Ухвала суду № 70720994, 22.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5728/17 Справа № 185/9965/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шаповалова І. С. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду із зазначеним позов, в обґрунтування якого зазначив, що 24 квітня 2013 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 був укладений Комплексний договір №2/1118828 (далі - Договір), відповідно до п.п.1.1-1.3 якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 52000,00 грн. строком на 48 місяців - з 24 квітня 2013 року до 23 квітня 2017 року (включно) на споживчі потреби під 7,00% річних та щомісячну комісійну винагороду у розмірі 1,80% в місяць від суми кредиту.

31 березня 2014 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Купер Прайс» укладено Договір відступлення права вимоги №03/14-ІІІ, на підставі чого ТОВ «Купер Прайс» набуло права кредитора за Договором на суму заборгованості, розмір якої на день укладання договору відступлення права вимоги становить 44683,73 грн., а 02 квітня 2014 року між ТОВ «Купер Прайс» та ТОВ «Українська боргова компанія» укладено Договір відступлення права вимоги №14/УБК-14, на підставі чого ТОВ «Українська боргова компанія» набуло права кредитора за Договором на вказану вище суму заборгованості, розмір якої на день укладання договору відступлення права вимоги становить 44683,73 грн.

В подальшому, 30 грудня 2015 року між ТОВ «Українська боргова компанія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено Договір відступлення права вимоги №30/12-ФК_У, на підставі чого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло права кредитора за Договором на суму заборгованості, розмір якої на день укладання договору відступлення права вимоги становить 44683,73 грн.

За наданими ПАТ «Креді Агріколь Банк» виписками з рахунку ОСОБА_2 від 06 жовтня 2014 року сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 44683,73 грн., яка складається з заборгованості: - по тілу кредиту - 39317,87 грн.; - по відсоткам - 1010,34 грн.; - по комісії - 4355,52 грн.

Оскільки відповідач суму заборгованості не погашає просили стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 93378 грн. 94 коп., яка складається з: - заборгованості за Договором - 44683,73 грн.; пені в сумі 14710 грн. 14 коп. нарахованої за період часу з 30 жовтня 2015 року по 28 жовтня 2016 року, штрафу в сумі 520 грн., інфляційні збитки нарахованих за період часу з 06 жовтня 2014 року по 22 листопада 2016 року, включно в розмірі 30604 грн. 09 коп. та 3% річних в сумі 2860 грн. 98 коп.

Відповідач ОСОБА_4, не погодившись із вказаними позовними вимогами звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просив визнати недійсним Договір відступлення права вимоги №30/12-ФК_У від 30 грудня 2015 року, укладений між ТОВ «Українська боргова компанія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло право вимоги заборгованості, в тому числі, за договором №2/1118828 від 24 квітня 2013 року до ОСОБА_2.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» - залишено без розгляду; зустрічний позов ОСОБА_2- задоволено та ухвалено визнати недійсним Договір відступлення права вимоги №30/12-ФК_У від 30 грудня 2015 року, укладений між ТОВ «Українська боргова компанія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло право вимоги заборгованості, в тому числі, за договором №2/1118828 від 24 квітня 2013 року до ОСОБА_2; вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Так, залишаючи первісний позов без розгляду районний суд виходив з того, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, а також задовольняючі зустрічний позов, суд виходив з того, що оскільки спірний Договір укладений між неналежними суб'єктами, з порушенням суб'єктного складу сторін, за відсутності необхідних дозволів (прав) на здійснення фінансових послуг, та за відсутності відповідного обсягу правосуб'єктності, а тому є недійсним.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

В матеріалах справи містяться за заяви від позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, а також заяви про розгляд справи без участі позивача.

За вказаних обставин неможливо застосувати п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України, оскільки не встановлена повторна неявка без поважних причин позивача у судове засідання.

У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України, - суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

Враховуючі зазначене, підстав для залишення первісного позову без розгляду у районного суду не було.

Що стосується задоволення зустрічного позову колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору від 24 квітня 2013 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 був укладений Комплексний договір №2/1118828 (далі - Договір), відповідно до п.п.1.1-1.3 якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 52000,00 грн. строком на 48 місяців - з 24 квітня 2013 року до 23 квітня 2017 року (включно) на споживчі потреби під 7,00% річних та щомісячну комісійну винагороду у розмірі 1,80% в місяць від суми кредиту.

31 березня 2014 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Купер Прайс» укладено Договір відступлення права вимоги №03/14-ІІІ, на підставі чого ТОВ «Купер Прайс» набуло права кредитора за Договором на суму заборгованості, розмір якої на день укладання договору відступлення права вимоги становить 44683,73 грн.

02 квітня 2014 року між ТОВ «Купер Прайс» та ТОВ «Українська боргова компанія» укладено Договір відступлення права вимоги №14/УБК-14, на підставі чого ТОВ «Українська боргова компанія» набуло права кредитора за Договором на суму заборгованості, розмір якої на день укладання договору відступлення права вимоги становить 44683,73 грн.

30 грудня 2015 року між ТОВ «Українська боргова компанія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено Договір відступлення права вимоги №30/12-ФК_У, на підставі чого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло права кредитора за Договором на суму заборгованості, розмір якої на день укладання договору відступлення права вимоги становить 44683,73 грн.

ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на підставі свідоцтва ФК № 435 від 19 листопада 2013 року виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є фінансовою установою.

У ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.6 Кредитного договору який укладено з ОСОБА_2 передбачено, що Банк має право у будь-який час відступати всі або частину своїх прав і вигод за цим Договором.

З огляду на зазначене, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення зустрічного позову про визнання договору відступлення права вимоги недійсним.

Що стосується первісного позову, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

На момент відступлення права вимоги по кредитному договору заборгованість відповідача перед новим кредитором складала 44 683,73 грн.

В супереч умов кредитного договору та вимог закону, ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми боргу не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, то позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» підлягають частковому задоволенню.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд установив, що укладаючи договір відступлення права вимоги (ст.ст. 513, 514, 516, 517, 1077, 1078, 1082, 1084 ЦК України), банк і позивач не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тому до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку боржника є повернення кредиту у строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Згідно з частиною другою ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 жовтня 2014 р. у справі № 6-113цс14, від 2 вересня 2015 року № 6-369цс15, від 19.10.2016 року №6-2129 цс 16).

Як вбачається з позовних вимог ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просили стягнути інфляційні збитки за період з 30 грудня 2015 року по 30 жовтня 2016 року та за цей період сукупний індекс інфляції становить 1,094, а тому інфляційне збільшеня боргу складає 4195 грн. 90 коп., атри відсотки річних за період з 30 жовтня 2015 року по 22 листопада 2016 року складає суму 1424 грн. 98 коп.

Що стосується розміру нарахованої пені в сумі 1470 грн. 14 коп. то колегія суддів погоджується з ним, оскільки цей розмір пені складає саме з 30 жовтня 2015 року по 28 жовтня 2016 року, а тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» підлягають частковому задоволенню

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні справи порушив норми матеріального і процесуального права, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскарженого рішення і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені, а також трьох процентів річних від простроченої суми, а також відмови в задоволенні зустрічного позову.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати у сумі 4 541,73 грн.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» - задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року- скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) заборгованість у розмірі 65 014,75 грн., яка складається з: 44 683,73 грн. - заборгованість за кредитом; 4 195,90 грн. - індекс інфляції; 14 710,14 грн. - пеня; 1 424,98 грн. - три відсотки річних.

В задоволенні решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» судовий збір у сумі 4 541,43 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова