Рішення № 70721051, 28.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/5014/16-ц 22-ц/774/1647/К/17

Справа № 212/5014/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1647/К/17 ОСОБА_1

Категорія - 27 (ІV) Доповідач – Бондар Я.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар - Видрик А.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2017 року по справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 рокуПублічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2» (далі – ПАТ «ВіЕйБіБанк») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 12 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2» (далі – ВАТ«ВіЕйБіБанк»), правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБіБанк», укладено кредитний договір №168/в, відповідно до умов якого банк надав відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 15000,00 дол. США із встановленням плати за користування кредитними коштами в розмірі 13% річних строком до 11 жовтня 2032 року включно.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за укладеним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 1 від 12.10.2007 року.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачами зобов’язань за договором в частині своєчасного погашення кредиту та відсотків за його користування, виникла заборгованість, яка станом на 09.08.2016 року склала 755537,08 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 14748,52 дол. США, відсотки за користування кредитом – 15066,88 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 740007,46 грн. грн.; комісія за РО - 2159,38 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойки) штраф – 13370,23 грн., яку позивач просив суд стигнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «ВіЕйБіБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «ВіЕйБіБанк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Вважає, що суд, не врахувавши положення п.1 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою передбачено що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладу фізичних осіб має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління та органів контролю банку, в тому числі нараховувати проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором, дійшов невірного висновку, що починаючи з 20.03.2015 року, в період процедури ліквідації банку, ПАТ «ВіЕйБіБанк» не мав права здійснювати нарахування банківських відсотків за кредитним договором. Крім того, зауважив, що у відповідності до ст. 29 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд набув права кредитора банку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ВАТ «ВіЕйБіБанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено кредитний договір № 168/в, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 в кредит грошові кошти в сумі 15000,00 дол. США із встановленням плати за користування кредитними коштами в розмірі 13% річних строком до 11 жовтня 2032 року включно (а.с. 6-12).

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 1 від 12.10.2007 року, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов'язання перед кредитором солідарно відповідати за зобов’язаннями позичальника, які виникають з умов кредитного договору (а.с. 15-16).

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачами зобов’язань за договором в частині своєчасного погашення кредиту та відсотків за його користування, виникла заборгованість, яка станом на 09.08.2016 року склала 755537,08 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 14748,52 дол. США, відсотки за користування кредитом – 15066,88 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 740007,46 грн. грн.; комісія за РО - 2159,38 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойки) штраф – 13370,23 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки починаючи з 20.03.2015 року ПАТ «ВіЕйБіБанк» з моменту початку процедуру ліквідації банку, він не вправі був нараховувати відсотки за кредитним договором № 168/в від 12.10.2007 року, стягнення яких є предметом даної справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, ухвалене у справі рішення цим вимогам закону не відповідає та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України).

В п. 1.3 кредитного договору сторони погодили, що кредитні кошти надаються терміном по 11 жовтня 2032 року.

Також сторони погодили, що за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна платав розмірі 0,03% від початкової суми кредиту, що становить 4,50 дол. США та складає 22,73 грн. за курсом НБУ на момент укладення цього Договору (п.1.4.1 кредитного договору).

Згідно з п. 2.5 кредитного договору Позичальник зобов’язується щомісячно, до дати встановленої в Графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших плат, встановлених Графіком.

Відповідно до п. 3.3.3 укладеного кредитного договору, ОСОБА_3 зобов’язалася щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п.2.5.1 цього Договору, не пізніше визначеного п.1.3 цього Договору терміну повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені п.п. 1.4.1, 2.3 цього Договору, а також на вимогу Банку сплачувати можливу неустойку.

В свою чергу, ПАТ «ВіЕйБіБанк» у відповідності до п. 1.1. кредитного договору зобов’язався надати Позичальнику кредит в поряду і на умовах, викладених в договорі.

