Ухвала суду № 70716773, 28.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 825/1330/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) 28.08.2017 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Чернігівській області (далі - Управління) та просить зобов'язати відповідача виплатити на його користь недоплачену за квітень 2016 року одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 32045,10 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій податковий орган просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Управління від 07.11.2015 № 1о/с ОСОБА_2, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», з 07.11.2015 призначено на посаду заступника командира роти поліції охорони Управління, як такого, що прибув з Управління Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області в порядку переатестування.

Наказом Управління від 02.12.2015 № 19о/с позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 2650,00 грн.

Відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію», наказом Управління від 27.04.2017 № 87о/с, майора поліції ОСОБА_2 було звільнено зі служби в поліції з 30.04.2016 за п. 7 ст. 77 (за власним бажанням). Також, наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2016 рік у кількості 15 діб.

Відповідно до довідки-розрахунку відповідача від 08.09.2017, ОСОБА_2 було нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 32 550,00 грн. При цьому, її розмір визначено з врахуванням таких складових: посадовий оклад - 2650,00 грн., звання - 2000,00 грн., надбавка за стаж служби в поліції 40% - 1860,00 грн., що разом складає 6510,00 грн. Всього нараховано: 6510,00 грн.*20 років (календарна вислуга) * 25% = 32550,00 грн.

Листом від 03.04.2017 за № 592/43/45/02-2017 Управління, у відповідь на звернення ОСОБА_2 від 02.03.2017, повідомило позивача про розмір та порядок розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вважаючи, що Управлінням не враховано в розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні всі складові місячного грошового забезпечення, ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 при звільненні здійснений Управлінням не в повному обсязі та не відповідає вимогам п. 23 Порядку № 260, а тому відповідач зобов'язаний виплатити на користь позивача кошти в сумі 32 045,10 грн. (64595,10 грн. - 32550,00 грн. (нараховані відповідачем кошти)).

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні відносини регулюються Законом України № 580 від 02.07.2015 року «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580) та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 року (далі - Порядок № 260).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський: своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства; захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом (ч. 10 ст. 62 Закону № 580).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно із ст. 102 Закону № 580 пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, п. 3 Порядку № 260 встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Як встановлено п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Так, згідно з п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 21 цього Положення встановлено, що для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства. Внутрішній розпорядок, зокрема, в органах внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів. При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 року затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499), якою урегульовано порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, де п. 3.7.3 встановлено, що служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається (п. 3.7.3 Інструкції № 499). Підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: письмові накази керівників органів внутрішніх справ; графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ (п. 3.7.4 Інструкції № 499). Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин (п. 3.7.5 Інструкції № 499). Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00 (п. 3.7.4 Інструкції № 499).

Тобто, виплата доплати за роботу в понаднормовий та нічний час залежить від характеру служби з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів, і відповідно не має одноразового характеру. Зазначене також підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі № 825/1038/16, з якої убачається, що позивач мав право на отримання додаткових виплат за роботу у понаднормовий час у лютому, березні та квітні 2016 року.

Відповідно дані обставини спростовують позицію відповідача, що вказані вище виплати не мають постійного характеру, а тому не входять до грошового забезпечення та не можуть враховуватися при розрахунку компенсації за невикористану відпустку.

Таким чином, при здійсненні розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, органи поліції зобов'язані включати до нього всі додаткові види грошового забезпечення, що мають постійних характер.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 по справі № 825/1893/16 встановлено, що доплати за роботу в понаднормовий та нічний час залежать від характеру служби з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів, та мають постійний характер.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене суд зазначає, що вищевказане судове рішення має преюдиційне значення, тому доплати за роботу в понаднормовий та нічний час мають включатися до грошового забезпечення ОСОБА_2, з якого здійснюється розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо врахування при здійсненні вищевказаного розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає таке.

Частиною 10 ст. 93 Закону № 580 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Аналогічна норма міститься в п. 8 розділу III Порядку 260.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби (п. 8 розділу III Порядку 260).

Тобто, виплата вищевказаних коштів поліцейським, які звільняються, є обов'язковою для органів поліції, та не залежить від фінансових можливостей, в тому числі, Управління.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що компенсація за невикористану відпустку має постійний характер та має включатись до грошового забезпечення позивача, з якого здійснюється розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

Також судом першої інстанції було вірно зазначено, що розмір місячного грошового забезпечення, право на отримання якого ОСОБА_2 мав відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби складає 64595,10 грн., а саме: посадовий оклад - 2650,00 грн., оклад за спеціальним званням - 2000,00 грн., надбавка за стаж - 1860,00 грн, а також встановлені ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 по справі № 825/1893/16 доплати та компенсації: за роботу в понаднормовий час - 1771,43 грн., за роботу в нічний час - 331,25 грн., за невикористану відпустку - 4306,34 грн. (25%*20*12919,02 грн.).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 при звільненні здійснений Управлінням не в повному обсязі та не відповідає вимогам п. 23 Порядку № 260, а тому відповідач зобов'язаний виплатити на користь позивача кошти в сумі 32 045,10 грн. (64595,10 грн. - 32550,00 грн. (нараховані відповідачем кошти)), що і було зроблено судом першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу з мотивів, що викладені в судовому рішенні.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма