Постанова № 70716647, 04.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1279/17 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивач, Приватне акціонерне товариство «Завод металоконструкцій та металооснастки», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили: визнати незаконним, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Чернігівській області від 10 липня 2017 року №0002221400, як такого, що винесене на підставі протиправного акта від 19 червня 2017 року №31714/01267930 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги - задовольнити.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Завод МК та МО» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 19 червня 2017 року № 317/14/01267930, яким встановлено порушення п. 274.2 ст. 274 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено земельний податок за 2015 рік у сумі 110319 грн. 39 коп..

За результатами розгляду акта перевірки, Головного управління ДФС в Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0002221400 від 10 липня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб в сумі 137899 грн. 24 коп. з них за основним платежем - 110319 грн. 39 коп. та 27579 грн. 85 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення є правомірним та винесене на підставі норм чинного законодавства України.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Завод МК та МО» має державний акт на право постійного користування землею ЧН-178 від 10 лютого 1994 року площею 51095 м.кв. в м. Чернігові (землі промисловості - 51084 м.кв., землі комерційного використання - 11 м.кв.). Нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 431,14 грн/м.кв. та 898,22 грн/м.кв. за землі комерційного використання.

Позивачем подано податкову декларацію з плати на землю від 13 лютого 2015 року за №9014251264, де задекларувало земельний податок за ставкою 1% від нормативно- грошової оцінки земель в сумі 220342 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктом оподаткування земельним податком, відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України, є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні.

Згідно із п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 274.2 ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативно грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності).

Згідно з ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користувань поточному році.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, було внесено зміни до Порядку формування розміру податку на землю.

Зокрема, згідно із п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України (в редакції вищевказаного Закону), місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

З аналізу наведених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема у частині плати за землю, є обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Водночас, рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки» затверджено перелік місцевих податків, що діють на території Чернігівської міської ради у 2015 році та Положення про плату за землю, згідно з додатком 4 до цього рішення (п. 2.3), яке набирає чинності із 01 січня 2015 року (п. 7), яким ставка земельного податку встановлена у розмірі 3 % від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності). Дане рішення оприлюднене на офіційному веб-сайті Чернігівської міської ради 03 лютого 2015 року та у газеті «Чернігівські відомості» № 6(1247) від 11 лютого 2015 року.

Суд звертає увагу на те, що основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Пунктом 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів встановлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно з п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Приписи п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому, опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28 грудня 2014 року, тобто, після 15 липня 2014 року. В свою чергу, рішенням Чернігівської міської ради від 30 січня 2015 року змінено порядок формування розміру податку на землю, відповідно до приписів пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України, з урахуванням внесених Законом змін та рішень, з метою оподаткування земельним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

При цьому, відповідно до пп. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, доводи відповідача, про те, що ставка земельного податку встановлена Чернігівською міською радою повинна застосовуватись для цілей оподаткування починаючи з 01 січня 2015 року, є помилковими.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, було встановлено порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Так, колегія суддів дійшла висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Чернігівській області від 10 липня 2017 року №0002221400, та визнання його таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, а постанови суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги - задовольнити.

Керуючись ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій та металооснастки» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 10 липня 2017 року №0002221400.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 04.12.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна, А.Ю. Кучма