Ухвала суду № 70720968, 29.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року у справі за об’єднаними в одне провадження позовами: ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» про стягнення додаткових витрат на придбання ліків та санаторно-курортне лікування, відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО», ОСОБА_3 про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди; ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із позовними вимогами до ПАТ «СК «Країна», ОСОБА_3, третя особа - ТОВ «ВЕТО» про стягнення додаткових витрат на придбання ліків та санаторно-курортне лікування, відшкодування моральної шкоди.

В серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із позовними вимогами до ПАТ «СК «Країна», ТОВ «ВЕТО», ОСОБА_3 про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди.

Також, в серпні 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду першої інстанції із позовними вимогами до ПАТ «СК «Країна», ТОВ «ВЕТО» про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були об’єднані в одне провадження.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що в результаті ДТП йому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а саме: закрита тупа травма грудної клітини з переломами 1-го, 2-го, 3-го, 4-го та 10-го ребер ліворуч без зміщення уламків, переломи 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 11-го ребер ліворуч зі зміщенням уламків з явищами лівостороннього гемотораксу, забій обох легенів та підшкірна емфізема м'яких тканин грудної клітини ліворуч з переходом на шию, закрита тупа травма черева з розривом зовнішнього контуру правої долі печінки, розрив селезінки у її ніжки, забій лівої нирки, поза черевної гематоми ліворуч з явищами внутрішньочеревної кровотечі (1000 мл. крові в черевній порожнині). Власником автомобіля «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_8, який 11 серпня 2015 року зазначений транспортний засіб на три роки, тобто до 11 серпня 2018 року, здав в оренду ТОВ «ВЕТО». Отже, нести матеріальну відповідальність за дії ОСОБА_3 повинно ТОВ «ВЕТО» та ПАТ «Страхова компанія «Країна» (у межах лімітів, визначених полісом). У зв’язку з отриманими тілесними ушкодженнями позивачеві необхідно пройти санаторно-курортне лікування в Моршині чи Трускавці. Вартість санаторно-курортного лікування в ТзОВ «Готельно-курортному комплексі КАРПАТИ» складає 28296,00 грн. У подальшому позивач був вимушений проходити стаціонарне та амбулаторне лікування з періодичним відвідуванням лікувального закладу з метою огляду, оброблення та перев’язки ран. За період лікування на придбання лікарських засобів він витратив 13588,00 грн. ОСОБА_2 стверджує, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень йому була спричинена й моральна шкода. Зокрема, в момент дорожньої-транспортної пригоди він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров’я, а головне страху за своє життя. Впродовж всього періоду лікування він почувався незручно, дискомфортно, був змушений пристосовуватися до негативних умов існування. Враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну моральну шкоду він оцінює в розмірі 50000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просив суд:

- стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на його користь витрати на придбання ліків в сумі 13588,00 грн.

- стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на його користь моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

- стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на його користь витрати на санаторно-курортне лікування в сумі 28296,00 грн.

- стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в сумі 45000,00 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовуються тим, що він є власником автомобіля панічні «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2, який внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження. Відповідно до висновку суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_9 за № 21091510-А про оцінку пошкодженого колісного транспортного засобу від 28 вересня 2015 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 121112,00 грн., а ринкова вартість автомобіля - 113291,66 грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля більше його ринкової вартості на момент пошкодження, відновлення автомобіля позивача є економічно недоцільним і матеріальний збиток завданий позивачеві складає 113291,66 грн., з яких, з урахуванням лімітів відповідальності страховика, 50000 грн. має відшкодувати ПАТ «Страхова компанія «Країна», а 63291,66 грн. – ТОВ «ВЕТО», як працедавець ОСОБА_3 Крім того, позивач оплатив витрати на проведення незалежної авто технічної експертизи у розмірі 2500,00 грн., та 1280,00 грн. за послуги зберігання свого автомобіля на штрафмайданчику, які також підлягають стягненню з ТОВ «ВЕТО». Також, ОСОБА_4 стверджує, що йому була спричинена моральна шкода, оскільки діями відповідачів йому завдані моральні страждання, які спричинили негативні зміни у його житті: негативні переживання та спогади, насторога, важкість виконання повсякденних обов'язків, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість.

Таким чином, ОСОБА_4 просив суд:

- стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на його користь майнову шкоду в сумі 50000 грн.;

- стягнути з ТОВ «Вето» на його користь майнову шкоду в сумі 63291,66 грн., крім цього, стягнути витрати на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 2500 грн. та 1280 грн. за послуги зберігання автотранспорту на штраф майданчику, всього - 67071,66 грн.