Свої зобов’язання за кредитним договором позивач ПАТ «ВіЕйБіБанк» виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_3 у вигляді одного траншу в розмірі суми кредиту - 15000,00 дол. США, що еквівалентно 75750,00 грн., що підтверджуються випискою меморіальним валютним ордером № 14987 від 12.10.2007 року (а.с. 14).

Однак, відповідач ОСОБА_3 взяті на себе зобов’язання належним чином не виконувала, вчасно не вносила платежі за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 09.08.2016 року в розмірі 755537,08 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 14748,52 дол. США, відсотки за користування кредитом – 15066,88 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 740007,46 грн. грн.; комісія за РО - 2159,38 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойки) штраф – 13370,23 грн.

Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України надано право позикодавцю у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язання за договором стосовно повернення позики частинами, в разі прострочення повернення чергової частини, вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів відповідно умов договору.

Пунктом 2.7.1.1 передбачено, що ОСОБА_2 має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому, або у визначеній частині у випадку невиконання Позичальником/Майновим поручителем та/або Поручителем своїх боргових та інших зобов’язань за цим Договором та/або умов Іпотечного договору.

Крім того, відповідно до п.п. 4.4, 4.5 кредитного договору за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов’язань, передбачених п.п. 3.3 (крім п.п. 3.3.2 та 3.3.3) цього Договору, Позичальник сплачує Банку штрафу розмірі 5% від суми кредитних коштів, зазначених в п.1.1 цього Договору. За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, та за несвоєчасну повну чи часткову сплату за обслуговування кредиту, згідно до умов цього Договору, Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 20% від суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту, строк виконання яких настав.

Матеріалами справи підтверджено, що позичальник ОСОБА_3 порушила свої зобов'язання стосовно дотримання обумовлених договором строків щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та комісії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Умовами п. 1.1. договору поруки сторони визначили солідарну відповідальність боржника та поручителя.

Враховуючи доведеність факту неналежного виконання ОСОБА_3 зобов’язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як солідарних боржники, повинні нести відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості по кредиту достроково.

Перевіривши дані розрахунку позивача (а.с. 3-5), колегія суддів погоджується з розміром заборгованості за кредитом в сумі 755537,08 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 14748,52 дол. США, відсотки за користування кредитом – 15066,88 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 740007,46 грн. грн.; комісія за РО - 2159,38 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойки) штраф – 13370,23 грн.

Доказів на спростування правильності розрахунку в цій частині у відповідності до приписів ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, відповідачами та їх представником суду не надано.

Однак, встановивши, що постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБіБанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБіБанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», суд першої інтсанції дійшов висновку про відсутність у позивача права на нарахування процентів за кредитним договором.

При цьому, поза увагою суду першої інстанції залишилися положення п.1 ч.2 ст. 37 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до яких Уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

Отже, у випадку початку процедури ліквідації банку Уповноважена особа Фонду, має право від імені банку здійснювати нарахування процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій у випадку невиконання зобов’язання за кредитним договором та звертатися до суду з позовом про стягнення заборгованості за ним.

Таким чином, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_5, звернувшись 21.08.2016 року до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, діяла у відповідності до положень Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи те, що початок процедури ліквідації банку не припиняє його прав як кредитора на стягнення заборгованості, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Також у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 5666,50 грн. з кожного за подання позовної заяви, а також - на користь ПАТ «ВіЕйБіБанк» судовий збір в розмірі по 6233,18 грн. з кожного за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 травня 2017 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором № 168/в від 12.10.2007 року станом на 09.08.2016 року в розмірі 755537,08 грн. (сімсот п’ятдесят п’ять тисяч п’ятсот тридцять грн. вісім коп.), що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 14748,52 дол. США, відсотків за користування кредитом в розмірі 15066,88 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 740007,46 грн.; комісії за РО в розмірі 2159,38 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту (неустойки) штраф в розмірі 13370,23 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі по 5666,50 грн. з кожного, а також на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» судовий збір в розмірі по 6233,18 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: