Ухвала суду № 70716593, 05.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Романовський Є.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року справа №425/1926/17

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 вересня 2017 року у справі № 425/1926/17 за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 19.08.1978 та по теперішній час вона працює у загальноосвітньому навчальному закладі, який з січня 2014 року має назву Рубіжанська обласна загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів, тобто була працівником освіти та має спеціальний педагогічний стаж, що дає їй право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. 09.06.2017 позивачу була призначена пенсія за віком, оскільки її педагогічний стаж складає 38 років 9 місяців, однак відмовлено у призначені грошової допомоги, оскільки період її роботи у Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі з 01.09.1998 по 03.09.2014 на посаді «вчителя початкових класів» не відноситься до посад, що дають право на пенсію за вислугою років та не зараховується до спеціального стажу.

На підставі вищевикладеного, просила суд визнати незаконною відмову Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – Управління) у виплаті грошової допомоги, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій.

Відповідач подав суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач зазначає, що з 10.06.2017 позивачу призначено пенсію за віком у розмірі 3700 грн. 83 коп. довічно, однак підстави для отримання позивачем грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій згідно п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV) відсутні, оскільки навчально-реабілітаційний центр, де позивач працювала у період з 01.09.1998 по 03.09.2014 не внесено до Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 № 909, як посада, що дає право на пенсію за вислугою років, тобто вказаний період роботи не може бути зараховано до спеціального стажу.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 вересня 2017 року у справі № 425/1926/17 позов задоволено повністю.

Визнано неправомірними дії Управління щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Постанова мотивована тим, що керуючись ст. 37 Закону «Про освіту», Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 363 від 12.06.2003, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», період роботи позивача у Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі з 01.09.1998 по 03.09.2014 на посаді «вчителя початкових класів» відноситься до посад, що дають право на пенсію за вислугою років. Таким чином, відповідно до вищенаведених норм законодавства позивач має право при призначенні їй пенсії за віком на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що навчально-реабілітаційний центр, де позивач працювала у період з 01.09.1998 по 03.09.2014 на посаді вчителя початкових класів, не внесено до Переліку, як посада, що дає право на пенсію за вислугою років. Згідно з розділом 1 Освіта постанови КМУ №909 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до закладів і установ освіти відносяться, зокрема, загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи. Таким чином, період роботи з 01.09.1998 по 03.09.2014 на посаді вчителя початкових класів у Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі не може бути зараховано до спеціального стажу. Отже, апелянт вважає, що спеціальний стаж роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугою років на день призначення пенсії, замість встановленого Закону № 1788-XII для жінок – 30 років, складає – 22 р. 9 міс. 12 дн.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2 працює вчителем початкових класів: з 19.08.1978 в загальноосвітній школі-інтернат, з 16.08.1980 в санаторній школі-інтернат; з 01.09.1998 в Рубіжанському навчально-реабілітаційному центрі; з 03.01.2007 в Рубіжанському обласному навчально-реабілітаційному центрі; з 31.01.2014 в Рубіжанській обласній загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів, що підтверджується копією трудової книжки від 19.08.1978 БТ-І № 3051554 та довідками Управління освіти Рубіжанської міської ради та Комунального закладу «Рубіжанської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів» (а.с. 9, 37-38).

Відповідно до заяви про призначення/перерахунок пенсії від 13.06.2017, ОСОБА_2 призначено пенсію за віком згідно протоколу № 931 від 22.06.2017 у розмірі 3 700 грн. 83 коп. довічно (а.с. 31-35).

ОСОБА_2 на її заяву від 13.07.2017, Управління листом від 25.07.2017 № 71/112/С-14 було відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій, передбаченої п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, в зв'язку з тим, що Комунальний заклад «Рубіжанська обласна загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів» не включена до Переліку закладів, установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909, а тому період роботи з 01.09.1998 по 03.09.2014 на посаді вчителя початкових класів не відноситься до посад, що дають право на пенсію за вислугу років, а тому цей період не може бути зарахований до спеціального стажу (а.с. 16-18).

Відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII), і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. «е» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджений у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ст. 37 Закону України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі – Закон № 2145-VIII) для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сім'ї, створюються загальноосвітні школи-інтернати; для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки; для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави.

Відповідно до Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 363 від 12.06.2003, загальноосвітня школа-інтернат - це загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ, І-ІІІ ступенів, що забезпечує реалізацію права дітей, які потребують соціальної допомоги, на загальну середню освіту; загальноосвітня санаторна школа-інтернат - це загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ, І-ІІІ ступенів з відповідним медичним профілем, що забезпечує реалізацію права дітей, які потребують тривалого лікування та реабілітації, на загальну середню освіту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», вчителі, викладачі всіх спеціальностей є педагогічними працівниками.

Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.2003 затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років працівникам освіти при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років, серед яких є учителі і викладачі загальноосвітніх навчальних закладів.

Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» від 23.11.2011 № 1191, грошова допомога надається особам, які починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону № 1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до п. 6 цієї ж Постанови для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із ст. ст. 27, 28 Закону № 1058-ІV, станом на день її призначення.

За таких обставин, відповідно до вищенаведених норм законодавства, позивач має право при призначенні їй пенсії за віком на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Колегія суддів вважає, що відповідач, відмовивши позивачу в призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, діяв протиправно.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на навчально-реабілітаційний центр та загальноосвітня школа-інтернат є загальноосвітніми навчальними закладами та відносяться до Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що Переліком, навчально-реабілітаційний Центр не передбачений як заклад освіти, що є помилковим, оскільки, як зазначалося вище, та зазначає сам апелянт, відповідно до розділу 1. Освіта Переліку відносяться заклади, а саме, зокрема, загальноосвітні навчальні заклади, до яких саме і належить навчально-реабілітаційний Центр.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що наявні підстави для визнання відмови Управління щодо призначення та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги у розмір десяти місячних пенсій незаконною, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову зазначену допомогу позивачу, а тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області – залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 вересня 2017 року у справі № 425/1926/17 за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

ОСОБА_3