Ухвала суду № 70720801, 30.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.,

за участі секретаря Григор»євої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2017 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору укладеним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року Дніпровська міська рада звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору укладеним.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2017 року вищевказану цивільну справу направлено за підсудністю до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Не погодившись зі вказаною ухвалою, ДМР, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права ставить питання про скасування ували та направлення справи для продовження розгляду до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з наступних пiдстав.

Передаючи цивільну справу на розгляд до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а тому справа Амур-Нижньодніпровському районному суду м. Дніпропетровська не підсудна.

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе, виходячи з такого.

Згідно п.п. 42, 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму житлового приміщення, оренди, тощо;про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно; предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додатково строку для прийняття спадщини.

Звертаючись до суду із вказаним вище позовом, ДМР просила про визнання укладеним договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра, вказуючи на те, що ОСОБА_2 не виконує своїх зобов'язань відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не укладає договір про пайову участь.

Таким чином, предметом вказаного позову є зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме укласти договір про пайову участь. Вказане зобов'язання, є грошовим зобов'язанням, і хоча воно виникло внаслідок створення відповідачем нерухомого майна, проте не пов'язане з правами на це майно. Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами не є такими, що стосуються нерухомого майна. А отже правила виключної підсудності на них не поширюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непідсудність справи за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору укладеним, Амур-Нижньодніпровському районному суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2017 року не відповідає вимогам процесуального закону і тому підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311-315, 319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2017 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: