження, 6 таблеток та 8 частин таблеток із відтиском «В8», які незаконно зберігав при собі, з метою незаконного збуту у місця позбавлення волі.

В подальшому, 29.11.2017 близько 12 год 00 хв у приміщенні для проведення слідчих дій Івано-Франківського слідчого ізолятора Державного департаменту України з виконання покарань в Івано-Франківській області, що по вул. Коновальця, 70А в м. Івано-Франківську, діючи умисно, ОСОБА_1 незаконно збув ОСОБА_3 полімерний згорток із порошкоподібною речовиною, яка згідно з висновком експерта № 2.1-1650/17 від 30.11.2017 містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено бупренорфін, кількість якого становить 0,007 грама; полімерний та фольговий згортки із речовиною рослинного походження, яка згідно з висновком експерта № 2.1-1652/17 від 30.11.2017 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабіс, кількість якого становить 12,575 грама; таблетки та частини таблеток, які згідно з висновком експерта № 2.1-1651/17 від 30.11.2017 містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено бупренорфін, кількість якого становить 0,077 грама.

У вчинені зазначеного злочину підозрюється ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, одружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, займається адвокатською діяльністю свідоцтво № 412 від 11.01.2002, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, житель ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий.

Причетність, ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, висновками судово-хімічних експертиз, протоколами допитів свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

29.11.2017 о 12 год. 10 хв. ОСОБА_1 затримано на підставі ст. 208 КПК України та 30.11.2017 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання у вигляді десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб.

Підставами вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, є те що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років і підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення даного кримінального правопорушення. Крім цього, ОСОБА_1 з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може виїхати за межі населеного пункту, в якому проживає.

Підставою вважати що підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, які брали участь під час досудового розслідування, є те, що йому відомі анкетні дані останніх і з метою уникнення кримінальної відповідальності, ним може здійснюватися незаконний вплив на свідків.

Враховуючи вище наведені ризики, характеризуючі дані на особу підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого від підозрюється, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання не може запобігти зазначеним ризикам.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, не можливе, оскільки до органу досудового розслідування не надходило заяв від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обовязків відповідно до ст. 194 КПК України і зобовязуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Інший вид запобіжного заходу заставу, застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки відсутня інформація щодо доходів та власних коштів підозрюваного, а також щодо осіб, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обовязків.

Застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнає та з метою уникнення відповідальності, ним можуть вживатися заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню.

Вказане свідчить про неможливість запобігання вищенаведеним ризикам у випадку застосування до підозрюваного більш мякий запобіжний захід аніж тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастини четвертої цієї статті.

Тому, при винесенні судом ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного в силу п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України доцільно визначити розмір застави не менше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставини, просив задоволити та визначити розмір застави не менше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні захисник підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечив, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід не повязаний з позбавленням волі, а саме нічний домашній арешт. Крім цього, звернув увагу на те, що затримання адвоката ОСОБА_1 пройшло з порушенням норм ЗУ Про адвокатуру (не було вчасно повідомлено ОСОБА_10 адвокатів Івано-Франківаської області) та КПК України (процесуальні дії були здійснені без участі захисника).

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки, на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що 29.11.2017 року о 18 год. 36 хв. Раду адвокатів Івано-Франківаської області було повідомлено про затримання адвоката ОСОБА_1, хоча мали б повідомити негайно.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, свідка, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобовязаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 29 листопада 2017 року ОСОБА_1, повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 307 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних обєктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобовязаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину передбаченого ч.2 ст 307 КК України.

При цьому доводи захисника підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності вини ОСОБА_1

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоровя та майновий стан, міцність соціальних звязків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш мякого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обовязків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, займається адвокатською діяльністю свідоцтво № 412 від 11.01.2002, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 28 січня 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу 112 000 (сто дванадцять тисяч) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 28 січня 2018 року включно обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та вїзд в Україну,

та розяснити, що в разі невиконання таких обовязків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розяснити ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця увязнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора вІвано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_12

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.