- стягнути з ТОВ «Вето» на його користь моральну шкоду в сумі 35000 грн.;

- стягнути з ОСОБА_3, на його користь моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обґрунтовуються тим, що внаслідок ДТП ОСОБА_5, як власнику транспортного засобу - автомобіля «DAINATSU TERIOS», реєстраційний номер НОМЕР_3, а також ОСОБА_6, який на момент ДТП керував цим автомобілем, завдано матеріальної та моральної шкоди. Згідно висновку експертного дослідження № 225/15 від 25 вересня 2015 року матеріальна шкода, завдана власнику транспортного засобу - автомобіля «DAINATSU TERIOS», реєстраційний номер НОМЕР_3, тобто ОСОБА_5, становить 283413,12 грн., з яких 49500,00 грн. має відшкодувати ПАТ «Страхова компанія «Країна» у межах ліміту відповідальності за полісом, а 233913,12 грн. (різниця між страховою виплатою та повним відшкодуванням) – ТОВ «ВЕТО», як особа, яка момент ДТП на відповідній правовій підставі (договір оренди) володіла джерелом підвищеної небезпеки – автомобілем «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того, внаслідок ДТП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була спричинена також моральна шкода.

Тож, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили суд:

- стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 49500,00 грн.;

- стягнути з ТОВ «ВЕТО» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі 233913,12 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.;

- стягнути з ТОВ «ВЕТО» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі 3680,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Заподіяну моральну шкоду позивачі оцінюють у загальному розмірі 100000,00 грн., яка підлягає стягненню рівними частками (по 50000,00 грн. на кожного позивача) з ТОВ «ВЕТО».

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково та стягнуто з ПАТ «СК «Країна» на користь позивача: відшкодування додаткових витрат на лікування у розмірі 10044,89 грн.; грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 502,24 грн.;

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_4 – задоволено частково: стягнуто на користь позивача з ПАТ «СК «Країна» грошове відшкодування майнової шкоди у розмірі 49500,00 грн. та з ТОВ «ВЕТО» грошове відшкодування майнової шкоди у розмірі 67071,66 грн., грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., а також, вирішено після сплати вказаного відшкодування ОСОБА_4 передати ТОВ «ВЕТО» автомобіль «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_4 – відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – задоволено частково: стягнуто на користь ОСОБА_5 з ПАТ «СК «Країна» грошове відшкодування майнової шкоди у розмірі 49500,00 грн. та з ТОВ «ВЕТО» грошове відшкодування майнової шкоди у розмірі 233913,12 грн., грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., а також, вирішено після сплати вказаного відшкодування ОСОБА_5 передати ТОВ «ВЕТО» автомобіль «DAINATSU TERIOS», реєстраційний номер НОМЕР_3.

Окрім цього, було стягнуто на користь ОСОБА_6 з ТОВ «ВЕТО» грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – будо відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, ТОВ «ВЕТО» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення з товариства на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 грошового відшкодування майнової шкоди та ухвалити нове, яким вказані позовні вимоги задовольнити частково, а саме:

- стягнути з ТОВ «ВЕТО» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 46022,07 грн.;

- стягнути з ТОВ «ВЕТО» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 67071,66 грн.;

- зобов’язати ОСОБА_4 передати ТОВ «ВЕТО» у власність залишки автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ТОВ «ВЕТО» просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишенню без змін, з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 19 серпня 2015 року, приблизно о 05 год. 15 хв., керуючи автомобілем «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався на другій смузі проїжджої частини пр.-т. ім. Газети «Правда» (перейменованому в пр.-т. Слобожанський) зі сторони вул. Спортивної в напрямку Центрального мосту у м. Дніпропетровську (перейменованому в м. Дніпро). Під час руху ОСОБА_3, рухаючись напроти ресторану швидкого харчування «МакДональдс» по пр.-т. ім. Газети «Правда», 1а, та перебуваючи в зоні дорожньої розмітки «Нерегульований пішохідний перехід» змінив напрямок свого руху шляхом виконання маневру повороту ліворуч та не зупиняючись виїхав по пішохідному переходу на центральну проїжджу частину пр.-ту. ім. Газети «Правда», не надавши перевагу у русі автомобілю «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався у суміжній четвертій смузі ліворуч за розділовим забором по головній дорозі зі сторони вул. Спортивної в напрямку Центрального мосту, створивши йому небезпеку у русі. В подальшому, в ході руху водій автомобіля «DAEWOO LANOS» ОСОБА_2, виявивши на смузі свого руху автомобіль «RENAULT DUSTER», який рухався з права на ліво відносно його руху на вказаній ділянці дороги, з метою уникнення зіткнення транспортних засобів, здійснив маневр повороту ліворуч, у результаті чого на мокрому дорожньому покритті у стані заносу виїхав на зустрічну смугу руху, де поблизу автозаправної станції «Авіас» по пр. ім. Газети «Правда», 1б, у м. Дніпропетровську відбулося зіткнення лівою бічною частиною автомобіля «DAEWOO LANOS», з автомобілем «DAIHATSU TERIOS», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався зі сторони Центрального мосту у напрямку вул. Спортивної.

