Рішення № 70718736, 30.11.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4378/17

2/212/2462/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорного І.Я.,

за участі секретаря судового засідання Водоп'янової Ю.С.,

сторін:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

в липні 2017 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обв'язків.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища 21 рік 4 місяці, а саме з 20.09.1993 року по 19.01.2015 року - підземним гірничим робітником, підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

У липні 2016 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини йому були встановлені професійні захворювання - радикулопатія попереково-крижова (L5, S1) та шийна (С5,С6,С7) з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м’язово- тонічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеню), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого - другого ступеню) і колінних (ПФ другого ступеню) суглобів.

У зв'язку із ушкодженням здоров'я через професійне захворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких він зазнав та продовжує зазнавати, в зв'язку з професійним захворюванням змінилися його спосіб та якість життя. Розмір моральної шкоди він оцінює в розмірі 320000,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

В судове засідання позивач не зявився.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовільнити, з підстав, що вказані в позові.

Представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, оскільки не надано доказів завдання моральної шкоди, не надано доказів вини підприємства, позивач був попереджений про шкідливі фактори виробництва при прийомі на роботу, належним чином забезпечувався необхідними індивідуальними засобами захисту. Вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вини підприємства, також вважає, що позов подано з пропуском позовної давності.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 з 20.09.1993 року по 19.01. 2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» підземним гірничим робітником, підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання, зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки та не заперечувались сторонами під час розгляду справи.

Згідно медичного висновку ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини № 988 від 14 липня 2016 року позивачу було встановлено професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова (L5, S1) та шийна (С5,С6,С7) з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м’язово- тонічним та периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеню), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ першого - другого ступеню) і колінних (ПФ другого ступеню) суглобів.

Професійне захворювання було встановлене на підставі даних профмаршруту та санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, також згідно інформаційної довідки про умови праці № 2/2-11-3/2089 від 26.05.2015 року виданої ВСП "Криворізьке міськрайонне управління ГУ Держсанепідслужби у Дніпропетровській області" де вказано, що позивач працював в підземних умовах шахти, де наражався на дію: важкості праці (динамічне навантаження при загальному навантаженні 91,2-116Вт при нормі до 90 Вт; маса вантажу 34-48 кг. при нормі до 30 кг.; робоча поза незручна 51,4-52,6 % зміни; нахили 195-205 при нормі 51-100), шуму (115дБА при ГДР 80 дБА), пилу (3,2-4,8 мг/м.3. при ГДК 2,0 мг/м.3. більше 80% зміни) та несприятливого мікроклімату.

По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання 17.10.2016 року де вказано, що працюючи на підприємстві відповідача позивач підпадав під вплив шкідливих та несприятливих факторів, виконував роботи в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

Згідно з висновком МСЕК від 15.12.2016 року серії 12 ААА № 043439 позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 50 % та 3 група інвалідності з 5 грудня 2016 року безстроково. Згідно рекомендацій МСЕК позивач потребує «ВМП, забезпечення лікарськими засобами, санаторно-курортне лікування».

Відповідно до Закону України "Про охорону праці, на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач тривалий час працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання став інвалідом, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя. Працювати позивач не може, навіть допомогти по господарству своїй родині він також не має змоги бо відчуває постійний тупий біль у попереково-крижовому відділі хребта з віддачею в ліву ногу,періодичне посилення болю після незначного фізичного навантаження, ходи (посилюється біль по зовнішній поверхні лівої ноги, ниючого та пекучого характеру з неможливістю продовження ходи без відпочинку), періодичний біль в шийному відділі хребта, м’язах шийно-комірцевої ділянки та лівої лопатки, скутість та обмеження рухів у шийному відділі хребта, біль та обмеження рухів у колінних суглобах, тремтіння кистей при фізичному навантаженні, періодичний головний біль, підвищення артеріального тиску.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через постійні болі позивача знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п. 5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємствах відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 28 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів, про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду та щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із зазначеним позовом є необґрунтованими, оскільки позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушених особистих немайнових прав, крім випадків передбачених законом. У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 23. 1167 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, в зв’язку з ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків, у розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

В решті позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя: І. Я. Чорний