Ухвала суду № 70717148, 28.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Сиромятнікова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2017р. по справі № 816/399/17

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області , Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області , Головного управління Національної поліції в Полтавській області , Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області , третя особа - Головне управління казначейської служби України в Полтавській області -

про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення коштів, поновлення на службі,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 р. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі - Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області, відповідач-1), Кременчуцького міського відділу Управління МВС України в Полтавській області (надалі - Кременчуцький міський відділ, відповідач-2), Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - ГУНП в Полтавській області, відповідач-3), Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - Кременчуцький відділ поліції, відповідач-4), третя особа - Головне управління казначейської служби України у Полтавській області (надалі - третя особа), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 687 о/с від 25.01.2017 у частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України відповідно до пункту 64 "г" (через скорочення штатів) з 08.11.2015 р. у запас Збройних Сил;

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області та ГУНП в Полтавській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в поліції відповідно до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію";

- зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 25.01.2017 р. по день поновлення на роботі;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Полтавській області зарахувати до вислуги років (стажу) проходження публічної служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України з 07.11.2015 р. по 30.12.2016 р.

На обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 зазначив щодо протиправності оскаржуваного наказу, оскільки постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі № 816/322/16 підтверджено бажання позивача працювати в органах поліції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 687 о/с від 25.01.2017 р. в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України відповідно до пункту 64 "г" (через скорочення штатів) з 08.11.2015 р. у запас Збройних Сил.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з 09.11.2015 р.

Стягнуто з Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.11.2016 по 16.08.2017 у розмірі 18716,16 грн. з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції позов залишити без задоволення.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Представник відповідачів у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представник у судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 18.11.2002р. проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, за підписом голови Ліквідаційної комісії, № 687 о/с від 25.01.2017 р. лейтенанта міліції дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 звільнено згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 08.11.2015 р. у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) (а.с. 51).

Вважаючи протиправним наказ Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 687 о/с від 25.01.2017 р., позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме: на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області з 09.11.2015 р. з стягненням з Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.11.2016 р. по 16.08.2017 р. у розмірі 18716,16 грн.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 195 КАС України, слід зазначити наступне.

Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з пунктом 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 р. (далі - Закон № 580-VIII) працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015 р., чинної на день звільнення позивача) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезазначені норми (пункти 10 та 11 Розділу ХІ Закону (далі - Закон № 580-VIII) та пункт 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ), на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: 1) при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; 2) неприйнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; 3) при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється та виявила бажання проходити службу в поліції.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону (далі - Закон № 580-VIII) працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 8 зазначеного Розділу ХІ вказаного Закону з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

У пункті 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону (далі - Закон № 580-VIII) передбачено, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (перше опублікування 06.08.2015), таким чином пункт 9 набрав чинності з 07.08.2015 р.; відповідно, 3-х місячний термін з дня опублікування сплинув 06.11.2015 р.

Тобто, законодавець визначив, що працівник міліції може реалізувати своє право на проходження служби в поліції за умови виявлення такого бажання в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, тобто, починаючи з 06.08.2015 р. по 06.11.2015 р. включно.