Вина водія ОСОБА_3 у ДТП встановлена висновками:

- авто-технічної експертизи № 70/27-609 від 18 вересня 2015 року, згідно якого в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, не виконання яких з технічної точки зору знаходиться в причинному зв’язку з настанням ДТП;

- комплексної судової авто-технічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 9791/9792/9793 від 22 жовтня 2015 року, згідно якого в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Renault-Duster ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1 та 10.7 «ґ» Правил дорожнього руху України; в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди для водія автомобіля Renault-Duster ОСОБА_3 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1 та 10.7 «ґ» Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру; в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Renault-Duster ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 10.7 «ґ» Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв’язку з даної дорожньо-транспортною пригодою.

Цим же висновком комплексної судової авто-технічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №9791/9792/9793 від 22 жовтня 2015 року доведено відсутність у ДТП вини водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_6, що учасниками судового розгляду не оспорюється.

Внаслідок винуватих дій ОСОБА_3 були спричинені наслідки у вигляді механічних пошкоджень автомобілів «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, та «DAIHATSU TERIOS», реєстраційний номер НОМЕР_3, що доведено оціненими в сукупності протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19 серпня 2015 року та протоколу огляду CD-R диску від 20 серпня 2015 року.

З копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вбачається, що власником автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_4, а «DAIHATSU TERIOS», реєстраційний номер НОМЕР_3 – ОСОБА_5

За наведених обставин, позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 1188, ч. 1 ст. 1166 ЦК України мають право на відшкодування завданої їм під час ДТП шкоди в повному обсязі.

Висновком експерта №2902161-А від 29 лютого 2016 року визначено, що вартість матеріального збитку (шкоди), завданого пошкодженням автомобілю «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, при ДТП на дату експертизи складає 113291,66 грн.

ОСОБА_4, також, документально підтверджені витрати на оплату послуг оцінювання спричиненого йому збитку у розмірі 2500,00 грн. та оплату послуг перебування автомобіля на штрафному майданчику після ДТП у розмірі 1280,00 грн., які визнаються судом витратами, які позивач поніс для відновлення свого порушеного права.

Таким чином, ОСОБА_4, як власник знищеного автомобіля «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди в розмірі 117071,66 грн. (113291,66 + 2500 + 1280).

За висновком експерта № 225/15 від 25 вересня 2015 року, вартість матеріального збитку (шкоди), завданого пошкодженням автомобілю «DAINATSU TERIOS», реєстраційний номер НОМЕР_3, при ДТП складає 283413,12 грн.

Таким чином, ОСОБА_5, як власник знищеного автомобіля «DAINATSU TERIOS», реєстраційний номер НОМЕР_3, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди в розмірі 283413,12 грн.

У відповідності до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зареєстрованим власником автомобіля «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_8, який, в свою чергу, за нотаріально-посвідченим договором оренди транспортного засобу від 11 серпня 2015 року передав вказаний автомобіль в оренду ТОВ «ВЕТО» строком на три роки.

Наказом по ТОВ «ВЕТО» №137 від 11 серпня 2015 року автомобіль «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_1, був закріплений за водієм ОСОБА_3

З копії трудової книжки ОСОБА_3 та копії наказу по ТОВ «ВЕТО» № 14-373к від 02 грудня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 з 02 грудня 2014 року був прийнятий до ТОВ «ВЕТО» в підрозділ Відділ систем електронної безпеки на посаду водія автотранспортних засобів.

За копією бортового журналу автомобіля «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент ДТП ОСОБА_3 знаходився при виконання трудових обов’язків.

