Постанова № 70718804, 30.11.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4000/16-а

2-а/212/10/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Колочко О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Деменко А.С.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача – ОСОБА_4,

представника відповідача – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг ОСОБА_4, Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі ДПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, який 13 січня 2017 року уточнив, збільшивши позовні вимоги, до УПП в м. Кривому Розі ДПП НП України, поліцейського роти № 1 батальйону № 1УПП в м. Кривому Розі про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26.05.2016 він, керуючи автомобілем ЗАЗ TF96YP, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Електрозаводська в м. Кривому Розі, і в цей час з невідомих йому причин заглух двигун машини. З метою попередження аварійної ситуації та запобігання перешкоджанню руху на автодорозі, він був вимушений здійснити непередбачувану зупинку автомобіля, який ще рухався по інерції, попередньо ввімкнувши аварійну сигналізацію. В результаті того, що вибору місця зупинки в нього не було, позивач зупинив автомобіль на узбіччі дороги. В цей час під’їхала патрульна машина поліції, з якої вийшов інспектор Заєць С.В. і притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення п. 15.10 «а» ПДР України, тобто зупинка ближче 10 метрів від виїзду з місця прилеглої території., про що склав постанову про адміністративне правопорушення. Дана постанова була скасована, а 23 червня 2016 року була винесена нова постанова за вищевикладеними обставинами, яку позивач вважає незаконною та просить скасувати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, суду пояснив, що зупинка транспортного засобу була ним здійснена вимушено, в зв’язку з виниклою несправністю автомобіля.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, суду пояснили, кожний окремо, що позивач був вимушений зупинити автомобіль в зв’язку з його несправністю, крім того, наголошували на те, що інспектором поліції в порушення вимог КУпАП не були здійснені усі дії по розгляду справи, зокрема не враховано пояснення позивача, який заперечував вчинення ним правопорушення, не зібрали необхідні для винесення постанови докази: не опитали свідків, не виміряли відстань від автомобіля до місця прилеглої території, наданий суду відеозапис не спростовує пояснення позивача.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні, вважав, що винесена ним постанова обґрунтована і правомірна, а позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, просив залишити їх без задоволення, з огляду на те, що винесена інспектором Заєць С.В. постанова відповідає нормам закону, обґрунтована, і при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідачем дотримані усі вимоги КУпАП.

Вислухавши сторони, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно постанови серія ПС2 № 753679 від 23.06.2016, винесеної поліцейським ОСОБА_4, 26 травня 2016 року о 08 год. 50 хв. ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом ЗАЗ TF96YP, реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Електрозаводська м. Кривого Рогу, здійснив стоянку транспортного засобу у місці, де заборонена зупинка, а саме ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.10 а) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Згідно постанови на позивача за адміністративне правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил зупинки транспортних засобів.

Згідно підпункту «а» пункту 15.10 ПДР України стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка, зокрема підпунктом «и» пункту 15.9 ПДР України зупинку заборонено ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до § 1 Загальних положень ПДР України стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу. Вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

У відповідності до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З тексту постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що водій ОСОБА_1 під час складання постанови оспорював допущене порушення і адміністративне стягнення, зазначивши, що коли під’їхала поліція в нього на машині була ввімкнена аварійна сигналізація.

Разом із тим, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача щодо вимушеного зупинення транспортного засобу в зв’язку з його поломкою.

Матеріали справи не містять доказів встановлення уповноваженою посадовою особою тривалості припинення руху транспортного засобу на час понад 5 хвилин.

Крім того, у справі відсутні докази, підтверджуючі той факт, що транспортний засіб знаходився ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, оскільки відсутня схема або інші будь-які докази, також це не вбачається і з наданого відповідачем відеозапису.

Вказані вище обставини свідчать про недоведеність наявності в діях позивача порушень вимог п.15.10 а) ПДР України, а саме, порушення правил стоянки, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що постанова серія ПС2 № 753979 по справі про адміністративне правопорушення від 23.06.2016 про накладення адміністративного стягнення на позивача не відповідає вимогам закону та не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а тому позовні вимоги в частині скасування постанови підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою ст.122, ст.126 КУпАП розглядаються органами Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Враховуючи викладене, вимога позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, оскільки справа про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАп розглядається та вирішується уповноваженим працівником підрозділу патрульної служби Національної поліції, який має спеціальне звання, а не судом.

Посилання представників позивача на те, що представник відповідача ОСОБА_5 не має права представляти інтереси відповідача, оскільки не надав довіреність на представництво в суді, яка повинна бути видана саме територіальним (відокремленим) підрозділом УПП в м. Кривому Розі, а не Департаментом патрульної поліції, суд не приймає до уваги, як безпідставні та необґрунтовані, так як в судовому засіданні повноваження представника відповідача були перевірені судом і він був допущений на підставі відповідних документів до участі у справі.

Статтею 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 87 КАС України визначено, що до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011 року №3674-VІ.

Вказаним Законом, особи, які оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення не віднесені до кола суб’єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а позови з таким предметом не належать до об’єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Разом з тим, питання справляння судового збору, крім Закону про судовий збір, регулюється іншим законодавством.

Так, за змістом п. 3 ч. 1 та ч. 5 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Виходячи з того, що норми частини 5 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону про судовий збір, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем було оскаржено постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, прийняту в порядку КУпАП.

Позивачем додано оригінал квитанції від 12.08.2016 (а.с.14а) про сплату судового збору в розмірі 551,20 грн.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то сплачений ним судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому є помилково сплаченим у розмірі 551,20 грн., і повинен бути компенсований позивачу за рахунок Державного бюджету.

Що стосується вимог позивача про стягнення понесених ним судових витрат з відповідача, а саме комісію банку в розмірі 5,51 грн., витрати на послуги нотаріусу за посвідчення довіреності в сумі 250 грн., витрати по відправці рекомендованого листа в розмірі 19,56 грн, то вони не підлягають задоволенню, оскільки дані витрати не передбачені переліком, який міститься в ст. 87 ч.2 КАС України, тобто не являються витратами, пов’язаними з розглядом справи, і крім того, позивачем не були надані суду оригінали документів, підтверджуючих понесені витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 8, 11, 71, 87, 94, 99, 159, 160-163, 171-2 КАС України, ст.ст.122, 247, 251, 254, 256, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг ОСОБА_4, Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі ДПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Постанову серії ПС2 № 753679 від 23 червня 2016 року, винесену суб`єктом владних повноважень поліцейським роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Кривий Ріг ОСОБА_4, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на неї штраф у сумі 255 грн., скасувати.

Витрати на оплату судового збору в розмірі 551,20 грн. компенсувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений та підписаний 04 грудня 2017 року.

Суддя: О. В. Колочко