Таким чином, з аналізу пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону (далі - Закон № 580-VIII) випливає, що передумовою видання наказу про призначення особи на посаду в поліцію є отримання від цієї особи згоди.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, визначальною умовою для проходження служби в поліції є згода на це самого працівника, Водночас пунктом 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" форму такої згоди не визначено, а тому така згода може бути визначена в довільній формі. При цьому, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється та виявила бажання проходити службу в поліції.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду справи встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 р. у справі № 816/322/16, яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 625 о/с від 06.11.2015 р. в частині звільнення ОСОБА_1 (М-196410) лейтенанта міліції, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 р. Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з 07.11.2015 р. Зобов'язано Кременчуцький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 р. по 08.11.2016 р. з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Зобов'язано ГУПН в Полтавській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в поліцію відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, у постанові від 08.11.2016 р. у справі № 816/322/16 судом встановлено, що позивач у передбачений законом термін виявив згоду на проходження служби в поліції, що відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, якщо він відповідає передбаченим цим Законом вимогам, однак із незалежних від позивача причин його рапорт щодо проходження служби в поліції не надійшов до органу внутрішніх справ, у якому працював позивач, та не був розглянутий у встановленому порядку. Оскільки вищезгаданий рапорт не був належно зареєстрований та розглянутий уповноваженим органом, то були відсутні підстави для прийняття наказу від 06.11.2015 р. № 625 о/с в частині звільнення з посади ОСОБА_1 - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання постанови суду в справі № 816/322/16 УМВС України в Полтавській області видано наказ за підписом голови ліквідаційної комісії від 30.12.2016 р. № 685 о/с, яким скасовано пункт наказу УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 р. № 625 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" ОСОБА_1 та поновлено лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу з 07.11.2015 р. з виплатою середньоденного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць (а.с. 50).

Разом з тим, оскаржуваним наказом №687 о/с від 25.01.2017 р. позивача звільнено зі служби з органів внутрішніх справ з 08.11.2015 р.

За приписами статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді спорів про звільнення у зв'язку із скороченням штатів суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Полтавській області від 25.01.2017 р.№ 687 о/с про звільнення дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 з 08.11.2015 р.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 своєчасно було повідомлено про звільнення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачами не надано суду доказів щодо повідомлення ОСОБА_1 про наступне вивільнення після його поновлення на посаді на підставі наказу УМВС України в Полтавській області від 30.12.2016 р. № 685 о/с.

Судом першої інстанції встановлено, що повідомлення ОСОБА_1 про майбутнє звільнення через скорочення штатів здійснено згідно з пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якого, за твердженням відповідача-1, ОСОБА_1 вважається попередженим про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів з моменту опублікування Закону України "Про Національну поліцію", а саме: з 06.08.2015 р. (а.с. 42).

Проте, оцінку зазначеному попередженню надано у межах адміністративної справи № 816/322/16, оскільки, попередивши таким чином ОСОБА_1 про можливе майбутнє звільнення, УМВС України в Полтавській області прийнято оскаржуваний у межах адміністративної справи № 816/322/16 наказ від 06.11.2015 р. № 625 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у зв'язку із скороченням штатів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачами не надано до суду інших доказів щодо повідомлення ОСОБА_1 про наступне вивільнення після його поновлення на посаді з 07.11.2015 р. згідно з наказом УМВС України в Полтавській області від 30.12.2016 р. № 685 о/с.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ без додержання вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки не був належним чином попереджений про наступне вивільнення працівників через скорочення штатів.

Що стосується посилання апелянта на те, що з 07.11.2015 р. інститут публічної служби в міліції було ліквідовано на законодавчому рівні, що унеможливлювало допущення ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків за посадою, на якій його було поновлено судовим рішенням, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до статті 240-1 Кодексу законів про працю України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до положень частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам - правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина друга статті 104 Цивільного кодексу України).

Водночас, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Кременчуцький міський відділ перебуває в стані припинення, тобто до реєстру не внесено запис про припинення юридичної особи (а.с. 150).

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

За таких обставин з урахуванням указаного пункту Положення, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме: на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області з 09.11.2015 р.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (надалі - Порядок №100).

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньомісячної заробітної плати від 08 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.01.2012 р. (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21355291).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 р. "Про практику застосування судоми законодавства про оплату праці", справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника.

З огляду на те, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалося Кременчуцьким міським відділом УМВС України в Полтавській області, тому стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу повинно здійснюватися з Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.11.2016 р. по 16.08.2017 р. у розмірі 18716,16 грн.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ не ґрунтується на вимогах Закону та прийнятий відповідачем без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного та того, що апеляційна скарга містить посилання, які аналогічні доводам, викладеним в запереченнях на позовну заяву, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову сторонами по справі не оскаржена.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2017р. по справі № 816/399/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 04.12.2017 р.