ТОВ «ВЕТО» на час ДТП було володільцем джерела підвищеної небезпеки, оскільки на відповідній правовій підставі (договір оренди) володіло транспортним засобом, отже з урахуванням оцінених в сукупності вимог ст. 1167, ч. 1 ст. 1172, ст. ст. 1187, 1188 ЦК України обов’язок по відшкодуванню шкоди покладається на такого власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода – ОСОБА_3

Згідно полісу № АІ/6280661 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» була застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатує забезпечений транспортний засіб «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_1, на законних підставах.

Окрім цього, вказаним полісом визначено ліміти відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю у розмірі 100000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну – 50000,00 грн., у зв’язку з чим на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом першої інстанції було стягнуто грошове відшкодування майнової шкоди, пов’язаної із знищенням автомобілів в розмірі по 49500,00 грн. з кожного.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди ОСОБА_4 в розмірі 67071,66 грн. (117071,66 грн. згідно висновку експерта – 49500,00 грн. стягнутих з ПАТ «СК «Країна» = 67071,66 грн.) та ОСОБА_5 в розмірі 233913,12 грн. (283413,12 згідно висновку експерта – 49500,00 грн. сплачених ПАТ «СК «Країна» = 233913,12 грн.), суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України, враховував встановлені в судовому засіданні обставини та факти, що не заперечувались і визнані сторонами, та виходив із того, що на ТОВ «ВЕТО» на підставі ст. 1167, ч. 1 ст. 1172, ст. ст. 1187, 1188 ЦК України покладається обов’язок по відшкодуванню шкоди, як на власника джерела підвищеної небезпеки – транспортного засобу «RENAULT DUSTER», реєстраційний номер НОМЕР_1, керування яким здійснював ОСОБА_3 в межах виконання своїх трудових обов’язків перед ТОВ «ВЕТО».

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ТОВ «ВЕТО» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відшкодування повної вартості знищених автомобілів, то за доцільне суд першої інстанції, також, дійшов висновку про передачу ТОВ «ВЕТО» автомобілів «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, та «DAINATSU TERIOS», реєстраційний номер НОМЕР_3, після відшкодування вказаних збитків позивачам.

В своїй апеляційній скарзі ТОВ «ВЕТО» посилається те, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує законні права ТОВ «ВЕТО».

По-перше, згідно змісту апеляційної скарги, ТОВ «ВЕТО» не погоджується з розміром стягнутого грошового відшкодування майнової шкоди на користь позивачів, на підставі чого представником апелянта в ході перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення було заявлено клопотання про призначення судової авто-товарознавчої експертизи транспортних засобів, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2017 року було задоволено.

Так, згідно висновку судового експерта Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України ОСОБА_10 №1656-17 від 11 вересня 2017 року вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «DAEWOO LANOS» становить 94696,14 грн., а власнику автомобіля «DAIHATSU TERIOS» - 248782,42 грн.

Таким чином, згідно вказаного висновку вбачається менший розмір матеріального збитку спричиненого автомобілям позивачів, ніж було встановлено судом першої інстанції.

З огляду на зазначені розбіжності у розмірі матеріального збитку, суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних спав за позовами про відшкодування шкоди», за якими відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. При цьому, у тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти, збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про необхідність віддати перевагу експертизі проведеній в суді першої інстанції, оскільки саме через невиплату у межах розумного строку позивачу відшкодування майнової шкоди через інфляційні процеси визначеного станом на момент перегляду справи судом апеляційної інстанції розміру відшкодування вочевидь на теперішній час недостатньо для відновлення порушеного права ОСОБА_5 та ОСОБА_4

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ТОВ «ВЕТО» щодо розміру матеріального відшкодування.

По-друге, як в апеляційній скарзі, так і в судовому засіданні представник апелянта посилалась на те, що в діях позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 наявна вина у формі умислу або необережності в ДТП, яка трапилась 19 серпня 2017 року.

Однак, такі доводи спростовуються вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2016 року, яким саме водія ОСОБА_3, який перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ВЕТО», було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки з позбавлення права керування транспортним засобом.

Поміж іншого, згідно висновків автотехнічної експертизи №70/27-609 від 18 вересня 2017 року та комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №9791/9792/9793 від 22 жовтня 2015 року вбачається, що водії автомобіля «DAEWOO LANOS» - ОСОБА_2 та автомобіля «DAIHATSU TERIOS» - ОСОБА_6 опинилися в умовах аварійної обстановки і не мали технічної можливості уникнути зіткнення.

Окрім цього, згідно вказаних експертиз було встановлено, що в діях водія ОСОБА_6 при заданому механізмові пригоди невідповідність вимогам п. 12.3 правил дорожнього руху не вбачається.

А тому, виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТО» – відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_11