
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2017 р. Справа № 804/1675/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бартош Н.С.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної судової адміністрації України та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2017р. по справі № 804/1675/16
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України , Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної судової адміністрації України та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову просила суд: визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не здійснення дій з перерахування коштів, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу, на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року до 09.09.2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»); зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити дії з перерахування коштів, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу, на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року до 09.09.2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»); визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року до 09.09.2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»); зобов'язати Дніпропетровський апеляційного адміністративний суд зробити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року до 09.09.2015 року, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 р. по справі № 804/1675/16 позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Державною судовою адміністрацією України (Відповідач 1) та Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом (Відповідач 2) подано апеляційні скарги, в яких відповідачі просять скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 01.10.2012 року ОСОБА_1 займає посаду головного спеціаліста відділу судової статистики та узагальнення судової практики Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Ця посада віднесена до п'ятої категорії посад державних службовців (відповідно до редакції Закону України «Про державну службу» № 3723-XII).
Згідно із штатним розписом суду на 2014 рік і 2015 рік посадовий оклад головного спеціаліста відділу судової статистики та узагальнення судової практики Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду складав 1218 грн, виходячи з якого позивачу в спірний період нараховувалась заробітна плата, до складу якої також входили: доплата за ранг, надбавки за вислугу років та за високі досягнення у праці, премії (у разі встановлення).
ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, у зв'язку з тим, що, на її думку, вона отримувала заробітну плату нижчу ніж встановлено статтями 144 та 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами неправомірно не нараховано та не виплачено позивачу заробітну плату відповідно до статей 144 та 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" за оскаржуваний період.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про прокуратуру" набрав чинності 26 жовтня 2014 р. , цим Законом внесено зміни до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом 2 підпункту 1 і абзацом 3 підпункту 2 пункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк - внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Разом з цим, з 28 березня 2015 р. набрав чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 р. № 192-VIII, яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12 лютого 2015 р. № 192-VIII закріплено аналогічну норму про те, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд", Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР "Про оплату праці" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі по тексту - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).
За правилами статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 28 березня 2015 р.), фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі по тексту БК України) (ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції з 28 березня 2015 року.
З 01 січня 2015 р. пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 р. № 80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (далі - Закон № 80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 р. установлено, що норми і положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09 вересня 2015 р.
Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Враховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 09 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16 січня 2014 р. № 719-VІІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та № 80-VІІІ "Про державний бюджет України на 2015 рік", видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року), частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 02 вересня 2015 року № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" вніс зміни до додатку 47 до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09 березня 2006 року № 268, виклав у новій редакції схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів, з приміткою про те, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50 - відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
У Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у розмірах без 50-відсотковго зменшення; правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо) не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права.
Підставою для відмови у здійсненні нарахування та виплати заробітної плати у розмірі заявленого позивачем вимог є відсутність бюджетного фінансування та механізму при здійсненні нарахування та виплати заробітної плати позивачу.
Державна судова адміністрація України не наділена правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадового окладу позивачу та виплату заробітної плати у відповідному розмірі, у спірний період посадові оклади працівників апаратів місцевих судів Кабінетом Міністрів України були змінені та застосовувались з урахуванням 50-відсоткового зменшення.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду України від 12 липня 2016 року (справа № 21-1726а16) та від 13 липня 2016 року (справи № 21-1488а16, № 21-1888а16), які прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки правовідносини, що розглядав Європейський суд у справі, не є тотожними правовідносинам, що склалися по цій справі.
Колегія суддів зазначає, що нарахування заробітної плати позивачу здійснювалося у зв'язку з відповідним правовим регулюванням, згідно якого повноваження щодо встановлення розміру виплат, передбачених частиною 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", передані Кабінету Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до Загальної декларації прав людини 1948 року, кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі „Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, оскільки постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 р. не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 р. з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2017р. по справі № 804/1675/16 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 704,00 грн. (сімсот чотири гривні) 00 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (пр. Слобожанський, 29, к. 504, м. Дніпро, 49083, код ЄДРПОУ 34513210) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 704,00 грн. (сімсот чотири гривні) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Присяжнюк О.В.
Повний текст постанови виготовлений 04.12.2017 р.
Судове рішення № 70717319, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 29.11.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 804/1675/16. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: