Ухвала суду № 70716269, 30.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/6912/17 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А. С. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2017, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2016 рік у розмірі 214 782,76 грн. і пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 3 522,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання з'явились учасники процесу.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін. Подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції прийшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з того, що матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та відповідно, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні.

З матеріалів справи вбачається, ПАТ «Національний депозитарій України» є юридичною особою - працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

ПАТ «Національний депозитарій України» подано звіт про зайнятість інвалідів за формою № 10-ПІ за 2016 рік, в якому зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2016 році становила 116 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 4 особи, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 5 осіб. Середня річна заробітна плата штатного працівника становить 214 782,76 грн.

Оскільки відповідачем працевлаштовано 4 інваліди замість необхідних 5, то утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 214 782,76 грн.

Також на відповідача накладено пеню за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 522,31 грн.

Апелянт вказує, що відповідачем не виконано 4-х відсоткового нормативу призначеного для працевлаштування інвалідів у відповідності до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Оскільки відповідач суму адміністративно-господарської санкції самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду про її стягнення разом з пенею.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць, відповідно до змісту ч. 5 ст. 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі, підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в абз.1 ст.18 Закону №875-XII.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 року у справі №21-60а11, 26.06.2012 року у справі №21-105а12, в постанові Вищого адміністративного суду України від 30.11.2016 року №К/800/15263/16.

Як встановлено, відповідачем подавалися протягом 2016 року звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів.

Наказом т.в.о. Голови Правління ПАТ «Національний депозитарій України» від 08.09.2016 року №96-К за угодою сторін було звільнено інваліда ОСОБА_2, що займав посаду інженер Відділу матеріально-технічного забезпечення управління адміністративного забезпечення.

Наказом Голови Правління ПАТ «Національний депозитарій України» від 15.09.2016 року №102-К зі штатного розпису ПАТ «НДУ» було виведено посаду інженер відділу матеріально-технічного забезпечення управління адміністративного забезпечення та введено посаду архіваріус секретаріату НДУ.

Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку №316 Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З метою працевлаштування інваліда (однієї особи) на посаду архіваріус секретаріату НДУ та виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в частині встановленої квоти 4%, 15.09.2016 року відповідач подав до відповідного центру зайнятості форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Наказом Голови Правління ПАТ «Національний депозитарій України» від 15.09.2016 №101-К за угодою сторін було звільнено інваліда ОСОБА_3, що займав посаду помічник завідувача господарства Відділу матеріально-технічного забезпечення.

Наказом т.в.о. Голови Правління ПАТ «Національний депозитарій України» від 21.09.2016 №108-К зі штатного розпису ПАТ «НДУ» було виведено посаду помічник завідувача господарства Відділу матеріально-технічного забезпечення.

Наказом т.в.о. Голови Правління ПАТ «Національний депозитарій України» від 30.09.2016 року №114-К за угодою сторін було звільнено інваліда ОСОБА_4, що займала посаду кур'єр Відділу матеріально-технічного забезпечення.

Наказом Голови Правління ПАТ «Національний депозитарій України» від 05.10.2016 року №123-К зі штатного розпису ПАТ «Національний депозитарій України» було виведено посаду кур'єра та введено дві посади оброблювача інформаційного матеріалу Відділу матеріально-технічного забезпечення.

Таким чином, з метою працевлаштування інвалідів (три особи) на посади архіваріус секретаріату НДУ і оброблювач інформаційного матеріалу Відділу матеріально-технічного забезпечення та виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в частині встановленої квоти 4%. 07.10.2016 року та 10.11.2016 року ПАТ «Національний депозитарій України» подавало до відповідного центру зайнятості форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

15.12.2016 при затверджені нового штатного розпису посада архіваріус секретаріату НДУ була вилучена.

15.12.2016 ПАТ «Національний депозитарій України» подавало до відповідного центру зайнятості форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для заповнення посад оброблювач інформаційного матеріалу Відділу матеріально-технічного забезпечення (дві одиниці) інвалідами.

Тобто, у відповідності до норм чинного законодавства відповідач створив робочі місця для інвалідів та надавав інформацію до місцевих центрів зайнятості.

Отже, з наведеного слідує, що на виконання статті 19 Закону № 875-XII, на підприємстві були створені робочі місця для інвалідів, що підтверджується звітами про наявність вакансій.

Водночас, позивач, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України №875-XII, не надав суду доказів того, що відповідачем непрацевлаштовано інвалідів відповідно до встановленого законодавством нормативу.

Підприємства займаються працевлаштуванням інвалідів та повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідач звітував до центру зайнятості та інформував центр зайнятості про потребу в працівниках-інвалідах.

Про виконання відповідачем свого обов'язку щодо працевлаштування інвалідів свідчить розміщення Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України" оголошень про наявність вакансій, зокрема, для людей з обмеженими можливостями (інвалідів), у друкованих засобах масової інформації.

Законодавство України покладає обов'язок працевлаштування інвалідів на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, орган місцевого самоврядування та громадській організації інвалідів за умови створення робочих місць для інвалідів та інформування зазначених органів з метою їх працевлаштування.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Однак, як встановлено, відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем були вжиті всі заходи для виконання нормативу робочих місць, для працевлаштування інвалідів, а всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС України позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не підтвердив правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій та пені.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що враховуючи, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись та з огляду на те, що відповідачем створено всі умови робочих місць та виконано вимоги законодавства, що регулює основи соціальної захищеності інвалідів, відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Отже, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам і постановив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, в зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2017 у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2017 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 05.12.2017 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.